Ірина Штогрін: Сьогодні парламент зібрався на своє перше засідання і багато рішень було проголосовано.
Панове, ви представляєте два полюси парламенту: коаліцію і опозицію . Я правильно формулюю?
Ольга Герасим’юк: Донедавна ми представляли один полюс. Але тепер життя нас таким чином розвело.
-Щось відбувається. Що ж? Дізнаємося.
Пане Гриневецький, як Ви оцінюєте сьогоднішній парламентський день за його результатами? Наскільки парламент показав, що він здатний працювати, ухвалювати потрібні рішення?
Сергій Гриневецький:Парламент почав працювати у штатному режимі. Були оголошені заяви від фракцій, було оголошення голови ВРУ про хід тієї чи іншої фракції, представників депутатського корпусу, які отримали депутатські мандати.
Якщо говорити за змістом порядку денного, то, як на мене, можна було б більш продуктивні питання розглядати, хоча, здається, що ті проекти законів, які ми проголосували, теж дуже важливі.
Я б сказав, що є дуже складним процес формування тих законопроектів, які вибудували б підґрунття для створення громадянського суспільства і для основи, початку реформ.
Що мається на увазі? Мається на увазі виборчий кодекс, який подано. Його треба розглядати, його треба розглядати хоча б для того, щоб увійти в конституційне поле по виборах депутатів обласних, районних рад, які сьогодні обираються за закритими партійними списками, а за Конституцією, вони представляють спільні інтереси територіальних громад.
Друге – це вирішити врешті-решт форму обрання депутатів ВРУ, бо всім зрозуміло: закриті партійні списки поглиблюють політичну корупцію.
-Ви зараз висловлюєте позицію Блоку Литвина чи позицію правлячої коаліції?
Сергій Гриневецький: Ви мене запитали як представника правлячої коаліції чи як представника Блоку Литвина?
-Я лише уточнюю.
Сергій ГриневецькийСергій Гриневецький: Я Вам висловлюю свою думку як народного депутата.
-Я можу уточнити? Блок Литвина «за» голосування за відкритими списками?
Сергій Гриневецький: Так.
-Чи знаходите ви консенсус в обговоренні всередині коаліції?
Сергій Гриневецький: Ми подали законопроект від імені комісії, яка була створена розпорядженням голови ВРУ – на той момент Арсенія Петровича Яценюка. Вона два роки відпрацювала. До складу комісії увійшли, окрім народних депутатів України, представники ЦВК, місцевого самоврядування, політичних сил, громадських організацій. І ми зареєстрували. Зараз дали пропозиції на розгляд ВРУ.
Ви спитали, що потрібно сьогодні розглядати. Я вважаю, що потрібно сьогодні розглядати виборчий кодекс, треба розглядати основи зовнішньої і внутрішньої політики, треба внести зміни до закону «Про основи національної безпеки і оборони», щоб не було подвійних тлумачень. Мається на увазі і стаття 8.
-Пані Ольго, а як Ви оцінюєте цей сьогоднішній постяєчний парламентський день?
Ольга Герасим’юк:Жахливе визначення між іншим.
Я, відверто кажучи, перебуваю у такому стані, як і більшість людей, які задумуються про цей сьогоднішній день. Тому що люди насправді приголомшені. ВРУ починає свою роботу так, як ніби нічого не сталося, як ніби справді не було 27 числа, як ніби не лежали наші колеги у лікарні з тяжкими діагнозами, як ніби ратифікація угод відбулася законним шляхом, відкрито, як ніби справді парламент України працює.
Насправді мені здається, що це також показовий день, як і 27 числа. Тому що, наприклад, якби не спікера охоронець, який стояв в урядовій ложі (на нього звернули всі увагу, бо стояла людина і щось ховала у себе за спиною і ніхто не бачив, що: чи то парасоля, чи то зброя, чи то ще щось), і якби не цей чоловік, який там стояв, то ніщо нам не нагадувало б 27 число.
Резонно дуже про це запитання поставила моя колега Ірина Геращенко. Вона сказала спікерові, що потрібно визначити, хто там є. Там не був уряд, там не були представники влади, там був ніхто.
Що ми маємо? Це знову ж таки ознака того, що таке сьогоднішній день. У відповідь інтелігентні люди (вибачте мені, але шкода дуже) і з Блоку Литвина, і сам пан спікер нагадали Ірині, що вона має бути жінкою. Це дуже у дусі теперішньої влади. Жінка на кухні, жінка не повинна брати участі у реформах… І їй так само сказали, що вона повинна бути жінкою, і ці її запитання, мовляв, ні до чого.
Я хочу сказати, що сьогодні ми повинні були обговорити якраз, чи те, що ми ратифікували 27 числа, є законним, а не починати...
-Я хочу уточнити. Ви чули, що вважає за потрібне розглядати пан Гриневецький. Чи погоджуєтеся Ви, що те, про що він говорив, є дуже важливим для країни?
Ольга Герасим’юк: Я хочу сказати, що оті всі речі дуже важливі для країни. Безперечно. Але сьогодні ми стоїмо перед новою реальністю. І це нам важливо було обговорити, тому що важливо, чи є наша держава, а потім уже ці речі.
-Наразі ми маємо слухача.
Слухач: Годину перед тим виступав політолог і охарактеризував ситуацію в Україні. Він сказав, що в країні йде фактично окупаційне правління.
Так чи інакше можна довго доводити, що ви демократична чи не демократична, але по факту, за всіма ознаками міжнародними, це є окупаційне правління. То чи важливі ці питання, що назвав Гриневецький, чи важливіше вирішити питання, щоб не було соціального вибуху?
Сергій Гриневецький: Розглядаючи ті проекти законів, про які я говорив, вони дали б можливість чітко визначити нам форму державного управління, форму державного устрою і політичний режим.
Сьогоднішнього дня, коли ми говоримо, що в нас унітарна країна і є автономія зі своєю Конституцією, то виникає багато питань навіть у юристів. Якщо ми говоримо про форму державного правління, то ми не завершили конституційну реформу, тому що на печерських пагорбах у нас начебто парламентсько-президентська, а на місцевому рівні у нас президентська та ще й підкріплена закритими партійними списками.
Що таке закриті партійні списки? Це списки корпоративно-реалістичної більшості, які займаються не питаннями місцевого самоврядування, територіальної громади, а перерозподілу власності надр, пам’яток архітектури і таке інше, тобто бізнесові, фінансово-олігархічні структури.
Наступне. Говорячи про окупаційний режим, то коли я говорив про закон «Про основи національної безпеки і оборони», то я мав на увазі, що в умовах сьогоднішнього геополітичного положення України, в умовах, коли підписані угоди між США і Росією відносно розташування і системи протиракетної оборони, і СНО, то треба визначити нашу позицію хоча б у Чорноморському регіоні, як ми будемо працювати зі своїми стратегічними партнерами.
Ви розумієте, коли говориться про модернізацію української ГТС у договорі, який підписано між США і Україною, і те ж саме говориться у великій угоді між Росією і Україною, то треба визначати, хто буде модернізувати ГТС.
-Ви розумієте, яка ситуація? Час був на те, щоб обрати вас народними депутатами, не тільки вас, а й тих колег, які раніше і Конституцію ухвалювали, і все законодавство. І в нас виходить, що закон діє тільки тоді, коли проходять вибори. Ми вас обираємо, ми вам довіряємо, а потім ви кажете нам: нічого не працює.
Сергій Гриневецький: Я Вам більше скажу, що у нас всі вибори за роки незалежності проходили по новому законодавству. На жаль.
-На жаль.
На жаль, пані Ольго, Ваш колега Олесь Доній, який насправді постраждав отого «яєчного» дня найбільше, і найсумніше для всіх, що від рук колеги – народного депутата. Це я бачила на фотографіях і на відео. А, може, це відбулося в іншому, то це, власне, я так розумію, слідство має з’ясовувати.
Він сьогодні виступив із заявою, що треба реформувати фракцію НУНС. І три пункти там визначив: виключення з фракції «відступників», переобрання голови фракції, особисте голосування.
От про особисте голосування. Панове, чи вважаєте ви можливим, що всі рішення ВРУ, ухвалені за всі роки її існування, хтось прийде і визнає абсолютно незаконними, оскільки вони голосувалися не так, як це каже нам Конституція: особистою рукою, особистою карткою депутата з його волі?
Ольга Герасим’юк:Це якраз лежить у площині основної проблеми: чи працює наш парламент? Тому що я все можу припустити зараз. Все можна відмінити. Як, між іншим, наш Президент відмінив закон про Голодомор своїм виступом на догоду Росії у Страсбурзі. Це один тільки приклад.
Але, зрештою, ми нехтуємо Конституцією, регламентом, тому ми можемо сьогодні знехтувати всім. Оскільки ці речі, про які колега говорить, справді важливі, але їх повинен обговорювати той парламент, який насправді обговорює питання.
Між іншим оцього страшного 27 числа могло б не бути, якби ми спокійно до харківських угод могли б знати, про що йдеться. Справді, здається, вирішує все не Банкова. У нас є багато гілок влади. І парламент має право, він зобов’язаний розглянути це питання.
Коли сталася ця історія, то ми зібрали певну кількість голосів, хоча була велика протидія з боку керівництва парламенту, щоб зібрати позачергове засідання і обговорити, що відбулося, щоб ми могли прийти у той же самий вівторок і могли б голосувати свідомо, знаючи, що відбулося, які наслідки, щоб ми могли внести свої поправки, ратифікувати це в нормальних умовах.
На сьогоднішній день ми маємо 246 голосів спокійно, за що там не було б, тому що ті, хто сьогодні прийшов до влади, вважає, що тепер мені належить усе…
Панове, ви представляєте два полюси парламенту: коаліцію і опозицію . Я правильно формулюю?
Ольга Герасим’юк: Донедавна ми представляли один полюс. Але тепер життя нас таким чином розвело.
-Щось відбувається. Що ж? Дізнаємося.
Пане Гриневецький, як Ви оцінюєте сьогоднішній парламентський день за його результатами? Наскільки парламент показав, що він здатний працювати, ухвалювати потрібні рішення?
Сергій Гриневецький:
Виборчий кодекс треба розглядати, щоби увійти в конституційне поле.
Якщо говорити за змістом порядку денного, то, як на мене, можна було б більш продуктивні питання розглядати, хоча, здається, що ті проекти законів, які ми проголосували, теж дуже важливі.
Я б сказав, що є дуже складним процес формування тих законопроектів, які вибудували б підґрунття для створення громадянського суспільства і для основи, початку реформ.
Що мається на увазі? Мається на увазі виборчий кодекс, який подано. Його треба розглядати, його треба розглядати хоча б для того, щоб увійти в конституційне поле по виборах депутатів обласних, районних рад, які сьогодні обираються за закритими партійними списками, а за Конституцією, вони представляють спільні інтереси територіальних громад.
Друге – це вирішити врешті-решт форму обрання депутатів ВРУ, бо всім зрозуміло: закриті партійні списки поглиблюють політичну корупцію.
-Ви зараз висловлюєте позицію Блоку Литвина чи позицію правлячої коаліції?
Сергій Гриневецький: Ви мене запитали як представника правлячої коаліції чи як представника Блоку Литвина?
-Я лише уточнюю.
-Я можу уточнити? Блок Литвина «за» голосування за відкритими списками?
Сергій Гриневецький: Так.
-Чи знаходите ви консенсус в обговоренні всередині коаліції?
Сергій Гриневецький: Ми подали законопроект від імені комісії, яка була створена розпорядженням голови ВРУ – на той момент Арсенія Петровича Яценюка. Вона два роки відпрацювала. До складу комісії увійшли, окрім народних депутатів України, представники ЦВК, місцевого самоврядування, політичних сил, громадських організацій. І ми зареєстрували. Зараз дали пропозиції на розгляд ВРУ.
Ви спитали, що потрібно сьогодні розглядати. Я вважаю, що потрібно сьогодні розглядати виборчий кодекс, треба розглядати основи зовнішньої і внутрішньої політики, треба внести зміни до закону «Про основи національної безпеки і оборони», щоб не було подвійних тлумачень. Мається на увазі і стаття 8.
-Пані Ольго, а як Ви оцінюєте цей сьогоднішній постяєчний парламентський день?
Ольга Герасим’юк:
Я, відверто кажучи, перебуваю у такому стані, як і більшість людей, які задумуються про цей сьогоднішній день. Тому що люди насправді приголомшені. ВРУ починає свою роботу так, як ніби нічого не сталося, як ніби справді не було 27 числа, як ніби не лежали наші колеги у лікарні з тяжкими діагнозами, як ніби ратифікація угод відбулася законним шляхом, відкрито, як ніби справді парламент України працює.
Насправді мені здається, що це також показовий день, як і 27 числа. Тому що, наприклад, якби не спікера охоронець, який стояв в урядовій ложі (на нього звернули всі увагу, бо стояла людина і щось ховала у себе за спиною і ніхто не бачив, що: чи то парасоля, чи то зброя, чи то ще щось), і якби не цей чоловік, який там стояв, то ніщо нам не нагадувало б 27 число.
Резонно дуже про це запитання поставила моя колега Ірина Геращенко. Вона сказала спікерові, що потрібно визначити, хто там є. Там не був уряд, там не були представники влади, там був ніхто.
Що ми маємо? Це знову ж таки ознака того, що таке сьогоднішній день. У відповідь інтелігентні люди (вибачте мені, але шкода дуже) і з Блоку Литвина, і сам пан спікер нагадали Ірині, що вона має бути жінкою. Це дуже у дусі теперішньої влади. Жінка на кухні, жінка не повинна брати участі у реформах… І їй так само сказали, що вона повинна бути жінкою, і ці її запитання, мовляв, ні до чого.
Я хочу сказати, що сьогодні ми повинні були обговорити якраз, чи те, що ми ратифікували 27 числа, є законним, а не починати...
-Я хочу уточнити. Ви чули, що вважає за потрібне розглядати пан Гриневецький. Чи погоджуєтеся Ви, що те, про що він говорив, є дуже важливим для країни?
Ольга Герасим’юк: Я хочу сказати, що оті всі речі дуже важливі для країни. Безперечно. Але сьогодні ми стоїмо перед новою реальністю. І це нам важливо було обговорити, тому що важливо, чи є наша держава, а потім уже ці речі.
-Наразі ми маємо слухача.
Слухач: Годину перед тим виступав політолог і охарактеризував ситуацію в Україні. Він сказав, що в країні йде фактично окупаційне правління.
Так чи інакше можна довго доводити, що ви демократична чи не демократична, але по факту, за всіма ознаками міжнародними, це є окупаційне правління. То чи важливі ці питання, що назвав Гриневецький, чи важливіше вирішити питання, щоб не було соціального вибуху?
Сергій Гриневецький: Розглядаючи ті проекти законів, про які я говорив, вони дали б можливість чітко визначити нам форму державного управління, форму державного устрою і політичний режим.
Сьогоднішнього дня, коли ми говоримо, що в нас унітарна країна і є автономія зі своєю Конституцією, то виникає багато питань навіть у юристів. Якщо ми говоримо про форму державного правління, то ми не завершили конституційну реформу, тому що на печерських пагорбах у нас начебто парламентсько-президентська, а на місцевому рівні у нас президентська та ще й підкріплена закритими партійними списками.
Що таке закриті партійні списки? Це списки корпоративно-реалістичної більшості, які займаються не питаннями місцевого самоврядування, територіальної громади, а перерозподілу власності надр, пам’яток архітектури і таке інше, тобто бізнесові, фінансово-олігархічні структури.
Наступне. Говорячи про окупаційний режим, то коли я говорив про закон «Про основи національної безпеки і оборони», то я мав на увазі, що в умовах сьогоднішнього геополітичного положення України, в умовах, коли підписані угоди між США і Росією відносно розташування і системи протиракетної оборони, і СНО, то треба визначити нашу позицію хоча б у Чорноморському регіоні, як ми будемо працювати зі своїми стратегічними партнерами.
Ви розумієте, коли говориться про модернізацію української ГТС у договорі, який підписано між США і Україною, і те ж саме говориться у великій угоді між Росією і Україною, то треба визначати, хто буде модернізувати ГТС.
-Ви розумієте, яка ситуація? Час був на те, щоб обрати вас народними депутатами, не тільки вас, а й тих колег, які раніше і Конституцію ухвалювали, і все законодавство. І в нас виходить, що закон діє тільки тоді, коли проходять вибори. Ми вас обираємо, ми вам довіряємо, а потім ви кажете нам: нічого не працює.
-На жаль.
На жаль, пані Ольго, Ваш колега Олесь Доній, який насправді постраждав отого «яєчного» дня найбільше, і найсумніше для всіх, що від рук колеги – народного депутата. Це я бачила на фотографіях і на відео. А, може, це відбулося в іншому, то це, власне, я так розумію, слідство має з’ясовувати.
Він сьогодні виступив із заявою, що треба реформувати фракцію НУНС. І три пункти там визначив: виключення з фракції «відступників», переобрання голови фракції, особисте голосування.
От про особисте голосування. Панове, чи вважаєте ви можливим, що всі рішення ВРУ, ухвалені за всі роки її існування, хтось прийде і визнає абсолютно незаконними, оскільки вони голосувалися не так, як це каже нам Конституція: особистою рукою, особистою карткою депутата з його волі?
Ольга Герасим’юк:
Але, зрештою, ми нехтуємо Конституцією, регламентом, тому ми можемо сьогодні знехтувати всім. Оскільки ці речі, про які колега говорить, справді важливі, але їх повинен обговорювати той парламент, який насправді обговорює питання.
Між іншим оцього страшного 27 числа могло б не бути, якби ми спокійно до харківських угод могли б знати, про що йдеться. Справді, здається, вирішує все не Банкова. У нас є багато гілок влади. І парламент має право, він зобов’язаний розглянути це питання.
Коли сталася ця історія, то ми зібрали певну кількість голосів, хоча була велика протидія з боку керівництва парламенту, щоб зібрати позачергове засідання і обговорити, що відбулося, щоб ми могли прийти у той же самий вівторок і могли б голосувати свідомо, знаючи, що відбулося, які наслідки, щоб ми могли внести свої поправки, ратифікувати це в нормальних умовах.
На сьогоднішній день ми маємо 246 голосів спокійно, за що там не було б, тому що ті, хто сьогодні прийшов до влади, вважає, що тепер мені належить усе…
