Оцінки євроінтеграційних процесів у країнах-кандидатах або тих, що готуються подати заявку на членство, Європейська комісія виставляє щороку. Насамперед, ідеться про Хорватію, Туреччину, Македонію, а цьогоріч – ще й Ісландію.
Беруть до уваги і деякі інші держави Західних Балкан, що можуть стати частиною співдружності у віддаленішому майбутньому.
Розв’язання прикордонних чвар між Словенією та Хорватією нещодавно відкрило прямий шлях для приєднання хорватів до ЄС: їхню країну вважають фаворитом на членство, яке, за деякими оцінками, Хорватія може отримати за декілька років.
Розбіжності через назву тривають
Тим часом Греція все ще стоїть на заваді членства Македонії, бо вимагає, щоб та змінила назву, аргументуючи це тим, що регіон із таким іменем вже існує на грецькій території.
«Проблема назви залишається відкритою навіть попри те, що між сторонами тривають переговори», – мовиться у документі, оприлюдненому Єврокомісією.
Комісар із питань розширення Штефан ФілеКомісар із питань розширення Штефан Філе заявив, що держави-претенденти можуть набути членства тоді, коли і вони, і ЄС будуть до цього цілком готові.
«Жодна з країн не приєднається до Європейського Союзу, якщо вона не буде готова це зробити на всі сто відсотків, – каже Штефан Філе. – Так само ми повинні бути впевнені, що й Євросоюз на сто відсотків готовий до розширення, беручи до своїх лав нові держави».
Туреччина: без результатів...
Щодо Туреччини, то її тривалий діалог із Європою великою мірою блокується через невизнання нею Кіпру та відмову відкрити порти та летовища представникам цієї країни-члена Євросоюзу.
Доповідь щодо прогресу на шляху до членства відзначила відсутність результатів і вкорте закликає до нормалізації стосунків Туреччини з Кіпром.
Крім того, Єврокомісія критично оцінила просування реформ і наголошує, що Анкара повинна ухвалити громадянську конституцію та надати більше свободи пресі – і законодавчо, і на практиці.
Турецький президент Абдуллах ҐюльУ доповіді, як і минулого року, не оминули й проблем рівності між жінками та чоловіками Туреччини, а також необхідності поважати права профспілок. Низка держав ЄС, опираючись на подібні висновки та на культурно-релігійні розбіжності, відкидає можливість приєднання Туреччини до співдружності.
Перебуваючи у Лондоні, турецький президент Абдуллах Ґюль звинуватив ці держави Європи у недалекоглядності.
«Враховуючи, що співвідношення сил на міжнародній арені пересувається на Схід та до Азії, Євросоюзові стає стратегічно важливо мати у своїх лавах Туреччину», – заявив президент Туреччини.
Розширення без апетиту
Навіть після ухвалення Лісабонської угоди, що, як передбачали, прискорить процес інтеграції нових країн, до подальшого розширення блок європейських держав все ще не має апетиту.
Небажання поспішати з розширенням в Євросоюзі виникло ще після того, як членство отримали 12 східноєвропейських та балтійських країн. Саме після приєднання останніх двох – Болгарії та Румунії – всередині блоку 27 держав з’явилося чимало суперечностей, які, паралельно з нинішніми економічними негараздами через кризу, дуже уповільнили процес розширення.
Єврокомісія, попри це, заявляє, що співдружності потрібна подальша потужна політика розширення, бо саме це зробить ЄС сильнішим, безпечнішим та вагомішим на світовій арені.
Беруть до уваги і деякі інші держави Західних Балкан, що можуть стати частиною співдружності у віддаленішому майбутньому.
Розв’язання прикордонних чвар між Словенією та Хорватією нещодавно відкрило прямий шлях для приєднання хорватів до ЄС: їхню країну вважають фаворитом на членство, яке, за деякими оцінками, Хорватія може отримати за декілька років.
Розбіжності через назву тривають
Тим часом Греція все ще стоїть на заваді членства Македонії, бо вимагає, щоб та змінила назву, аргументуючи це тим, що регіон із таким іменем вже існує на грецькій території.
«Проблема назви залишається відкритою навіть попри те, що між сторонами тривають переговори», – мовиться у документі, оприлюдненому Єврокомісією.
«Жодна з країн не приєднається до Європейського Союзу, якщо вона не буде готова це зробити на всі сто відсотків, – каже Штефан Філе. – Так само ми повинні бути впевнені, що й Євросоюз на сто відсотків готовий до розширення, беручи до своїх лав нові держави».
Туреччина: без результатів...
Щодо Туреччини, то її тривалий діалог із Європою великою мірою блокується через невизнання нею Кіпру та відмову відкрити порти та летовища представникам цієї країни-члена Євросоюзу.
Доповідь щодо прогресу на шляху до членства відзначила відсутність результатів і вкорте закликає до нормалізації стосунків Туреччини з Кіпром.
Крім того, Єврокомісія критично оцінила просування реформ і наголошує, що Анкара повинна ухвалити громадянську конституцію та надати більше свободи пресі – і законодавчо, і на практиці.
Перебуваючи у Лондоні, турецький президент Абдуллах Ґюль звинуватив ці держави Європи у недалекоглядності.
«Враховуючи, що співвідношення сил на міжнародній арені пересувається на Схід та до Азії, Євросоюзові стає стратегічно важливо мати у своїх лавах Туреччину», – заявив президент Туреччини.
Розширення без апетиту
Навіть після ухвалення Лісабонської угоди, що, як передбачали, прискорить процес інтеграції нових країн, до подальшого розширення блок європейських держав все ще не має апетиту.
Небажання поспішати з розширенням в Євросоюзі виникло ще після того, як членство отримали 12 східноєвропейських та балтійських країн. Саме після приєднання останніх двох – Болгарії та Румунії – всередині блоку 27 держав з’явилося чимало суперечностей, які, паралельно з нинішніми економічними негараздами через кризу, дуже уповільнили процес розширення.
Єврокомісія, попри це, заявляє, що співдружності потрібна подальша потужна політика розширення, бо саме це зробить ЄС сильнішим, безпечнішим та вагомішим на світовій арені.
