Учні Рівненської дитячої музичної №2, котрі раніше ніколи не створювали власної музики, вчилися це робити на очах в учасників семінару – через імпровізацію. За півгодини люди, котрі раніше ніколи не торкалися скрипки, виконували основні необхідні для скрипічної гри штрихи. Згодом учні перед публікою створювали власні п’єски. Ті, хто мав певні недоліки в постановці, змогли їх виправити, не комплексуючи перед великою кількістю глядачів. Секрет такого «швидкісного» навчання музиці полягає в особистісному підході до кожного учня – розповів Степан Мільтонян. Саме тому перший день занять був присвячений Дитині як особистості.
Степан Мільтонян стверджує: навчатися гри на інструментах, всупереч усталеній думці, можна в будь-якому віці. Але спочатку – музика в душі, власна імпровізація, і лише потім – ноти і гами. Секрет полягає у виборі способу навчання залежно від віку учня. Адже якщо співставити класичні схеми навчання музиці із сучасними дослідженнями вікової й педагогічної психології – з’ясовується, що нині потрібно робити серйозну корекцію з огляду на вік учня. Скажімо, для найменших – це навчання через ігрові моменти.
Дитина «без слуху»? – на вас чекає музична школа
Музикант наполягає: дітей без музичного слуху не існує – є погані педагоги. Тож створив у своєму місті Центр гармонійного розвитку особистості і успішно здійснив проект під назвою «Я є життя серед життя». Серед його випускників – переможці міжнародних конкурсів, аспіранти консерваторій.
Нині приблизно 70 відсотків російських дітлахів не закінчують музичні школи, куди прийшли навчатися із великим бажанням. В Україні ця цифра вдвічі менша, однак це не задовольняє музичних педагогів. А тим часом серед учнів музичних шкіл практично не буває малолітніх порушників закону, адже вони вміють вирізняти справжні життєві цінності. Саме тому, як зауважив директор другої Рівненської музичної школи та один з ініціаторів семінару, композитор Валерій Марченко, музиканти разом з дітьми часто бувають за кордоном і запрошують до себе колективи з Німеччини, Франції, сусідньої Польщі. У ході цих зустрічей викладачі дізнаються про різні методики викладання і мають змогу обрати для себе найліпшу.
Для викладачів музики з Рівненщини та Волині семінар став педагогічним відкриттям, каже викладач теорії музики Інна Жовнір. «Цікаво, що, окрім специфічних методичних порад, він червоною ниткою проводить тезу про те, що з дитиною треба поводитися максимально обережно, на високому рівні людських взаємин, поважати її, і з будь-якої дитиною можна досягти високих результатів, незалежно від того, який її творчий стан спочатку. Розкривати дитину можна саме на наших заняттях».
Викладач із тридцятирічним стажем, Галина Кобзаренко з Березного, вважає, що вдосконаленню у музичній педагогіці не буває меж, а отже, навчання – це перманентний стан педагога-музиканта: «Цей семінар для мене – просто щасливе відкриття. Бо моє бажання все життя – працювати з найменшими дітьми і ось такими цікавими способами, у простій, доступній формі. Я вражена».
Пропозиція породжує попит
Старший викладач Дубровицької дитячої музичної школи Ірина Деркач розповідає, що дубровицькі діти тягнуться до музичної школи, однак навчатися мають можливість не всі. Тому найкращий спосіб долучити дітей до класичної музики – це викладати гру на музичних інструментах у загальноосвітніх школах і подавати її через радіо і телебачення: «Але ось я їхала до Рівного, а в маршрутці разів 38 прозвучала пісня : «С неба упала звєзда»: Нам нав’язують це насильно, а тим часом молодь і дошкільнят потрібно виховувати на класичних зразках – на тій музиці, яка дійсно несе імпульс добра і краси...».
Комплексної системи загального музичного виховання школярів в Україні не існує. Уроки музики в загальноосвітніх школах не задовольняють існуючих потреб. Тим часом впроваджувати методи навчання скрипічної гри, запропоновані відомим педагогом, заслуженим працівником культури Росії, не поспішають навіть у його країні. Причина полягає в бюрократичності системи музичних шкіл, яка збереглася у спадок від Радянського Союзу. Її позитивом є універсальність отримуваних знань – від теорії музики до гри на інструменті і співу в хорі. Негатив – учителі мають відпрацювати конкретну кількість годин, продукувати переможців конкурсів, з першого класу послуговуватися жорсткою системою оцінювання. В Україні ситуація аналогічна. Але Степан Мільтонян наголошує: для вчителя найважливішим має стати не вміння дитини музикувати, а власне дитина та її розвиток.
Але у Рівненській музичній школі №2 від заскорузлої практики намагаються відійти, пропонуючи дітлахам окремі творчі години та обмінні поїздки до закордонних ровесників-музикантів. Міська влада Рівного підтримує музичні ініціативи педагогів, тож на часі перевидання книги Степана Мільтоняна «Педагогіка гармонійного розвитку музиканта» українською мовою.
Степан Мільтонян стверджує: навчатися гри на інструментах, всупереч усталеній думці, можна в будь-якому віці. Але спочатку – музика в душі, власна імпровізація, і лише потім – ноти і гами. Секрет полягає у виборі способу навчання залежно від віку учня. Адже якщо співставити класичні схеми навчання музиці із сучасними дослідженнями вікової й педагогічної психології – з’ясовується, що нині потрібно робити серйозну корекцію з огляду на вік учня. Скажімо, для найменших – це навчання через ігрові моменти.
Дитина «без слуху»? – на вас чекає музична школа
Музикант наполягає: дітей без музичного слуху не існує – є погані педагоги. Тож створив у своєму місті Центр гармонійного розвитку особистості і успішно здійснив проект під назвою «Я є життя серед життя». Серед його випускників – переможці міжнародних конкурсів, аспіранти консерваторій.
Нині приблизно 70 відсотків російських дітлахів не закінчують музичні школи, куди прийшли навчатися із великим бажанням. В Україні ця цифра вдвічі менша, однак це не задовольняє музичних педагогів. А тим часом серед учнів музичних шкіл практично не буває малолітніх порушників закону, адже вони вміють вирізняти справжні життєві цінності. Саме тому, як зауважив директор другої Рівненської музичної школи та один з ініціаторів семінару, композитор Валерій Марченко, музиканти разом з дітьми часто бувають за кордоном і запрошують до себе колективи з Німеччини, Франції, сусідньої Польщі. У ході цих зустрічей викладачі дізнаються про різні методики викладання і мають змогу обрати для себе найліпшу.
Для викладачів музики з Рівненщини та Волині семінар став педагогічним відкриттям, каже викладач теорії музики Інна Жовнір. «Цікаво, що, окрім специфічних методичних порад, він червоною ниткою проводить тезу про те, що з дитиною треба поводитися максимально обережно, на високому рівні людських взаємин, поважати її, і з будь-якої дитиною можна досягти високих результатів, незалежно від того, який її творчий стан спочатку. Розкривати дитину можна саме на наших заняттях».
Викладач із тридцятирічним стажем, Галина Кобзаренко з Березного, вважає, що вдосконаленню у музичній педагогіці не буває меж, а отже, навчання – це перманентний стан педагога-музиканта: «Цей семінар для мене – просто щасливе відкриття. Бо моє бажання все життя – працювати з найменшими дітьми і ось такими цікавими способами, у простій, доступній формі. Я вражена».
Пропозиція породжує попит
Старший викладач Дубровицької дитячої музичної школи Ірина Деркач розповідає, що дубровицькі діти тягнуться до музичної школи, однак навчатися мають можливість не всі. Тому найкращий спосіб долучити дітей до класичної музики – це викладати гру на музичних інструментах у загальноосвітніх школах і подавати її через радіо і телебачення: «Але ось я їхала до Рівного, а в маршрутці разів 38 прозвучала пісня : «С неба упала звєзда»: Нам нав’язують це насильно, а тим часом молодь і дошкільнят потрібно виховувати на класичних зразках – на тій музиці, яка дійсно несе імпульс добра і краси...».
Комплексної системи загального музичного виховання школярів в Україні не існує. Уроки музики в загальноосвітніх школах не задовольняють існуючих потреб. Тим часом впроваджувати методи навчання скрипічної гри, запропоновані відомим педагогом, заслуженим працівником культури Росії, не поспішають навіть у його країні. Причина полягає в бюрократичності системи музичних шкіл, яка збереглася у спадок від Радянського Союзу. Її позитивом є універсальність отримуваних знань – від теорії музики до гри на інструменті і співу в хорі. Негатив – учителі мають відпрацювати конкретну кількість годин, продукувати переможців конкурсів, з першого класу послуговуватися жорсткою системою оцінювання. В Україні ситуація аналогічна. Але Степан Мільтонян наголошує: для вчителя найважливішим має стати не вміння дитини музикувати, а власне дитина та її розвиток.
Але у Рівненській музичній школі №2 від заскорузлої практики намагаються відійти, пропонуючи дітлахам окремі творчі години та обмінні поїздки до закордонних ровесників-музикантів. Міська влада Рівного підтримує музичні ініціативи педагогів, тож на часі перевидання книги Степана Мільтоняна «Педагогіка гармонійного розвитку музиканта» українською мовою.
