Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 08:35

Кубинський дисидент: зміни відбуваються, незалежно від бажання режиму


Кубинський дисидент, журналіст Хосе Луїс Ґарсія Панеке

Прага – Коли кубинського дисидента Хосе Луїса Ґарсію Панеке звільнили з тюрми у липні цього року, він важив всього 48 кілограмів. Панеке був серед 52 політичних в’язнів, яких кубинський уряд звільнив за домовленістю з Іспанією та Римо-католицькою церквою. Після семи років ув’язнення, з яких він майже півтора року пробув в ізольованій камері, він продовжує страждати на хронічну кишкову хворобу. Нині він живе в Іспанії і закликає європейців до солідарності з 11 мільйонами кубинців, які живуть в умовах диктатури протягом понад 50 років.

Журналіста Хосе Луїса Ґарсію Панеке засудили на 24 роки за публікацію журналу. Він належав до групи журналістів, що відкрито протиставили себе режиму і почали видавати журнал "De Cuba". Поки групу не заарештували, вони встигли видати три номери журналу.

«До того моменту, як вийшов третій номер, нас уже заарештували. І це була головна причина того, що нас відправили в тюрму, за протистояння режиму. Нічого більше», – говорить кубинський дисидент. На Кубі, веде далі Панеке, панує атмосфера страху, тотального стеження.

Потрапивши з напівголодної Куби до Іспанії, Панеке відчув шок, який, можливо пам’ятають перші туристи з Радянського Союзу, від кількості різних продуктів харчування на полицях магазинів.

«На Кубі є лише один вид молока, в пляшках. І його перестають давати дітям, коли вони досягають семи років. Тут у мене була проблема з вибором молока, чи цільне, чи напівжирне, чи сойове, їх стільки, що вибрати неможливо. Після походу в крамницю в мене розболілася голова. Я сказав людині, яка мене супроводжувала, що я не можу ходити на закупи. Мені від цього боляче».

«Як ви нам платите, так ми і працюємо»

Нещодавнє оголошення кубинської влади про те, що вона звільнить з державної служби близько півмільйона працівників, Панеке вважає відвертим знущанням. Адже держава в командній економіці залишається єдиним працедавцем. А зарплати і робота на Кубі відповідають старій радянській приказці про те, що «як ви нам платите, так ми і працюємо».

«Коли кубинець іде на роботу, єдине, про що він думає, це як би щось украсти. І це можна помітити всюди. Особливо це помітно в час кризи. Вони проводять звільнення не вперше, але вперше вони позбавляються деяких функціонерів».

Кубинці самі є рушієм змін

На думку кубинського дисидента, важко передбачити, коли життя в його країні зміниться на краще.

«Але зміни відбуваються, незалежно від того, хоче цього керівництво, чи ні. Ïх принесе само кубинське суспільство. Але ми просимо про підтримку міжнародну спільноту. Європа, США займають дуже конструктивну позицію. Але від кубинців залежить, яке суспільство вони хочуть будувати. Ми хочемо демократичних змін, бо насильницька зміна режиму може привести до влади іншого диктатора. Ми хочемо справжньої демократії, і це буде відповідальністю кубинського народу. Відповідальність, яку ми візьмемо на себе задля майбутнього наших дітей», – каже кубинський дисидент, журналіст Хосе Луїс Ґарсія Панеке.
  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG