Від 1989 року Михайло Саврась, інженер за фахом, почав активно їздити на акції протесту у Київ та Москву. Чоловік купував сам квитки, ночував, де доведеться. Тоді, каже він, і мови не було про якесь фінансування, як це відбувається сьогодні. Звісно, що на дорогу були потрібні гроші, і чоловік продав свій автомобіль. Чи відплатилася така пожертва з огляду сьогодення?
«Абсолютно, що так. Бо я не шкодую, що стільки поїздив і побачив і навіть міг бувати на прес-конференціях перших осіб як працівник однієї зі львівських газет. Я знав, на що я йду і за що, я хотів незалежної держави від Росії. Я знав, що ніколи так не житиму більше, як в СРСР, коли буде своя Україна», – зауважив Михайло Саврась.
Томом Леніна у Горбачова
5 липня 1991 року Михайло Саврась запам’ятає на все життя. Він традиційно приїхав до Києва, щоб узяти участь у мітингу проти приїзду в столицю тодішнього Генсека ЦК КПРС Михайла Горбачова, який зустрічався з німецьким канцлером Гельмутом Колем. Горбачов спілкувався з Колем віч-на-віч. Український парламент тоді обговорював питання нового Союзного договору.
Михайлові Саврасю на вулиці якийсь чоловік дав торбину з тритомником Леніна.
«Чому він це зробив? Гадаю, що він мене знав по акціях, я ж стільки їздив і виступав. А, можливо, він не був здатний на рішучий вчинок, боявся», – припускає львів’янин.
Михайло Саврась випадково став очевидцем вуличної прес-конференції Михайла Горбачова і Гельмута Коля на Хрещатику, 26, у прямому телеефірі і, не довго думаючи, жбурнув том Леніна у бік промовців. Книжка зачепила плече Горбачова, і він швидше зреагував, ніж оговтались охоронці, і відштовхнув ногою у бік томик Леніна. Михайла Саврася арештували. За хуліганство суд покарав його до 10 днів позбавлення волі. Але той час він уже провів у СІЗО та шпиталі. Михайла Саврася відпустили і навіть ніде не значиться, що він був судимий.
Тоді вже було очевидно, що СРСР розпався і відбудуться кардинальні зміни, каже співрозмовник. Чимало високих чинів із розумінням поставились до львів’янина, як серед правоохоронців, так і кагебістів. Бо кожен уже думав про порятунок власної посади і був час розгубленості.
Українські президенти вбили у людей надію
Сьогодні українці втратили всю надію,тому вони не готові на протести, а тим паче на якісь жертви матеріальні чи фізичні, наголосив культуролог Тарас Возняк.
«Людина може жертвувати чи ризикувати, якщо бачить якусь перспективу і надію. Якщо ж цього немає, то вона замикається у своїх ближніх і в своєму середовищі. Найбільший гріх, який вчинили чотири президенти, це те, що вони вбили у людей надію. Тоді люди жертвували не лише чимось матеріальним, а й життям і йшли свідомо у тюрми», – каже Тарас Возняк.
За даними Інституту соціології НАН України, більшість українців після 20 років незалежності охарактеризували сьогодення як час «злодіїв і шахраїв», «політиканів» і «жебраків», а змінити ситуацію самі не готові.
«Абсолютно, що так. Бо я не шкодую, що стільки поїздив і побачив і навіть міг бувати на прес-конференціях перших осіб як працівник однієї зі львівських газет. Я знав, на що я йду і за що, я хотів незалежної держави від Росії. Я знав, що ніколи так не житиму більше, як в СРСР, коли буде своя Україна», – зауважив Михайло Саврась.
Томом Леніна у Горбачова
5 липня 1991 року Михайло Саврась запам’ятає на все життя. Він традиційно приїхав до Києва, щоб узяти участь у мітингу проти приїзду в столицю тодішнього Генсека ЦК КПРС Михайла Горбачова, який зустрічався з німецьким канцлером Гельмутом Колем. Горбачов спілкувався з Колем віч-на-віч. Український парламент тоді обговорював питання нового Союзного договору.
Михайлові Саврасю на вулиці якийсь чоловік дав торбину з тритомником Леніна.
«Чому він це зробив? Гадаю, що він мене знав по акціях, я ж стільки їздив і виступав. А, можливо, він не був здатний на рішучий вчинок, боявся», – припускає львів’янин.
Михайло Саврась випадково став очевидцем вуличної прес-конференції Михайла Горбачова і Гельмута Коля на Хрещатику, 26, у прямому телеефірі і, не довго думаючи, жбурнув том Леніна у бік промовців. Книжка зачепила плече Горбачова, і він швидше зреагував, ніж оговтались охоронці, і відштовхнув ногою у бік томик Леніна. Михайла Саврася арештували. За хуліганство суд покарав його до 10 днів позбавлення волі. Але той час він уже провів у СІЗО та шпиталі. Михайла Саврася відпустили і навіть ніде не значиться, що він був судимий.
Тоді вже було очевидно, що СРСР розпався і відбудуться кардинальні зміни, каже співрозмовник. Чимало високих чинів із розумінням поставились до львів’янина, як серед правоохоронців, так і кагебістів. Бо кожен уже думав про порятунок власної посади і був час розгубленості.
Українські президенти вбили у людей надію
Сьогодні українці втратили всю надію,тому вони не готові на протести, а тим паче на якісь жертви матеріальні чи фізичні, наголосив культуролог Тарас Возняк.
«Людина може жертвувати чи ризикувати, якщо бачить якусь перспективу і надію. Якщо ж цього немає, то вона замикається у своїх ближніх і в своєму середовищі. Найбільший гріх, який вчинили чотири президенти, це те, що вони вбили у людей надію. Тоді люди жертвували не лише чимось матеріальним, а й життям і йшли свідомо у тюрми», – каже Тарас Возняк.
За даними Інституту соціології НАН України, більшість українців після 20 років незалежності охарактеризували сьогодення як час «злодіїв і шахраїв», «політиканів» і «жебраків», а змінити ситуацію самі не готові.
