Під час дискусії у Берліні влітку цього року про мовну ситуацію в Україні німецькі фахівці висловили думку, що мовне питання для сучасної України видається неважливим. За словами німецького професора-славіста Юліане Бестерс-Дільґер, зараз панує затишшя щодо мовної ситуації, але це аж ніяк не означає, що проблема вирішена.
Вже у найближчі тижні європейські інституції оцінять новий законопроект про мови, зареєстрований депутатами-регіоналами Вадимом Колісниченком та Сергієм Ківаловим наприкінці серпня цього року. Однак німецький славіст припускає, що цей документ, як і попередній, буде розкритикований. Попри те, що депутати врахували деякі зауваження Венеціанської комісії і Верховного комісара Організації безпеки та співробітництва в Європі у справах національних меншин Кнута Воллебека, другий проект не покращує ситуацію щодо української мови.
Законопроект про мови містить чимало розбіжностей
Юліане Бестерс-Дільґер проаналізувала новий законопроект про мови регіоналів.
«Важливим нововведенням у другому проекті стало згадування української мови як державної. Пояснюється термін державної мови. Російська згадується у двох статтях проекту, як мова економіки та інформатики і то лише поруч із українською мовою. В інших випадках російська підпадає під поняття регіональної мови чи мови нацменшин. Автори відмовились від особливого поняття обходження з російською мовою. За допомогою цих двох змін вони спритно прореагували на дорікання з боку різних інституцій і експертів, що закон мав на меті у першу чергу підтримувати російську мову і нехтував українською та мовою нацменшин», – зазначає Бестерс-Дільґер.
«Але на тлі цих змін зовсім не впадає у вічі ще одна зміна, – продовжує вона. – Визначення дається не лише державної мови, але й поняття «регіон». Цікаво, що цим визначенням окреме місто чи навіть село може бути регіоном. Отже, надалі може в одному селі «А» вживатися регіональна мова, а тим часом в сусідньому селі «В» – ні».
«У законопроекті нечітко сформульоване і питання багатомовності. Російська не є обов’язковою в усіх школах, а лише на території, передбаченій законопроектом. Тут знову нечітке визначення. Сумнівним є те, чи справді всі державні службовці стануть двомовними», – зауважує професор-славіст.
«Крім цього, проект не є точним у багатьох частинах, що стосуються вживання регіональної мови. Не зрозуміло, чи вона додатково вживатиметься до української чи замість», – зазначає Бестерс-Дільґер.
«Звичайно, можна сказати, що байдуже, як сформульовано закон. Бо в Україні одна справа – закон і інша – його виконання. Це так. Але через те, що Україна в результаті першого законопроекту про мови прикувала до себе увагу і викликала критику з боку європейських інституцій, то вона нині є під особливим наглядом і не лише через процес проти Юлії Тимошенко чи через напади на журналістів, а саме з позиції мовної політики», – наголошує Юліане Бестерс-Дільґер.
Німецьке суспільство не знає про мовні проблеми України
Депутати-регіонали не зрозуміли, що новий проект не є тим вирішенням мовної проблеми, яке має на увазі ЄС, зауважила німецький фахівець. Водночас вона розповіла, що ЗМІ Німеччини не пишуть про українсько-російські мовні проблеми і годі сподіватися на якусь реакцію німецького суспільства щодо вирішення мовного питання в Україні.
Юліане Бестерс-Дільґер почала досліджувати проблематику України у 1994 році у Віденському університеті, де започаткувала курси україністики. Через два роки вперше приїхала в Україну і в 44 роки професор почала вивчати українську мову. Вже після півтора місяця Юліане Бестерс-Дільґер почала говорити українською. Для неї видається кумедним, коли російськомовні громадяни України не розуміють української.
Вже у найближчі тижні європейські інституції оцінять новий законопроект про мови, зареєстрований депутатами-регіоналами Вадимом Колісниченком та Сергієм Ківаловим наприкінці серпня цього року. Однак німецький славіст припускає, що цей документ, як і попередній, буде розкритикований. Попри те, що депутати врахували деякі зауваження Венеціанської комісії і Верховного комісара Організації безпеки та співробітництва в Європі у справах національних меншин Кнута Воллебека, другий проект не покращує ситуацію щодо української мови.
Законопроект про мови містить чимало розбіжностей
Юліане Бестерс-Дільґер проаналізувала новий законопроект про мови регіоналів.
«Важливим нововведенням у другому проекті стало згадування української мови як державної. Пояснюється термін державної мови. Російська згадується у двох статтях проекту, як мова економіки та інформатики і то лише поруч із українською мовою. В інших випадках російська підпадає під поняття регіональної мови чи мови нацменшин. Автори відмовились від особливого поняття обходження з російською мовою. За допомогою цих двох змін вони спритно прореагували на дорікання з боку різних інституцій і експертів, що закон мав на меті у першу чергу підтримувати російську мову і нехтував українською та мовою нацменшин», – зазначає Бестерс-Дільґер.
«Але на тлі цих змін зовсім не впадає у вічі ще одна зміна, – продовжує вона. – Визначення дається не лише державної мови, але й поняття «регіон». Цікаво, що цим визначенням окреме місто чи навіть село може бути регіоном. Отже, надалі може в одному селі «А» вживатися регіональна мова, а тим часом в сусідньому селі «В» – ні».
«У законопроекті нечітко сформульоване і питання багатомовності. Російська не є обов’язковою в усіх школах, а лише на території, передбаченій законопроектом. Тут знову нечітке визначення. Сумнівним є те, чи справді всі державні службовці стануть двомовними», – зауважує професор-славіст.
«Крім цього, проект не є точним у багатьох частинах, що стосуються вживання регіональної мови. Не зрозуміло, чи вона додатково вживатиметься до української чи замість», – зазначає Бестерс-Дільґер.
«Звичайно, можна сказати, що байдуже, як сформульовано закон. Бо в Україні одна справа – закон і інша – його виконання. Це так. Але через те, що Україна в результаті першого законопроекту про мови прикувала до себе увагу і викликала критику з боку європейських інституцій, то вона нині є під особливим наглядом і не лише через процес проти Юлії Тимошенко чи через напади на журналістів, а саме з позиції мовної політики», – наголошує Юліане Бестерс-Дільґер.
Німецьке суспільство не знає про мовні проблеми України
Депутати-регіонали не зрозуміли, що новий проект не є тим вирішенням мовної проблеми, яке має на увазі ЄС, зауважила німецький фахівець. Водночас вона розповіла, що ЗМІ Німеччини не пишуть про українсько-російські мовні проблеми і годі сподіватися на якусь реакцію німецького суспільства щодо вирішення мовного питання в Україні.
Юліане Бестерс-Дільґер почала досліджувати проблематику України у 1994 році у Віденському університеті, де започаткувала курси україністики. Через два роки вперше приїхала в Україну і в 44 роки професор почала вивчати українську мову. Вже після півтора місяця Юліане Бестерс-Дільґер почала говорити українською. Для неї видається кумедним, коли російськомовні громадяни України не розуміють української.
