Колишнього директора Новосавицького інтернату Валентину Стукало досі судять. Чотири роки умовно отримав тамтешній лікар Григорій Ткачук. Окрім того, після року ув’язнення незабаром звільнять з-під варти санітара, звинуваченого у побитті хворого, після чого той помер. Тим часом на примусове лікування до закритого закладу у Дніпропетровську відправлено трьох інших мешканців інтернату, серед яких і Андрій Баранов, який, власне, і повідомив правозахисників про вбивство.
З’ясувати, що там насправді трапилось, практично неможливо: колишня директриса інтернату, попри усунення її з посади, до грудня минулого року продовжувала працювати у закладі, зауважує Максим Мелецький, представник Асоціації з питань захисту прав дітей та інвалідів. Він говорить про кругову поруку, за допомогою якої вдавалося приховувати такі випадки: поряд з інтернатом є окремий підпорядкований йому цвинтар, тож те, що загиблого Юрія Волченка дійсно били, вдалося довести тільки після ексгумації тіла.
«Із усіх ребер неушкодженим залишилося тільки одне. Голова була наче два футбольні м’ячі, так вона розпухла від ударів. Цей факт приховали», – каже він.
Як зазначає новий директор закладу Олексій Кравченко, в інтернаті з його приходом скасували «карцер», де утримували порушників режиму, сімом підопічним відновили паспорти, а серед штатних співробітників з’явився дипломований психіатр – раніше працював лікар іншого профілю, який призначав хворим сильнодіючі препарати.
Правозахисники: скандал зумовив перевірки і звільнення, але не виправив систему
За словами Валентини Павлюченко, начальника відділу планування і контролю надання соціальних послуг при Міністерстві соціальної політики, після Новосавицького скандалу міністерство здійснило перевірку інтернатних закладів по всій Україні, за результатами перевірки звільнили близько півсотні осіб. Крім того, з цього року за кожним з інтернатів стежить громадська рада і по двоє співробітників МВС, зауважує вона.
«Люди вбивають, люди страждають, знущаються – це життя, – говорить Валентина Павлюченко. – Але чомусь за тяжко неповносправними дітьми, що живуть у сім’ях, нагляду нема ніякого. Весь контроль спрямований на заклади соціального захисту населення».
Однак дрібні зміни малоефективні без докорінного реформування галузі, стверджують правозахисники. За словами помічника голови одеської громадської організації «Комітет із боротьби з організованою злочинністю та корупцією» Тетяни Макарової, в інтернатах для неповносправних можуть утримувати цілком здорових людей – просто, досягнувши повноліття, вони залишаються непотрібними українському суспільству: для них немає ані роботи, ані житла.
Крім того, зазначає правозахисниця, у будинках для літніх людей можна зустріти 20–30-річних: це люди із «довідкою», які «допомагають» там – а насправді виконують різні складні ремонтні роботи, не маючи змоги залишити заклад.
З’ясувати, що там насправді трапилось, практично неможливо: колишня директриса інтернату, попри усунення її з посади, до грудня минулого року продовжувала працювати у закладі, зауважує Максим Мелецький, представник Асоціації з питань захисту прав дітей та інвалідів. Він говорить про кругову поруку, за допомогою якої вдавалося приховувати такі випадки: поряд з інтернатом є окремий підпорядкований йому цвинтар, тож те, що загиблого Юрія Волченка дійсно били, вдалося довести тільки після ексгумації тіла.
«Із усіх ребер неушкодженим залишилося тільки одне. Голова була наче два футбольні м’ячі, так вона розпухла від ударів. Цей факт приховали», – каже він.
Як зазначає новий директор закладу Олексій Кравченко, в інтернаті з його приходом скасували «карцер», де утримували порушників режиму, сімом підопічним відновили паспорти, а серед штатних співробітників з’явився дипломований психіатр – раніше працював лікар іншого профілю, який призначав хворим сильнодіючі препарати.
Правозахисники: скандал зумовив перевірки і звільнення, але не виправив систему
За словами Валентини Павлюченко, начальника відділу планування і контролю надання соціальних послуг при Міністерстві соціальної політики, після Новосавицького скандалу міністерство здійснило перевірку інтернатних закладів по всій Україні, за результатами перевірки звільнили близько півсотні осіб. Крім того, з цього року за кожним з інтернатів стежить громадська рада і по двоє співробітників МВС, зауважує вона.
«Люди вбивають, люди страждають, знущаються – це життя, – говорить Валентина Павлюченко. – Але чомусь за тяжко неповносправними дітьми, що живуть у сім’ях, нагляду нема ніякого. Весь контроль спрямований на заклади соціального захисту населення».
Однак дрібні зміни малоефективні без докорінного реформування галузі, стверджують правозахисники. За словами помічника голови одеської громадської організації «Комітет із боротьби з організованою злочинністю та корупцією» Тетяни Макарової, в інтернатах для неповносправних можуть утримувати цілком здорових людей – просто, досягнувши повноліття, вони залишаються непотрібними українському суспільству: для них немає ані роботи, ані житла.
Крім того, зазначає правозахисниця, у будинках для літніх людей можна зустріти 20–30-річних: це люди із «довідкою», які «допомагають» там – а насправді виконують різні складні ремонтні роботи, не маючи змоги залишити заклад.
