«Звичайно, не був. Ніколи не був шпигуном, – наголошує Ігор Сутягін. – У першу чергу тому, що я завжди працював на свою країну, дбав і думав про свою країну. Хоча, звичайно, можна мене звинувачувати в тому, що я при цьому заробляв гроші. Гаразд, можете мені закидати, що я заробляв гроші. Але безкоштовно працювати важко. Хай мені закидає той, хто сам відмовився від останньої копійки».
Сутягін наполягає на тому, що шпигуном він ніколи не був. «Навіть прокурор звинувачував мене, що я обстоюю інтереси Росії перед іноземцями, не маючи на це право. Тобто він визнавав, що я обстоював російські інтереси перед іноземцями. Що ж це за шпигун, який працює на свою країну, а не на чужу?», – зауважує Ігор Сутягін.
У 2004 році його засудили за передачу за кордон таємної інформації. Сутягін каже, що російська влада натякали йому, щоб він подав прохання про помилування ще у 2005 році. Але, за його словами, він відмовився. Проте, для того, щоб його у липні цього року обміняли на російських шпигунів, які працювали в Америці, Сутягін був змушений подати прохання про помилування із визнанням провини. Однак Сутягін говорить, що насправді, він її не визнає.
У чому ж тоді полягала суть його роботи? На це запитання Ігор Сутягін відповів так: «Справа у тому, що компанія, з якою я працював, видавала рекомендації щодо інвестування в Росію. Я намагався створити позитивний образ своєї країни, намагаючись довести, що гроші вкладати можна і потрібно. Я не відповідав за гроші, які будуть вкладатися. Але з усіх сил переконував англійців у тому, що перешкод для владання грошей немає».
Проте, як потім з’ясувалося, перешкоди таки були, і Сутяґін визнає, що «англійці виявилися розумнішими». «Вони цікавилися політичними ризиками, – каже він, – послуговуючись цим евфемізмом для того, що потім стало справою Ходорковського і так далі. Ïх дуже цікавили ситуації втрати інвестицій. Я як раз намагався довести, що боятися немає чого».
Ігор Сутягін додав, що в Лондоні він наразі залишається без роботи.
Сутягін наполягає на тому, що шпигуном він ніколи не був. «Навіть прокурор звинувачував мене, що я обстоюю інтереси Росії перед іноземцями, не маючи на це право. Тобто він визнавав, що я обстоював російські інтереси перед іноземцями. Що ж це за шпигун, який працює на свою країну, а не на чужу?», – зауважує Ігор Сутягін.
У 2004 році його засудили за передачу за кордон таємної інформації. Сутягін каже, що російська влада натякали йому, щоб він подав прохання про помилування ще у 2005 році. Але, за його словами, він відмовився. Проте, для того, щоб його у липні цього року обміняли на російських шпигунів, які працювали в Америці, Сутягін був змушений подати прохання про помилування із визнанням провини. Однак Сутягін говорить, що насправді, він її не визнає.
У чому ж тоді полягала суть його роботи? На це запитання Ігор Сутягін відповів так: «Справа у тому, що компанія, з якою я працював, видавала рекомендації щодо інвестування в Росію. Я намагався створити позитивний образ своєї країни, намагаючись довести, що гроші вкладати можна і потрібно. Я не відповідав за гроші, які будуть вкладатися. Але з усіх сил переконував англійців у тому, що перешкод для владання грошей немає».
Проте, як потім з’ясувалося, перешкоди таки були, і Сутяґін визнає, що «англійці виявилися розумнішими». «Вони цікавилися політичними ризиками, – каже він, – послуговуючись цим евфемізмом для того, що потім стало справою Ходорковського і так далі. Ïх дуже цікавили ситуації втрати інвестицій. Я як раз намагався довести, що боятися немає чого».
Ігор Сутягін додав, що в Лондоні він наразі залишається без роботи.
