– Ваша перша каденція розпочалася з політичного протистояння, майже рік не могли зібрати сесію міської ради. У цій раді абсолютну більшість здобули «свободівці», але чи це так вже добре?
– Коли не може зібратися сесія через політичні протистояння – розплачуватися доводиться громаді, бо не могли розглядати важливі для неї питання. Перевага зараз в раді однієї політичної сили має свої плюси і мінуси. Ми почали з того, що домовилися про спільну солідарну відповідальність. Бо інакше знову ступимо на одні й ті ж граблі. Тому ввели у виконавчий комітет представників різних партій, навіть якщо їхніх представників мало. Через те і міськвиконком чисельний – 18 чоловік.
– Вам дорікають за невиконані обіцянки: насамперед погані дороги і роботу ЖКГ. Які пріоритети у розвитку міста ставите на цю каденцію?
– Думаю, що ще не народився той, хто догодив всім, і хто зміг би виконати всі обіцянки, бо є суб’єктивні і об’єктивні фактори. У нас це і фінансова криза, і дві повені, і епідемія грипу. І я про це відверто говорив виборцям. Наші пріоритети – це інфраструктурні проекти, в тому числі і дороги. Конче необхідний міст через Бистрицю Солотвинську, захисні дамби на ріках. Щодо ЖКГ, то швидше за все йтимемо шляхом створення управляючих компаній і подальшого розвитку об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Уже реалізуються проекти з енергоефективності.
– Ви не називаєте великих підприємств. Розумію, що криза вплинула на залучення інвестицій, але чи не доводилося чути, що вони «притягнуті» ще попередньою владою? Як все-таки плануєте знаходити нових?
– Доводилося мені таке чути. Але я хочу сказати, що за попередню каденцію місто отримало 90 млн. доларів США інвестицій. Раніше велися перемовини, а нам вдалося, хоч і з труднощами, реалізувати проект з «Тайко електронікс». Ще один проект – на ВО «Карпати» з виготовлення електрокабельної продукції до автомобілів «Шкода». Але я хотів би наголосити, що ми не робили акцент на створення якогось величезного підприємства, а намагалися залучати інвесторів на невеличкі підприємства малого і середнього бізнесу – таких зараз у місті більше 200, куди прийшли інвестиції з більш як 40 країн світу. Вони невеликі, але якщо підсумувати, виходимо на велику цифру.
– Солідним інвестором вважався завод «Українська побутова техніка» італійської фірми «Антоніо Мерлоні». Пройшло повідомлення, що тепер тут новий власник – «Електролюкс». Але чомусь мовчимо, що частково така зміна пов’язана з бізнесовими правилами гри в нашій державі.
– Безумовно, нашій державі потрібно коригувати інвестиційну політику. Це питання землі, повернення ПДВ. Коли і «Тайко електронікс», і «Антоніо Мерлоні» стикнулися з неповерненням ПДВ, це був серйозний удар по їхній інвестиційній діяльності, бо вимивалися їхні обігові кошти. Без зміни правил гри щодо інвесторів ми ще довго тупцюватимемо на місці.
– Можливо, варто туризм розглядати як галузь економіки, а не сферу послуг? Не пов’язуєте з цим майбутнє Івано-Франківська? Наразі ми можемо говорити хіба що про транзитний туризм.
– Івано-Франківськ є своєрідними воротами в Карпати. З одного боку, вони гостинно відчинені, а з другого, розчинені настіж. Приїжджаючи на вокзал, люди їдуть в інші місця. Пробуємо розвивати туризм історичний, спортивний, медичний. Навіть побудова пам’ятника Степанові Бандери привернула увагу багатьох. Зараз на завершенні проект реконструкції бастіону в культурно-мистецький центр. Туристів привабити можуть і фестивалі – ковалів, «Прикарпатський вернісаж», вперше провели свято хліба. Тепер готуємося до святкування в наступному році 350-річчя Івано-Франківська.
– Щодо останнього, то де братимете кошти? Чула, що в міський бюджет на святкування гроші не заклали, а чи захочуть з Держбюджету на це виділити?
– Будемо закладати в бюджеті розвитку міста, він ще не ухвалений.
– Минулорічний бюджет ви називали «бюджетом виживання». Теперішній бюджет розвитку міста через зміни в Податковому кодексі зменшується на кілька мільйонів. Як даватимете собі раду?
– Ми направили листи в Мінфін, в обласну держадміністрацію і сподіваємося, що дотація вирівнювання буде збільшена. Спеціалісти сумніваються, що основні видатки – зарплата, нарахування на неї, енергоносії, медикаменти, харчування вдасться витягнути за рахунок податку з фізичних осіб. Тож, на жаль, в рамках виживання будемо жити і 2011 рік.
– Ви згадуєте листи до столиці. А як же можливості самоврядування, які тут необхідні зміни?
– Одна із проблем місцевого самоврядування – централізація і децентралізація влади. Законодавство України потрібно привести у відповідність до Європейської хартії про місцеве самоврядування. Щодо фінансових важелів, то держава делегувала нам повноваження по управлінню, утриманню освіти, медицини, культури, інших галузей, однак формульний розрахунок, який застосовується при визначенні міжбюджетних трансфертів, не відповідає реаліям, не витримує жодної критики. Тому повністю фінансування органів місцевого самоврядування не забезпечено. І коли в тебе дирка в бюджеті і ти мусиш писати листи чи їхати до Києва – це в принципі неправильно.
– Вас багато, мерів міст, ви об’єднані в Асоціацію. Разом не можете на таку ситуацію вплинути?
– Асоціація міст України неодноразово ставила перед Президентом, Кабінетом Міністрів питання про збільшення повноважень, збільшення дохідності місцевих бюджетів. Однак реалізувати це не вдається.
– А ви взагалі там солідарні – мер Харкова, Луганська, Донецька?
– Я розумію, до чого ви ведете. Що ми представляємо різні політичні сили і різні ідеології. Однак політика політикою, а господарка – господаркою. Не залежно від політичної приналежності, ми стикаємося з одними і тими ж проблемами. В цьому ми солідарні і один одного підтримуємо. Думаю, що і політикам у Верховній Раді треба брати з нас приклад: шукати точки дотику, а не роз’єднання.
– Ви не боїтеся, що після демонстративних сесій місцевих рад біля пам’ятника Степанові Бандері вам складно буде щось випрошувати у Києві?
– Коли я їду в Київ чи пишу листи, я не прошу чиїсь особисті гроші. Це є кошти Державного бюджету, в тому числі зібрані і на території Івано-Франківська. Людина має бути послідовна, в тому числі і у своїх політичних поглядах. Кожний громадянин має право на свої політичні погляди, головне, щоб вони не були екстремістськими і шовіністичними.
Це чергове інтерв’ю у проекті Радіо Свобода: «Нова місцева влада – розмови з мерами».
Іноземні інвестиції потребують зменшення державного тиску – мер Вінниці
«Щоб у Рівне хотілося повертатись» – міський голова Рівного мріє про повномасштабне будівництво
Мер Ужгорода Погорєлов: «Міський голова має бути передовсім менеджером, а не політиком»
Мер Донецька вважає своїм успіхом 70-відсотковий рейтинг Партії регіонів в місті
«Наше місто рівнятиметься на Донецьк» – мер Луганська Сергій Кравченко
«Ніхто не збирається робити масових зачисток» – мер Тернополя
«Хочемо збалансувати і бажання, і можливості» – мер Харкова
Брак політичної волі заважає розвитку місцевого самоврядування – мер Львова
«Хочу збудувати громадянське суспільство в Запоріжжі» – мер Сін
– Коли не може зібратися сесія через політичні протистояння – розплачуватися доводиться громаді, бо не могли розглядати важливі для неї питання. Перевага зараз в раді однієї політичної сили має свої плюси і мінуси. Ми почали з того, що домовилися про спільну солідарну відповідальність. Бо інакше знову ступимо на одні й ті ж граблі. Тому ввели у виконавчий комітет представників різних партій, навіть якщо їхніх представників мало. Через те і міськвиконком чисельний – 18 чоловік.
– Вам дорікають за невиконані обіцянки: насамперед погані дороги і роботу ЖКГ. Які пріоритети у розвитку міста ставите на цю каденцію?
– Думаю, що ще не народився той, хто догодив всім, і хто зміг би виконати всі обіцянки, бо є суб’єктивні і об’єктивні фактори. У нас це і фінансова криза, і дві повені, і епідемія грипу. І я про це відверто говорив виборцям. Наші пріоритети – це інфраструктурні проекти, в тому числі і дороги. Конче необхідний міст через Бистрицю Солотвинську, захисні дамби на ріках. Щодо ЖКГ, то швидше за все йтимемо шляхом створення управляючих компаній і подальшого розвитку об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Уже реалізуються проекти з енергоефективності.
– Ви не називаєте великих підприємств. Розумію, що криза вплинула на залучення інвестицій, але чи не доводилося чути, що вони «притягнуті» ще попередньою владою? Як все-таки плануєте знаходити нових?
– Доводилося мені таке чути. Але я хочу сказати, що за попередню каденцію місто отримало 90 млн. доларів США інвестицій. Раніше велися перемовини, а нам вдалося, хоч і з труднощами, реалізувати проект з «Тайко електронікс». Ще один проект – на ВО «Карпати» з виготовлення електрокабельної продукції до автомобілів «Шкода». Але я хотів би наголосити, що ми не робили акцент на створення якогось величезного підприємства, а намагалися залучати інвесторів на невеличкі підприємства малого і середнього бізнесу – таких зараз у місті більше 200, куди прийшли інвестиції з більш як 40 країн світу. Вони невеликі, але якщо підсумувати, виходимо на велику цифру.
– Солідним інвестором вважався завод «Українська побутова техніка» італійської фірми «Антоніо Мерлоні». Пройшло повідомлення, що тепер тут новий власник – «Електролюкс». Але чомусь мовчимо, що частково така зміна пов’язана з бізнесовими правилами гри в нашій державі.
– Безумовно, нашій державі потрібно коригувати інвестиційну політику. Це питання землі, повернення ПДВ. Коли і «Тайко електронікс», і «Антоніо Мерлоні» стикнулися з неповерненням ПДВ, це був серйозний удар по їхній інвестиційній діяльності, бо вимивалися їхні обігові кошти. Без зміни правил гри щодо інвесторів ми ще довго тупцюватимемо на місці.
– Можливо, варто туризм розглядати як галузь економіки, а не сферу послуг? Не пов’язуєте з цим майбутнє Івано-Франківська? Наразі ми можемо говорити хіба що про транзитний туризм.
– Івано-Франківськ є своєрідними воротами в Карпати. З одного боку, вони гостинно відчинені, а з другого, розчинені настіж. Приїжджаючи на вокзал, люди їдуть в інші місця. Пробуємо розвивати туризм історичний, спортивний, медичний. Навіть побудова пам’ятника Степанові Бандери привернула увагу багатьох. Зараз на завершенні проект реконструкції бастіону в культурно-мистецький центр. Туристів привабити можуть і фестивалі – ковалів, «Прикарпатський вернісаж», вперше провели свято хліба. Тепер готуємося до святкування в наступному році 350-річчя Івано-Франківська.
– Щодо останнього, то де братимете кошти? Чула, що в міський бюджет на святкування гроші не заклали, а чи захочуть з Держбюджету на це виділити?
– Будемо закладати в бюджеті розвитку міста, він ще не ухвалений.
– Минулорічний бюджет ви називали «бюджетом виживання». Теперішній бюджет розвитку міста через зміни в Податковому кодексі зменшується на кілька мільйонів. Як даватимете собі раду?
– Ми направили листи в Мінфін, в обласну держадміністрацію і сподіваємося, що дотація вирівнювання буде збільшена. Спеціалісти сумніваються, що основні видатки – зарплата, нарахування на неї, енергоносії, медикаменти, харчування вдасться витягнути за рахунок податку з фізичних осіб. Тож, на жаль, в рамках виживання будемо жити і 2011 рік.
– Ви згадуєте листи до столиці. А як же можливості самоврядування, які тут необхідні зміни?
– Одна із проблем місцевого самоврядування – централізація і децентралізація влади. Законодавство України потрібно привести у відповідність до Європейської хартії про місцеве самоврядування. Щодо фінансових важелів, то держава делегувала нам повноваження по управлінню, утриманню освіти, медицини, культури, інших галузей, однак формульний розрахунок, який застосовується при визначенні міжбюджетних трансфертів, не відповідає реаліям, не витримує жодної критики. Тому повністю фінансування органів місцевого самоврядування не забезпечено. І коли в тебе дирка в бюджеті і ти мусиш писати листи чи їхати до Києва – це в принципі неправильно.
– Вас багато, мерів міст, ви об’єднані в Асоціацію. Разом не можете на таку ситуацію вплинути?
– Асоціація міст України неодноразово ставила перед Президентом, Кабінетом Міністрів питання про збільшення повноважень, збільшення дохідності місцевих бюджетів. Однак реалізувати це не вдається.
– А ви взагалі там солідарні – мер Харкова, Луганська, Донецька?
– Я розумію, до чого ви ведете. Що ми представляємо різні політичні сили і різні ідеології. Однак політика політикою, а господарка – господаркою. Не залежно від політичної приналежності, ми стикаємося з одними і тими ж проблемами. В цьому ми солідарні і один одного підтримуємо. Думаю, що і політикам у Верховній Раді треба брати з нас приклад: шукати точки дотику, а не роз’єднання.
– Ви не боїтеся, що після демонстративних сесій місцевих рад біля пам’ятника Степанові Бандері вам складно буде щось випрошувати у Києві?
– Коли я їду в Київ чи пишу листи, я не прошу чиїсь особисті гроші. Це є кошти Державного бюджету, в тому числі зібрані і на території Івано-Франківська. Людина має бути послідовна, в тому числі і у своїх політичних поглядах. Кожний громадянин має право на свої політичні погляди, головне, щоб вони не були екстремістськими і шовіністичними.
Це чергове інтерв’ю у проекті Радіо Свобода: «Нова місцева влада – розмови з мерами».
Іноземні інвестиції потребують зменшення державного тиску – мер Вінниці
«Щоб у Рівне хотілося повертатись» – міський голова Рівного мріє про повномасштабне будівництво
Мер Ужгорода Погорєлов: «Міський голова має бути передовсім менеджером, а не політиком»
Мер Донецька вважає своїм успіхом 70-відсотковий рейтинг Партії регіонів в місті
«Наше місто рівнятиметься на Донецьк» – мер Луганська Сергій Кравченко
«Ніхто не збирається робити масових зачисток» – мер Тернополя
«Хочемо збалансувати і бажання, і можливості» – мер Харкова
Брак політичної волі заважає розвитку місцевого самоврядування – мер Львова
«Хочу збудувати громадянське суспільство в Запоріжжі» – мер Сін
