До кінця травня казарма стане на рік рідним домом для 26 тисяч хлопців, сподіваються у Міністерстві оборони України - це на 450 осіб менше, ніж восени торік. Із них лави Збройних сил поповнять 20 тисяч, а інші служитимуть у Внутрішніх військах МВС та на транспорті (колишні залізничні війська).
Конкурс набору складає у середньому одна людина на місце. Щоправда така статистика стосується країни в цілому, а по регіонах вона є різною. Одна справа – Київ, інша річ, наприклад, Схід. Тут обирати кращих із гірших не доводиться. Заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України Ігор Михалко переконує – новобранців поки-що вистачає.
«Київ - регіон такий, що й працевлаштування краще і, звичайно, в армію бажаючих не досить. А в регіонах, областях, районах – мають перебільшення», - зазначив заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України.
Здоров’я призовників стає все гіршим…
Водночас у Збройних силах України констатують - здоров’я призовників стає все гіршим. За даними Генштабу, за останні 10 років кількість юнаків із недугами серцево-судинної системи зросла удвічі, число хворих на туберкульоз - у п’ять разів, венеричні захворювання - у 7,5 разів. Заступник керівника прес-служби Міноборони Ігор Михалко теж говорить про проблеми зі здоров’ям потенційних солдатів. «Ви ж розумієте, це життя, екологія і харчування людей. Існують сім'ї,ви ж розумієте, які взагалі м’яса не вживають, то яке там здоров’я» .
На Рівненщині тих, хто має виконати свій обов'язок перед Батьківщиною - вісім тисяч (це стосується парубків від 18 до 25 років). А служити нинішньої весни підуть у цьому регіоні сімсот юнаків. Охочі «закосити» від армії зустрічаються рідко, повідомляє рівненська кореспондентка Радіо Свобода.
Насправді служити хочуть набагато більше хлопців, але при відборі відсіюються за станом здоров’я, розповів сьогодні на Здовбицькому призовному пункті обласний військовий комісар Дмитро Оксенюк. «Стан здоров’я наших призовників погіршився. Із десяти хлопців, які підлягають призову, практично один відповідає канонам для відбору до Збройних Сил України».
Старший лікар призовної комісії Дубенського району Світлана Чижишина розповідає: нині тих, хто прагне «закосити» від армії, симулюючи хворобу, практично немає. За її словами, хлопці бажають служити в армії, бо часто після служби в армії вирішують питання працевлаштування і подальшого навчання. «Не дивлячись на те, що кошти дуже обмежені і фактично лікування призовника проводиться власним коштом, вони добросовісно проходять комісію», - зазначила лікар.
Рівнянин Артем Грицак армію вважає ще й школою життя для чоловіків. «Трохи є боязнь, як там буде. Але вовка боятися – в ліс по дрова не ходити..»
Його ровесник Володимир Бунько з Рокитного про армійські проблеми чув, проте вважає, що долати їх корисно. «Це дисципліна, режим, дружба, чоловіче загартування. Повинен бути справжнім хлопцем».
Нині батьків на призовному пункті практично немає - традиції змінилися. Прощаються ще в містах біля військоматів.
Професіоналізація української армії загальмувалася
Ще три роки тому представники влади в Україні говорили, що 2010 може стати останнім роком призову в українську армію. Зокрема, Анатолій Гриценко (який тоді очолював Міністерство оборони) заявляв: не варто думати, що можна взяти будь-яку тисячу юнаків, зробити з них військових, і вони нормально служитимуть. Також варто відмовитися від примусу. Мама з різних причин не хоче, щоб син ішов до війська та й далеко не кожен син прагне йти до армії. Тепер уже колишній керівник оборонного відомства констатує, що професіоналізація загальмувалася. Самотужки військові не зможуть перейти на професійні рейки, наголошує Анатолій Гриценко.
«Ми побачимо, як перший крок, який буде проект бюджету Міністра Оборони на поточний рік для того, щоб сказати щось предметне. Інформація, яку я маю з середини Кабміну, поки-що не втішна. Таким бюджетом будувати армію неможливо, тому побачимо яким буде офіційний бюджет, який внесуть до Верховної Ради. Згідно закону, він має пройти РНБО.Я не виключаю, що Янукович може мати іншу думку».
Поки-що Україна витрачає на оборонні потреби близько 1% від ВВП, зазначають фахівці. Хоча нормою асигнувань на військо розвинутих держав є понад 2% ВВП. Торік кожен громадянин України витрачав на оборону держави близько 14 доларів: це в 5 разів менше подібних витрат росіянина, у 12 разів – поляка та у 47 разів – німця.
Зі свого боку, експерт Сергій Згурець переконує, що про переведення всіх військовослужбовців України на контракту основу треба забути. Зараз ситуація в армії складається таким чином, говорить він, що з наступного 2011 року в збройних силах завершуються всі контракти: як для офіцерів, так і для контрактних осіб.
«Йдеться про те, що наступного року є ризик звільнення великої кількості офіцерів за власним бажанням. Саме через соціальні й фінансові негаразди, які супроводжують їхню службу. Коли звільнюються офіцери, насправді це буде 10-12 тисяч з 50 тисяч офіцерів в цілому, то цю «дірку», треба буде закривати іншим варіантом», - зауважив Сергій Згурець.
Поки що без призову не обійтися і при цьому закони України передбачають 32 умови, за яких юнак призовного віку має право на відстрочку. На неї, зокрема, можуть розраховувати студенти вищих навчальних закладів, сироти, призовники, які мають вагітну дружину, а також педагоги та лікарі.
Конкурс набору складає у середньому одна людина на місце. Щоправда така статистика стосується країни в цілому, а по регіонах вона є різною. Одна справа – Київ, інша річ, наприклад, Схід. Тут обирати кращих із гірших не доводиться. Заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України Ігор Михалко переконує – новобранців поки-що вистачає.
«Київ - регіон такий, що й працевлаштування краще і, звичайно, в армію бажаючих не досить. А в регіонах, областях, районах – мають перебільшення», - зазначив заступник керівника прес-служби Міністерства оборони України.
Здоров’я призовників стає все гіршим…
Водночас у Збройних силах України констатують - здоров’я призовників стає все гіршим. За даними Генштабу, за останні 10 років кількість юнаків із недугами серцево-судинної системи зросла удвічі, число хворих на туберкульоз - у п’ять разів, венеричні захворювання - у 7,5 разів. Заступник керівника прес-служби Міноборони Ігор Михалко теж говорить про проблеми зі здоров’ям потенційних солдатів. «Ви ж розумієте, це життя, екологія і харчування людей. Існують сім'ї,ви ж розумієте, які взагалі м’яса не вживають, то яке там здоров’я» .
На Рівненщині тих, хто має виконати свій обов'язок перед Батьківщиною - вісім тисяч (це стосується парубків від 18 до 25 років). А служити нинішньої весни підуть у цьому регіоні сімсот юнаків. Охочі «закосити» від армії зустрічаються рідко, повідомляє рівненська кореспондентка Радіо Свобода.
Насправді служити хочуть набагато більше хлопців, але при відборі відсіюються за станом здоров’я, розповів сьогодні на Здовбицькому призовному пункті обласний військовий комісар Дмитро Оксенюк. «Стан здоров’я наших призовників погіршився. Із десяти хлопців, які підлягають призову, практично один відповідає канонам для відбору до Збройних Сил України».
Старший лікар призовної комісії Дубенського району Світлана Чижишина розповідає: нині тих, хто прагне «закосити» від армії, симулюючи хворобу, практично немає. За її словами, хлопці бажають служити в армії, бо часто після служби в армії вирішують питання працевлаштування і подальшого навчання. «Не дивлячись на те, що кошти дуже обмежені і фактично лікування призовника проводиться власним коштом, вони добросовісно проходять комісію», - зазначила лікар.
Рівнянин Артем Грицак армію вважає ще й школою життя для чоловіків. «Трохи є боязнь, як там буде. Але вовка боятися – в ліс по дрова не ходити..»
Його ровесник Володимир Бунько з Рокитного про армійські проблеми чув, проте вважає, що долати їх корисно. «Це дисципліна, режим, дружба, чоловіче загартування. Повинен бути справжнім хлопцем».
Нині батьків на призовному пункті практично немає - традиції змінилися. Прощаються ще в містах біля військоматів.
Професіоналізація української армії загальмувалася
Ще три роки тому представники влади в Україні говорили, що 2010 може стати останнім роком призову в українську армію. Зокрема, Анатолій Гриценко (який тоді очолював Міністерство оборони) заявляв: не варто думати, що можна взяти будь-яку тисячу юнаків, зробити з них військових, і вони нормально служитимуть. Також варто відмовитися від примусу. Мама з різних причин не хоче, щоб син ішов до війська та й далеко не кожен син прагне йти до армії. Тепер уже колишній керівник оборонного відомства констатує, що професіоналізація загальмувалася. Самотужки військові не зможуть перейти на професійні рейки, наголошує Анатолій Гриценко.
«Ми побачимо, як перший крок, який буде проект бюджету Міністра Оборони на поточний рік для того, щоб сказати щось предметне. Інформація, яку я маю з середини Кабміну, поки-що не втішна. Таким бюджетом будувати армію неможливо, тому побачимо яким буде офіційний бюджет, який внесуть до Верховної Ради. Згідно закону, він має пройти РНБО.Я не виключаю, що Янукович може мати іншу думку».
Поки-що Україна витрачає на оборонні потреби близько 1% від ВВП, зазначають фахівці. Хоча нормою асигнувань на військо розвинутих держав є понад 2% ВВП. Торік кожен громадянин України витрачав на оборону держави близько 14 доларів: це в 5 разів менше подібних витрат росіянина, у 12 разів – поляка та у 47 разів – німця.
Зі свого боку, експерт Сергій Згурець переконує, що про переведення всіх військовослужбовців України на контракту основу треба забути. Зараз ситуація в армії складається таким чином, говорить він, що з наступного 2011 року в збройних силах завершуються всі контракти: як для офіцерів, так і для контрактних осіб.
«Йдеться про те, що наступного року є ризик звільнення великої кількості офіцерів за власним бажанням. Саме через соціальні й фінансові негаразди, які супроводжують їхню службу. Коли звільнюються офіцери, насправді це буде 10-12 тисяч з 50 тисяч офіцерів в цілому, то цю «дірку», треба буде закривати іншим варіантом», - зауважив Сергій Згурець.
Поки що без призову не обійтися і при цьому закони України передбачають 32 умови, за яких юнак призовного віку має право на відстрочку. На неї, зокрема, можуть розраховувати студенти вищих навчальних закладів, сироти, призовники, які мають вагітну дружину, а також педагоги та лікарі.
