Доступність посилання

16 Грудень 2017, Київ 13:49

Чи реальний експорт киргизької революції в регіоні?


Прихильники опозиції святкують перемогу біля будівлі уряду Киргизстану. Бішкек, 8 квітня 2010 року

Прага – Після кривавого повстання 7 квітня в Бішкеку, коли був скинутий уряд президента Курманбека Бакієва, постає питання: чи є умови для подібних революцій та політичних потрясінь в інших країнах Середньої Азії?

Аналітики погоджуються, що в усіх п’яти центральноазійських республіках є чимало подібного – це й різноманітні обмеження політичних свобод, урядовий тиск на ЗМІ та свободу слова, кумівство і корупція.

Останні два компоненти є ключовими при виявленні головних причин киргизького бунту 7 квітня. Бо режим Бакієва виявився ще більш корумпованим і кумівським, аніж вигнаний унаслідок «революції тюльпанів» 5 років тому уряд Аскара Акаєва.

В Узбекистані, наприклад, Ґульнара Карімова, донька президента Карімова, є найбільш вірогідною спадкоємницею свого батька при владі. Мільярдерка, власниця нафтових і газових родовищ, фірм моделей із європейською орієнтацією – це лише головні риси солодкого життя Ґульнари. Подібне можна сказати й про доньку президента Казахстану Назарбаєва – Дінару, та її чоловіка, енергомагната Кулібаєва. А в Таджикистан готується до президентства син Емомалі Рахмона – Рустам.

Слабкість опозицій не дає підстав думати про експорт революції

Такі ситуації призвели до революції в Киргизстані, але тут вже упродовж останніх 5 років діє досить сильна опозиція, якою і не пахне в інших чотирьох республіках регіону.

У парламенті Узбекистану більшість депутатів і фракцій є проурядовими. Туркменистан – однопартійна держава. У Казахстані в парламенті лише одна назарбаєвська партія – «Нур Отан». А в Таджикистані в парламенті є лише два опозиціонери, і коли один із них виявився невиліковно хворим упродовж кількох років, його не можна було замінити ніким іншим.

Таджицький політичний аналітик Сабур Ваггоб наголошує, що інші республіки регіону не мають таких сильних постатей опозиції, які є в Киргизстані. «Там немає випробуваних опозиціонерів, політичних лідерів, котрі здатні згуртувати народ довкола себе. Люди потребують лідера, якому вони можуть довіряти, але ми не бачимо тут таких осіб», – зауважує аналітик.

Окрім того, політичні свободи, свобода ЗМІ в більшості республік Середньої Азії дуже обмежені, все перебуває під тотальним контролем влади. Силові структури очолюють надійні родичі глав цих держав. Й тому інформація про події у тому ж Киргизстані дуже мало просочувалася навіть до сусідніх республік. У Туркменистані у ЗМІ взагалі замовчувалися події в Бішкеку.

А президент Казахстану Назарбаєв сказав, що його країні така революція не загрожує, бо народ його повністю задоволений життям. Глава казахської влади назвав подіє в Бішкеку простою боротьбою за владу: «Це була не революція. Це був повний бандитизм».

Аналітики вважають, що можливості експорту киргизького варіанту в інші республіки регіону залежать від реальних демократичних змін у самому Бішкеку. Якщо киргизькі надії перетворяться знову в розчарування, то глузування центрально-азійських сусідів із ніби-то «хронічних революцій» у Киргизстані лише посилять загальний суспільний песимізм у регіоні.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG