Вийшло так, що спочатку прокуратура повірила покоївці, коли вона поскаржилася, що готельний гість змусив її до орального сексу, а тепер та ж таки прокуратура вже не вірить їй. І це при тому, що там, як відомо, були докази сексу.
Дійсно, докази були, але слідів насильства поліцейські детективи не виявили. Адвокати Стросс-Кана стверджують, що там була обопільна згода.
Але справа навіть не в цьому. Звинувачення почало тріщати по всіх швах, коли стало відомо, що покоївка обговорювала зі своїм нареченим, скільки можна заробити на цій справі. Вона запевняла нареченого: мовляв, не хвилюйся, я свідома того, що роблю. Наречений покоївки сидить у тюрмі за торгівлю наркотиками (у нього вилучили майже 200 кілограмів марихуани), і всі його телефонні розмови автоматично записувалися.
Покоївка стверджувала, що вона з дитиною ледь животіє на маленьку зарплату, але на її рахунку в банку виявилося 100 тисяч доларів. Вона запевняла, що не знає, звідки ті гроші взялися. Крім того, стало відомо, що ця іммігрантка визнала, що політичний притулок вона отримала свого часу шляхом брехні, вигадавши байку про її колективне зґвалтування солдатами у Гвінеї, звідки вона родом.
Отож, якщо прокурор не вірить покоївці, то ж годі очікувати, що присяжні засідателі повірять їй.
Кеннет Томпсон, адвокат покоївки, був обурений рішенням прокуратури, хоча його попередили заздалегідь.
Він заявив: «Манхеттенський окружний прокурор Сайрус Венс відмовив жінці у праві на справедливість у справі про зґвалтування. Він відвернувся не лише від «невинної жертви», а й також від… фізичних доказів у цій справі».
Невеличке приміщення у Верховному суді не могло вмістити всіх охочих, біля входу юрмилися фотографи. Демонстранти гучно протестували. Телебаченню дозволили транслювати рішення суду.
Ніби вибачаючись перед учасниками протесту, секретар суду сказала: «Не з легким серцем ми дійшли рішення скасувати цю справу. Ми це зробили після ретельної оцінки доказів і після вдумливого колективного обговорення».
Між тим покоївка через адвоката подала позов до цивільного суду, вимагаючи від Стросс-Кана грошового відшкодування.
Дійсно, докази були, але слідів насильства поліцейські детективи не виявили. Адвокати Стросс-Кана стверджують, що там була обопільна згода.
Але справа навіть не в цьому. Звинувачення почало тріщати по всіх швах, коли стало відомо, що покоївка обговорювала зі своїм нареченим, скільки можна заробити на цій справі. Вона запевняла нареченого: мовляв, не хвилюйся, я свідома того, що роблю. Наречений покоївки сидить у тюрмі за торгівлю наркотиками (у нього вилучили майже 200 кілограмів марихуани), і всі його телефонні розмови автоматично записувалися.
Фальшиві свідчення покоївки
Покоївка стверджувала, що вона з дитиною ледь животіє на маленьку зарплату, але на її рахунку в банку виявилося 100 тисяч доларів. Вона запевняла, що не знає, звідки ті гроші взялися. Крім того, стало відомо, що ця іммігрантка визнала, що політичний притулок вона отримала свого часу шляхом брехні, вигадавши байку про її колективне зґвалтування солдатами у Гвінеї, звідки вона родом.
Отож, якщо прокурор не вірить покоївці, то ж годі очікувати, що присяжні засідателі повірять їй.
Кеннет Томпсон, адвокат покоївки, був обурений рішенням прокуратури, хоча його попередили заздалегідь.
Він заявив: «Манхеттенський окружний прокурор Сайрус Венс відмовив жінці у праві на справедливість у справі про зґвалтування. Він відвернувся не лише від «невинної жертви», а й також від… фізичних доказів у цій справі».
Невеличке приміщення у Верховному суді не могло вмістити всіх охочих, біля входу юрмилися фотографи. Демонстранти гучно протестували. Телебаченню дозволили транслювати рішення суду.
Ніби вибачаючись перед учасниками протесту, секретар суду сказала: «Не з легким серцем ми дійшли рішення скасувати цю справу. Ми це зробили після ретельної оцінки доказів і після вдумливого колективного обговорення».
Між тим покоївка через адвоката подала позов до цивільного суду, вимагаючи від Стросс-Кана грошового відшкодування.
