«Мусульманське братство», найдавніша і найбільша у світі ісламська політична організація, вже понад 30 років лякає західних політиків привидом Ісламської революції в Ірані, в якій ісламістські фундаменталісти скинули стратегічно важливий і дружній до Заходу уряд. Чи не станеться так само й у Єгипті нині?
Президент США Барак Обама, висловлюючи днями заклик до «впорядкованого переходу» в Єгипті від ненависного багатьом єгиптянам, автократичного, але прозахідного режиму президента Хосні Мубарака, дав знати своє занепокоєння, що в новій владі могли б вести перед «Мусульманське братство» чи інші ісламістські сили.
А міністр закордонних справ Великої Британії Вільям Гейґ заявив цілком прямо й відверто: «Звичайно ж, ми не хочемо уряду, основою якого було б «Мусульманське братство».
Радикальна історія, помірковане сьогодення?
Ця організація, формально заборонена в нинішньому Єгипті, має статус якогось страховища. Створена в 1920-х роках для поширення ісламської моралі, вона скоро долучилася до боротьби проти британського колоніального контролю і перейшла до того, щоб витіснити з Єгипту весь західний вплив і створити державу, що ґрунтувалася б на ісламському праві шаріату.
Але така радикальна історія «Мусульманського братства» не мала б лякати західних політиків, бо ця організація вже перетворилася на прагматичну сучасну силу, переконує відомий фахівець із питань ісламізму, директор Близькосхідного центру Лондонської школи економіки Фаваз Джерджес.
Він упевнений, що головна мета «Братства» – скинути Хосні Мубарака, який жорстоко придушував цю організацію, – але воно не планує захоплювати владу.
«Братство» хоче відігравати визначну роль у політичному процесі, в цьому немає сумніву. Але «Мусульманське братство» чітко дало знати: воно не готове керувати Єгиптом. Тому питання не в тому, чи хоче «Мусульманське братство» взяти владу, а в тому, яку роль воно відіграватиме в новому уряді національної єдності», – каже фахівець.
Оглядачі звертають увагу і на таке свідчення нинішнього реалізму «Братства», як підтримка ним відверто світського діяча Мохаммеда ель-Барадея, лауреата Нобелівської премії миру і довгочасного керівника МАГАТЕ. Висуваючи його на чоло пропонованих переговорів із владою, керівники «Мусульманського братства» самі демонстративно тримаються менш помітних, другорядних ролей у нинішніх єгипетських подіях.
Ісламісти кажуть, що хочуть демократії
На поміркованій позиції наголошує і колишній заступник голови Братства Мохаммед Хабіб. Він відкидає припущення, що мета організації – створити ісламістську теократичну державу іранського зразка.
«Ми хочемо демократичного урядування, яке ґрунтувалося б на справжньому політичному плюралізмі і мирному переході влади від однієї сили до іншої, уряду, який вважав би народ за джерело своєї влади і своїх повноважень. Ми вважаємо, що в державі має існувати поділ між юридичними, законодавчими і виконавчими інституціями», – запевняє він.
Але принаймні один момент у позиції «Мусульманського братства» дуже гостро непокоїть Захід – це його неприйняття Кемп-Девідських мирних угод із Ізраїлем 1979 року. Ті угоди коштували життя попередникові Хосні Мубарака, президентові Анварові аль-Асаду, який підписав їх і був за це убитий ісламістом.
«Мусульманське братство» заявляє, що винесе збереження цих угод чи відмову від них на референдум, якщо прийде до влади.
Та представник «Братства» Мохаммед Хабіб, можливо, усвідомлюючи, що воно навряд чи зможе керувати країною самостійно, заявляє, що це питання мав би вирішувати вільно обраний парламент.
Отож наразі позиція «Мусульманського братства» виглядає відносно демократичною. І ситуація в Єгипті нині відрізняється від становища в Ірані в 1970-х роках.
Та на Заході все ж не забувають, що саме встановлення ісламської республіки в Ірані відбулося теж цілком демократичним чином – через референдум. Тож самі лише помірковані слова «Мусульманського братства» навряд чи цілком заспокоять західних політиків.
Президент США Барак Обама, висловлюючи днями заклик до «впорядкованого переходу» в Єгипті від ненависного багатьом єгиптянам, автократичного, але прозахідного режиму президента Хосні Мубарака, дав знати своє занепокоєння, що в новій владі могли б вести перед «Мусульманське братство» чи інші ісламістські сили.
А міністр закордонних справ Великої Британії Вільям Гейґ заявив цілком прямо й відверто: «Звичайно ж, ми не хочемо уряду, основою якого було б «Мусульманське братство».
Радикальна історія, помірковане сьогодення?
Ця організація, формально заборонена в нинішньому Єгипті, має статус якогось страховища. Створена в 1920-х роках для поширення ісламської моралі, вона скоро долучилася до боротьби проти британського колоніального контролю і перейшла до того, щоб витіснити з Єгипту весь західний вплив і створити державу, що ґрунтувалася б на ісламському праві шаріату.
Але така радикальна історія «Мусульманського братства» не мала б лякати західних політиків, бо ця організація вже перетворилася на прагматичну сучасну силу, переконує відомий фахівець із питань ісламізму, директор Близькосхідного центру Лондонської школи економіки Фаваз Джерджес.
Він упевнений, що головна мета «Братства» – скинути Хосні Мубарака, який жорстоко придушував цю організацію, – але воно не планує захоплювати владу.
«Братство» хоче відігравати визначну роль у політичному процесі, в цьому немає сумніву. Але «Мусульманське братство» чітко дало знати: воно не готове керувати Єгиптом. Тому питання не в тому, чи хоче «Мусульманське братство» взяти владу, а в тому, яку роль воно відіграватиме в новому уряді національної єдності», – каже фахівець.
Оглядачі звертають увагу і на таке свідчення нинішнього реалізму «Братства», як підтримка ним відверто світського діяча Мохаммеда ель-Барадея, лауреата Нобелівської премії миру і довгочасного керівника МАГАТЕ. Висуваючи його на чоло пропонованих переговорів із владою, керівники «Мусульманського братства» самі демонстративно тримаються менш помітних, другорядних ролей у нинішніх єгипетських подіях.
Ісламісти кажуть, що хочуть демократії
На поміркованій позиції наголошує і колишній заступник голови Братства Мохаммед Хабіб. Він відкидає припущення, що мета організації – створити ісламістську теократичну державу іранського зразка.
«Ми хочемо демократичного урядування, яке ґрунтувалося б на справжньому політичному плюралізмі і мирному переході влади від однієї сили до іншої, уряду, який вважав би народ за джерело своєї влади і своїх повноважень. Ми вважаємо, що в державі має існувати поділ між юридичними, законодавчими і виконавчими інституціями», – запевняє він.
Але принаймні один момент у позиції «Мусульманського братства» дуже гостро непокоїть Захід – це його неприйняття Кемп-Девідських мирних угод із Ізраїлем 1979 року. Ті угоди коштували життя попередникові Хосні Мубарака, президентові Анварові аль-Асаду, який підписав їх і був за це убитий ісламістом.
«Мусульманське братство» заявляє, що винесе збереження цих угод чи відмову від них на референдум, якщо прийде до влади.
Та представник «Братства» Мохаммед Хабіб, можливо, усвідомлюючи, що воно навряд чи зможе керувати країною самостійно, заявляє, що це питання мав би вирішувати вільно обраний парламент.
Отож наразі позиція «Мусульманського братства» виглядає відносно демократичною. І ситуація в Єгипті нині відрізняється від становища в Ірані в 1970-х роках.
Та на Заході все ж не забувають, що саме встановлення ісламської республіки в Ірані відбулося теж цілком демократичним чином – через референдум. Тож самі лише помірковані слова «Мусульманського братства» навряд чи цілком заспокоять західних політиків.
