– Як WikiLeaks зважує, що публікувати, а що ні, адже людьми, які «зливають» таємну інформацію, рухають різні мотиви?
– Ми користуємося тими ж принципами, що і кожна редакція будь-якого іншого засобу масової інформації. Це є журналістське завдання. Редакційне рішення ухвалює група людей. Але останнє слово є за редактором, як і в традиційних медіа.
– Після того, як WikiLeaks опублікував американські дипломатичні депеші, деякі російські газети почали повідомляти про документи, які вони нібито отримали від WikiLeaks, але не було способу це перевірити. Як відбувається ваша співпраця з традиційними засобами масової інформації?
– Ми співпрацюємо з усіма засобами масової інформації по всьому світі однаково. Ми даємо їм доступ до частини депеш, коли вони готують повідомлення про їхній зміст. А коли вони публікують повідомлення, ми публікуємо самі депеші на нашому сайті. Тож перевірити правдивість їхнього повідомлення дуже просто – достатньо прочитати опубліковані депеші на нашому сайті.
– Ви починали з того, що співпрацювали з п’ятьма поважними західними виданнями, серед них New York Times, The Guardian, деякі інші. Тепер виглядає, що кількість ваших партнерів зросла?
– Так, проект мав дві фази. На першій фазі ми співпрацювали з великими виданнями: Der Spiegel, Guardian, New York Times, El País і Le Monde. А в другій ми співпрацюємо з місцевими виданнями по цілому світі, в Центральній Америці, Латинській Америці, різними азійськими та європейськими виданнями, які фокусуються на регіональних справах. Це проект, який триває, я навіть не можу вам сказати, зі скількома виданнями ми співпрацюємо в даний момент. Я думаю, зараз ідеться про десятки.
– Ваш проект починала група хакерів. Чи ви далі намагаєтесь отримати інформацію власними зусиллями?
– WikiLeaks не займається хакерством, ми активно інформацію не здобуваємо. Ми є пасивними отримувачами інформації. Але ми перевіряємо автентичність змісту. Ми вичищаємо матеріал від слідів, за якими можна було б відстежити джерело, а потім надаємо її громадськості, чи шляхом публікації на нашому сайті, як ми це робили протягом останніх кількох місяців, чи шляхом співпраці з традиційними засобами масової інформації, що аналізують матеріал і публікують його.
– Ваша діяльність викликає багато суперечок, і в середовищі засобів масової інформації.
– Є багато непорозумінь навколо WikiLeaks, але ситуація поступово змінюється. Традиційні видання дедалі більше використовують WikiLeaks як додаток до свого звичайного медійного ландшафту, який ми значно змінили протягом останніх кількох місяців. Дійшло навіть до того, що великі видання розмірковують над тим, чи не створити і собі подібний портал на своїх власних інтернет-сторінках. Тож є дедалі більше розуміння того, що ми робимо, і що ця робота збільшує прозорість.
– Ми користуємося тими ж принципами, що і кожна редакція будь-якого іншого засобу масової інформації. Це є журналістське завдання. Редакційне рішення ухвалює група людей. Але останнє слово є за редактором, як і в традиційних медіа.
– Після того, як WikiLeaks опублікував американські дипломатичні депеші, деякі російські газети почали повідомляти про документи, які вони нібито отримали від WikiLeaks, але не було способу це перевірити. Як відбувається ваша співпраця з традиційними засобами масової інформації?
– Ми співпрацюємо з усіма засобами масової інформації по всьому світі однаково. Ми даємо їм доступ до частини депеш, коли вони готують повідомлення про їхній зміст. А коли вони публікують повідомлення, ми публікуємо самі депеші на нашому сайті. Тож перевірити правдивість їхнього повідомлення дуже просто – достатньо прочитати опубліковані депеші на нашому сайті.
– Ви починали з того, що співпрацювали з п’ятьма поважними західними виданнями, серед них New York Times, The Guardian, деякі інші. Тепер виглядає, що кількість ваших партнерів зросла?
– Так, проект мав дві фази. На першій фазі ми співпрацювали з великими виданнями: Der Spiegel, Guardian, New York Times, El País і Le Monde. А в другій ми співпрацюємо з місцевими виданнями по цілому світі, в Центральній Америці, Латинській Америці, різними азійськими та європейськими виданнями, які фокусуються на регіональних справах. Це проект, який триває, я навіть не можу вам сказати, зі скількома виданнями ми співпрацюємо в даний момент. Я думаю, зараз ідеться про десятки.
– Ваш проект починала група хакерів. Чи ви далі намагаєтесь отримати інформацію власними зусиллями?
– WikiLeaks не займається хакерством, ми активно інформацію не здобуваємо. Ми є пасивними отримувачами інформації. Але ми перевіряємо автентичність змісту. Ми вичищаємо матеріал від слідів, за якими можна було б відстежити джерело, а потім надаємо її громадськості, чи шляхом публікації на нашому сайті, як ми це робили протягом останніх кількох місяців, чи шляхом співпраці з традиційними засобами масової інформації, що аналізують матеріал і публікують його.
– Ваша діяльність викликає багато суперечок, і в середовищі засобів масової інформації.
– Є багато непорозумінь навколо WikiLeaks, але ситуація поступово змінюється. Традиційні видання дедалі більше використовують WikiLeaks як додаток до свого звичайного медійного ландшафту, який ми значно змінили протягом останніх кількох місяців. Дійшло навіть до того, що великі видання розмірковують над тим, чи не створити і собі подібний портал на своїх власних інтернет-сторінках. Тож є дедалі більше розуміння того, що ми робимо, і що ця робота збільшує прозорість.
