Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 18:09
Напередодні російських президентських виборів європейські експертні кола гудуть аналізами та прогнозами. Щоправда, прогнозувати тут нема що, бо всі розуміють, що переможе Володимир Путін. Однак багато говориться про якість та легітимність цієї вірогідної перемоги і про те, що електорат, який все ж таки, ймовірно, обере Путіна, може, навіть і проти своєї волі, уже є іншим суспільством, ніж те, що мовчало десятиліттями заради того, щоб у домівках була ковбаса і в країні добробут. Відповідно, Захід повинен враховувати ці зміни у своїх відносинах із Росією.

Російський аналітик, президент московського відділення Центру Карнегі Дмитро Тренін вважає цьогорічні президентські вибори в Росії історичним явищем. Це момент, за словами філософа Геґеля, коли кількість перетворюється на якість, каже він.

Досі російське суспільство жило в площині одиниці, новоспечений середній клас жив для себе, особистий розвиток і добробут вважалися єдиним шляхом успішного буття. Але цей шлях сьогодні вичерпаний. Можна мати шикарне авто, але що з цього, коли російські дороги – це самі ями. І ось цей індивідуальний шлях починає розширюватися, він стає колективним і громадянським, стверджує Тренін.

«Формулою Путіна для Росії аж до грудня минулого року був авторитаризм зі згодою керованих. Тепер ця згода вилучається, – зауважує аналітик. – Вона ще не повністю вилучена, але щонайменше частково її вже немає».

Другого туру виборів для Путіна не повинно бути – аналітик

Так званий «консенсус Путіна» 2000-х років закінчився. Володимир Путін, очевидно, виграє президентські вибори, але ця перемога буде порожньою, оскільки маніпуляція виборами й зміна місцями Путіна з Дмитром Медведєвим послабили його владу і показали крихкість владного режиму.

Росія переживає процес нової політизації суспільства. Щоб випередити цей процес і бодай якось опанувати ситуацією, Путін мусить виграти в першому турі, зауважує Тренін.

«У Кремлі та в путінських колах наполягають на перемозі в першому турі, – каже він. – Другого туру не повинно бути: це була б ознака слабкості. Другий тур призведе до хаосу та дестабілізації, тому всі заходи, всі ресурси спрямовані на те, щоб забезпечити перемогу в першому турі».

Колишній бельгійський прем’єр-міністр, нині депутат та лідер ліберальної групи Європарламенту Ґі Вергофстадт зазначає, що в Росії треба речі називати своїми іменами. Злодій є злодієм, недемократичні фальсифіковані вибори не можна розгладити і приймати нових російських депутатів у Раді Європи. Він і його група, власне, і переконують Раду Європи не приймати документи новообраних думських депутатів і вимагають нових парламентських виборів у Росії.

Стабільна стагнація?

Путін часто говорить про стабільність, нагадує бельгійський політик, однак ці вибjри стабільності не принесуть, переконаний він: «Більш підходящим словом тут є «стагнація». Я сказав би, що це початок стагнації в Європі. Четверте березня – це не кінець епохи Путіна, але це початок цього кінця».

Враховуючи порушення Росією норм і правил не лише Ради Європи, а й власного законодавства та Конституції, Вергофстадт започаткував нову програму «Гельсінкі-2» – це співпраця з лідерами російського громадянського суспільства та опозиційними партіями «Яблуко» та «ПАРНАС». Він вважає, що треба обмежити контакти з офіційною Росією і посилити їх із неофіційною.

«Співпраця й взаємодія з Росією повинні бути прагматичними, але водночас стриманими. Необхідно показати нелегітимність нинішніх правителів Росії. Проти російських політиків і чиновників, які порушують власну Конституцію Росії та міжнародні зобов’язання в рамках Ради Європи, треба застосувати санкції, зробити їх нев’їзними й заморозити їхні активи», – пропонує Ґі Вергофстадт.

Може, епоха Путіна справді добігає кінця, однак деякі кінці можуть бути дуже довгими й небезпечними, каже він. Не лише для даної країни, а й для регіону.
  • 16x9 Image

    Ірина Халупа

    На Радіо Свобода від 1990 року. Редактор і ведуча передач «Україна і світ», «52:30 у різних вимірах», «Вечірня Свобода», «Українське коло», «30 хвилин у різних вимірах». У 2001-2007 роках заступник директора Української редакції. 2007-2011 роки – директор редакції. Жила в п’яти країнах. Люблю мови, подорожувати, українську літературу 1920-30-х років, мистецтво та старі фільми. Не терплю фальш і брехню. Щоб не збожеволіти від української політики – вишиваю.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG