– Міст між Росією та Західною Європою, як назвали Україну її нинішні лідери, не є новим образом. До речі, у Вільнюсі досі точаться дискусії чи не оголосити Литву таким містком, бо ж це дає позитивний імідж, збільшення обігу товарів і капіталів тощо. Але у своєму європейському позиціонуванні Україна має використати історичні зв’язки з Балтією, Польщею, Росією, з країнами Чорноморського регіону. Головне – захищати українські інтереси на міжнародній арені: захищати своїх громадян, свої капітали, свої інвестиційні можливості й економічний потенціал. Ви не повинні жертвувати своєю ідентичністю на чиюсь користь. Ви не повинні жертвувати своїм інтелектуальним та економічним потенціалом, щоб підтримувати якусь одну політичну модель чи систему. Україна – велика потужна країна зі власним багатим досвідом.
– Пане Донскіс, нині в Україні політики використовують доволі специфічний досвід: точиться боротьба «усіх проти всіх», політикам від влади та опозиції складно порозумітись. Розкажіть, чи є подібні конфлікти в Європарламенті?
– Дуже позитивна річ, яка стосується характеру діяльності цієї установи – відсутність опозиції. У Європарламенті працюють політичні родини, наприклад, сім’ї, утворені Європейською народною чи Європейською ліберальною партією. Є група європейської соціал-демократії, вельми активні «євро-зелені» тощо. Тобто, на ідеологічному рівні ми не маємо різких конфліктів, ми намагаємось вирішувати проблеми, використовуючи досвід і надбання партійних родин. До того ж, у Європарламенті немає поділу на «старих» та «нових» європейців, що мінімізує наслідки дискусій, які точаться довкола питань, котрі по-різному бачать, наприклад, Литва та Португалія, Польща й Німеччина. Так, трапляються й запеклі дискусії, але ми завжди шукаємо компромісних рішень.
– Ваші прогнози щодо розвитку Євросоюзу?
– Ви знаєте про існування різних досвідів у держав так званої «старої Європи» та країн Центрально-Східної Європи. На засіданнях Європарламенту іноді можна почути, як по-різному сприймають, наприклад, питання корупції чи енергетичної безпеки поляки та німці, болгари та іспанці… Але повторюю: ми шукаємо і найчастіше знаходимо компроміс. І якщо подивитись на майбутнє Євросоюзу, то компроміс – це ключове слово. Компроміси, задля розвитку усього європейського дому й кожної з його «квартир», треба шукати в економічній, соціальній, гуманітарній сферах. І також не можна дозволяти багатим європейським компаніям, транснаціональним корпораціям та окремим олігархам вирішувати свої проблеми, прикриваючись високими словами.
Леонідас Донскіс також вважає, що Євросоюз, як і Україна, потерпає від відсутності яскравих інтелігентних лідерів та креативних ідей, спрямованих на модернізацію суспільно-політичного життя та подолання економічної кризи.
– Пане Донскіс, нині в Україні політики використовують доволі специфічний досвід: точиться боротьба «усіх проти всіх», політикам від влади та опозиції складно порозумітись. Розкажіть, чи є подібні конфлікти в Європарламенті?
– Дуже позитивна річ, яка стосується характеру діяльності цієї установи – відсутність опозиції. У Європарламенті працюють політичні родини, наприклад, сім’ї, утворені Європейською народною чи Європейською ліберальною партією. Є група європейської соціал-демократії, вельми активні «євро-зелені» тощо. Тобто, на ідеологічному рівні ми не маємо різких конфліктів, ми намагаємось вирішувати проблеми, використовуючи досвід і надбання партійних родин. До того ж, у Європарламенті немає поділу на «старих» та «нових» європейців, що мінімізує наслідки дискусій, які точаться довкола питань, котрі по-різному бачать, наприклад, Литва та Португалія, Польща й Німеччина. Так, трапляються й запеклі дискусії, але ми завжди шукаємо компромісних рішень.
– Ваші прогнози щодо розвитку Євросоюзу?
– Ви знаєте про існування різних досвідів у держав так званої «старої Європи» та країн Центрально-Східної Європи. На засіданнях Європарламенту іноді можна почути, як по-різному сприймають, наприклад, питання корупції чи енергетичної безпеки поляки та німці, болгари та іспанці… Але повторюю: ми шукаємо і найчастіше знаходимо компроміс. І якщо подивитись на майбутнє Євросоюзу, то компроміс – це ключове слово. Компроміси, задля розвитку усього європейського дому й кожної з його «квартир», треба шукати в економічній, соціальній, гуманітарній сферах. І також не можна дозволяти багатим європейським компаніям, транснаціональним корпораціям та окремим олігархам вирішувати свої проблеми, прикриваючись високими словами.
Леонідас Донскіс також вважає, що Євросоюз, як і Україна, потерпає від відсутності яскравих інтелігентних лідерів та креативних ідей, спрямованих на модернізацію суспільно-політичного життя та подолання економічної кризи.
