Професор політології Ратгерського Університету (Нью-Джерсі, США) Олександр Мотиль відомий зокрема дослідженням такого явища як імперіалізм. Його наукові розвідки з цього питання більше стосуються історичного досвіду країн світу, адже сам професор вважає, що нині така форма державної політики у так званому чистому вигляді не притаманна жодній із країн.
США залишаться наддержавою, бо немає конкурентів
Виступаючи в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на досить загальну тему «Місце України в сучасному світі», Олександр Мотиль розпочав із визначення ролей для ключових гравців на міжнародній політичній арені. Дослідник (як, зрештою, і багато його колег) припускає, що США так і залишаться єдиною супердержавою на найближчі 30 років.
«Хоч вплив США дещо зменшився в порівнянні з початком 90-х, коли якраз розвалився СРСР, нині немає жодної країни, яку можна вважати за конкурента Америці – ані в плані військової сили, ані в демографічному розвиткові. Китай, який часто наводять в приклад, розвивається дуже стрімко, однак тут є один важливий момент. Питання полягає в тому, чи спроможна буде китайська комуністична партія втримати диктатуру в суспільстві, яке так швидко модернізується», – зазначає він.
Втрату Сполученими Штатами впливу Олександр Мотиль пов’язує зокрема з пережитою економічною кризою. Криза, вважає дослідник, також стала передумовою послаблення впливу Євросоюзу. «Цей союз не має спільної оборонної та зовнішньої політики. І, зрештою, не може мати, адже в такому разі конфедерація мала б перетворитися на якусь, так би мовити, напівдержаву. Євросоюз привабливий, перш за все, рівнем життя: здається, що там кожен попиває капучіно у затишній кав’ярні, – всім такого хотілося б. Але ЄС не можне бути впливовим на світовій арені, оскільки бракує засобів для такого впливу», – наголошує американський професор.
Росія ж, вважає він, перебуває у досить крихкому становищі. «Всі тепер дуже захоплені Росією, у США особливо. Проте якщо придивитись, то це держава дуже авторитарна, а такий тип не відрізняється стабільністю. Особливо це стосується держав, які тримаються на харизматичному лідерові, у випадку Росії це Володимир Путін, який, як виявилося нещодавно, не лише мачо, але й співати полюбляє», – додав Олександр Мотиль.
Україні варто обрати партнера або декларувати багатовекторність
Так зване перезавантаження відносин між США та Росією взяло старт від початку президентства Барака Обами. Попри те, що чесність таких намірів можна ставити під сумнів (особливо зважаючи на деякі «одкровення», оприлюднені у WikiLeaks), політика такого типу декларується і офіційним Кремлем, і офіційним Вашингтоном.
Олександр Мотиль припускає, що таке «потепління» не має вводити Україну в оману, адже воно є тимчасовим. «США стали дещо слабшими і шукають якесь примирення з Росією, але це не є доказ тривалого тренду, це просто пошуки виходу з тимчасової кризи», – каже він.
Дослідник висловлює припущення, що нині український зовнішньополітичний курс має два варіанти розвитку: пошуки партнера або ж багатовекторність. «Нормальна політика для України – пошуки союзника. Це може бути Євросоюз, це також можуть бути США. Це – шлях на Захід. Інший можливий варіант – це варіант періоду президентства Кучми, багатовекторність. Але така політика не є дуже чесною, це гра», – додає Олександр Мотиль.
Україна, яка декларувала наміри вступити до НАТО протягом останніх 5 років, відмовилася від таких планів із інавгурацією Президента Віктора Януковича. В оновленому МЗС згодом заявили, що Україна продовжить співпрацю з НАТО, проте питання членства з порядку денного зняли, оскільки вступ України до Північноатлантичного альянсу нібито не підтримує більшість українського населення.
Якби керівництво України послідовно дотримувалося декларованої позаблоковості, вважає американський професор, відносини з Росією будувалися б значно обережніше. «Політика Януковича зовсім нелогічна. Непослідовно з одного боку декларувати позаблоковість, а з іншого – так стрімко прямувати в бік Сходу. Можливо, це не зовсім втрата суверенітету, але щось дуже схоже на те», – резюмує Олександр Мотиль.
Україні загрожує політична ізоляція, а Янукович запровадив султанізм?
Олександр Мотиль припускає, що політична ізоляція може стати реальністю для України вже в найближчі кілька років, адже через заяви та дії українського керівництва на Заході Україну починають сприймати як країну, охочу перетворитися на російську колонію.
«Чомусь відсутнє розуміння того, що чим довше Україна залишатиметься в такому становищі, тим важче потім буде вибратися з цієї пастки і проводити самостійну політику. Вже існує певна втома від України, це явище з’явилося ще в часи президентства Ющенка. Проте якщо Янукович надалі керуватиме вбік Сходу, то європейці, які й так схильні ігнорувати Україну і загалом не дуже нею цікавляться, будуть цікавитися нею ще менше», – каже дослідник.
Олександр Мотиль називає політику Віктора Януковича подібну до тієї, яку проводили кількасот років тому султани. «В теперішніх умовах концентрація влади в руках однієї людини – це не дуже втішна тенденція. Тим паче якщо концентрація надмірна. Султанівський режим – це неефективний спосіб керування сучасною державою. Це могло б бути ефективним 500 років тому, коли державні питання були відносно прості. Але в державах сучасного світу, тим більше в таких, як Україна, надто багато проблем, щоб їх вирішувала лише одна людина», – наголошує професор.
Варто зауважити, що лекції іноземних професорів в українських університетах зазвичай відбуваються за класичною схемою: за певний час до проведення з’являються оголошення про приїзд спікера, а в день виступу іноземного гостя деякі викладачі зголошуються привести на лекцію своїх студентів. Виступ Олександра Мотиля відбувався у залі засідань філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Проте послухати його прийшло не більше ніж 10 осіб.
У чому проблема? У відсутності належної реклами, адже ім’я професора не надто відоме пересічному студентові, хай навіть факультету філософії, де готують зокрема майбутніх політологів? Цього не можна стверджувати. Однак у цьому контексті нарікання студентів на низьку якість освіти в Україні видаються дещо нечесними, хіба ні? Тим паче зважаючи на те, що випускники цього факультету незабаром імовірно стануть одними з тих, хто розбудовуватиме нову Україну. Хоча хтозна, можливо, вони просто продовжать розпочате кілька місяців тому?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
США залишаться наддержавою, бо немає конкурентів
Виступаючи в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на досить загальну тему «Місце України в сучасному світі», Олександр Мотиль розпочав із визначення ролей для ключових гравців на міжнародній політичній арені. Дослідник (як, зрештою, і багато його колег) припускає, що США так і залишаться єдиною супердержавою на найближчі 30 років.
«Хоч вплив США дещо зменшився в порівнянні з початком 90-х, коли якраз розвалився СРСР, нині немає жодної країни, яку можна вважати за конкурента Америці – ані в плані військової сили, ані в демографічному розвиткові. Китай, який часто наводять в приклад, розвивається дуже стрімко, однак тут є один важливий момент. Питання полягає в тому, чи спроможна буде китайська комуністична партія втримати диктатуру в суспільстві, яке так швидко модернізується», – зазначає він.
Втрату Сполученими Штатами впливу Олександр Мотиль пов’язує зокрема з пережитою економічною кризою. Криза, вважає дослідник, також стала передумовою послаблення впливу Євросоюзу. «Цей союз не має спільної оборонної та зовнішньої політики. І, зрештою, не може мати, адже в такому разі конфедерація мала б перетворитися на якусь, так би мовити, напівдержаву. Євросоюз привабливий, перш за все, рівнем життя: здається, що там кожен попиває капучіно у затишній кав’ярні, – всім такого хотілося б. Але ЄС не можне бути впливовим на світовій арені, оскільки бракує засобів для такого впливу», – наголошує американський професор.
Росія ж, вважає він, перебуває у досить крихкому становищі. «Всі тепер дуже захоплені Росією, у США особливо. Проте якщо придивитись, то це держава дуже авторитарна, а такий тип не відрізняється стабільністю. Особливо це стосується держав, які тримаються на харизматичному лідерові, у випадку Росії це Володимир Путін, який, як виявилося нещодавно, не лише мачо, але й співати полюбляє», – додав Олександр Мотиль.
Україні варто обрати партнера або декларувати багатовекторність
Так зване перезавантаження відносин між США та Росією взяло старт від початку президентства Барака Обами. Попри те, що чесність таких намірів можна ставити під сумнів (особливо зважаючи на деякі «одкровення», оприлюднені у WikiLeaks), політика такого типу декларується і офіційним Кремлем, і офіційним Вашингтоном.
Олександр Мотиль припускає, що таке «потепління» не має вводити Україну в оману, адже воно є тимчасовим. «США стали дещо слабшими і шукають якесь примирення з Росією, але це не є доказ тривалого тренду, це просто пошуки виходу з тимчасової кризи», – каже він.
Дослідник висловлює припущення, що нині український зовнішньополітичний курс має два варіанти розвитку: пошуки партнера або ж багатовекторність. «Нормальна політика для України – пошуки союзника. Це може бути Євросоюз, це також можуть бути США. Це – шлях на Захід. Інший можливий варіант – це варіант періоду президентства Кучми, багатовекторність. Але така політика не є дуже чесною, це гра», – додає Олександр Мотиль.
Україна, яка декларувала наміри вступити до НАТО протягом останніх 5 років, відмовилася від таких планів із інавгурацією Президента Віктора Януковича. В оновленому МЗС згодом заявили, що Україна продовжить співпрацю з НАТО, проте питання членства з порядку денного зняли, оскільки вступ України до Північноатлантичного альянсу нібито не підтримує більшість українського населення.
Якби керівництво України послідовно дотримувалося декларованої позаблоковості, вважає американський професор, відносини з Росією будувалися б значно обережніше. «Політика Януковича зовсім нелогічна. Непослідовно з одного боку декларувати позаблоковість, а з іншого – так стрімко прямувати в бік Сходу. Можливо, це не зовсім втрата суверенітету, але щось дуже схоже на те», – резюмує Олександр Мотиль.
Україні загрожує політична ізоляція, а Янукович запровадив султанізм?
Олександр Мотиль припускає, що політична ізоляція може стати реальністю для України вже в найближчі кілька років, адже через заяви та дії українського керівництва на Заході Україну починають сприймати як країну, охочу перетворитися на російську колонію.
«Чомусь відсутнє розуміння того, що чим довше Україна залишатиметься в такому становищі, тим важче потім буде вибратися з цієї пастки і проводити самостійну політику. Вже існує певна втома від України, це явище з’явилося ще в часи президентства Ющенка. Проте якщо Янукович надалі керуватиме вбік Сходу, то європейці, які й так схильні ігнорувати Україну і загалом не дуже нею цікавляться, будуть цікавитися нею ще менше», – каже дослідник.
Олександр Мотиль називає політику Віктора Януковича подібну до тієї, яку проводили кількасот років тому султани. «В теперішніх умовах концентрація влади в руках однієї людини – це не дуже втішна тенденція. Тим паче якщо концентрація надмірна. Султанівський режим – це неефективний спосіб керування сучасною державою. Це могло б бути ефективним 500 років тому, коли державні питання були відносно прості. Але в державах сучасного світу, тим більше в таких, як Україна, надто багато проблем, щоб їх вирішувала лише одна людина», – наголошує професор.
Варто зауважити, що лекції іноземних професорів в українських університетах зазвичай відбуваються за класичною схемою: за певний час до проведення з’являються оголошення про приїзд спікера, а в день виступу іноземного гостя деякі викладачі зголошуються привести на лекцію своїх студентів. Виступ Олександра Мотиля відбувався у залі засідань філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Проте послухати його прийшло не більше ніж 10 осіб.
У чому проблема? У відсутності належної реклами, адже ім’я професора не надто відоме пересічному студентові, хай навіть факультету філософії, де готують зокрема майбутніх політологів? Цього не можна стверджувати. Однак у цьому контексті нарікання студентів на низьку якість освіти в Україні видаються дещо нечесними, хіба ні? Тим паче зважаючи на те, що випускники цього факультету незабаром імовірно стануть одними з тих, хто розбудовуватиме нову Україну. Хоча хтозна, можливо, вони просто продовжать розпочате кілька місяців тому?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
