Для грузинської радикальної опозиції революція в Грузії тільки має відбутися. Нині багато хто в Тбілісі, за словами грузинського політолога Ґії Нодії, сподівається на те, що єгипетська революція сколихне Грузію, а не навпаки, як це стверджує влада.
«Виглядає, що Грузія починає реагувати на хвилю «кольорових революцій» в арабському світі, – каже він. – Міністр закордонних справ Ґріґол Вашадзе нещодавно відвідав Єгипет, щоб поділитися досвідом грузинської постреволюційної трансформації. Адже, на думку грузинської влади, відхід від влади Хосні Мубарака був подібний до відходу від влади Едуарда Шеварднадзе у 2003 році».
На думку ж нинішніх грузинських опозиціонерів, диктатор, подібний до Мубарака – це нинішній президент Міхеїл Саакашвілі, тож єгипетська «революція лотосів», кажуть вони, є прелюдією до нової грузинської революції, поки що без назви і без кольору.
Але лідери у нової революції вже є: це колишній спікер парламенту Ніно Бурджанадзе та бізнесмен Леван Ґачечиладзе. Вони обіцяють, що вже «до літа відправлять Саакашвілі у відпустку».
Нові революціонери не бояться крові
І Бурджанадзе і Ґачечиладзе є ветеранами демонстрацій весни 2009 року, які сколихнули країну, але не змогли змести владу Саакашвілі. Що ж змінилося нині, запитує грузинський політолог.
На думку Ґії Нодії, події в арабському світі знову легалізували слово «революція», а також зняли табу зі слова «кров», бо не такі вони вже і безкровні. Нові грузинські революціонери не виключають, що для здобуття мети, доведеться пролити кров однак вони завбачливо покладають відповідальність за неї на владу.
Проте між 2009-м і нинішнім роком є й інші відмінності, вважає грузинський політолог. За цей час лідери опозиції зуміли пересваритися. Інші опозиційні лідери, серед них колишній дипломат Іраклі Аласанія, категорично проти будь-якого насильства.
Для успішного перебігу революції, як свідчить попередній досвід Грузії, потрібна участь засобів масової інформації, але нині такої підтримки не видно. Опозиційний телеканал «Маестро» загруз у питаннях політичного фінансування, хоча далі продовжує підтримувати опозицію.
«Наскільки ймовірною буде нова революція, потрібно почекати і подивитись. Але нині опозиція починає зі слабшої позиції, ніж у 2009 році», – каже Ґія Нодія.
Грузинська влада вважає, що єдиним джерелом сильного невдоволення населення, на якому може зіграти опозиція, є зростання цін. Тому у владі Саакашвілі цими днями заявили, що з початком вересня будуть збільшені пенсії.
«Виглядає, що Грузія починає реагувати на хвилю «кольорових революцій» в арабському світі, – каже він. – Міністр закордонних справ Ґріґол Вашадзе нещодавно відвідав Єгипет, щоб поділитися досвідом грузинської постреволюційної трансформації. Адже, на думку грузинської влади, відхід від влади Хосні Мубарака був подібний до відходу від влади Едуарда Шеварднадзе у 2003 році».
На думку ж нинішніх грузинських опозиціонерів, диктатор, подібний до Мубарака – це нинішній президент Міхеїл Саакашвілі, тож єгипетська «революція лотосів», кажуть вони, є прелюдією до нової грузинської революції, поки що без назви і без кольору.
Але лідери у нової революції вже є: це колишній спікер парламенту Ніно Бурджанадзе та бізнесмен Леван Ґачечиладзе. Вони обіцяють, що вже «до літа відправлять Саакашвілі у відпустку».
Нові революціонери не бояться крові
І Бурджанадзе і Ґачечиладзе є ветеранами демонстрацій весни 2009 року, які сколихнули країну, але не змогли змести владу Саакашвілі. Що ж змінилося нині, запитує грузинський політолог.
На думку Ґії Нодії, події в арабському світі знову легалізували слово «революція», а також зняли табу зі слова «кров», бо не такі вони вже і безкровні. Нові грузинські революціонери не виключають, що для здобуття мети, доведеться пролити кров однак вони завбачливо покладають відповідальність за неї на владу.
Проте між 2009-м і нинішнім роком є й інші відмінності, вважає грузинський політолог. За цей час лідери опозиції зуміли пересваритися. Інші опозиційні лідери, серед них колишній дипломат Іраклі Аласанія, категорично проти будь-якого насильства.
Для успішного перебігу революції, як свідчить попередній досвід Грузії, потрібна участь засобів масової інформації, але нині такої підтримки не видно. Опозиційний телеканал «Маестро» загруз у питаннях політичного фінансування, хоча далі продовжує підтримувати опозицію.
«Наскільки ймовірною буде нова революція, потрібно почекати і подивитись. Але нині опозиція починає зі слабшої позиції, ніж у 2009 році», – каже Ґія Нодія.
Грузинська влада вважає, що єдиним джерелом сильного невдоволення населення, на якому може зіграти опозиція, є зростання цін. Тому у владі Саакашвілі цими днями заявили, що з початком вересня будуть збільшені пенсії.
