Київ – Для України повернення до Кремля Володимира Путіна навряд чи щось змінить, прогнозує політолог Олеся Яхно. В інтерв’ю Радіо Свобода вона зазначила, що на словах Путін і Віктор Янукович дружитимуть, а на ділі залишиться чимало суперечностей. І це стосується не лише газового протистояння.
– Чому Ви вважаєте, що з новим-старим президентом Росії Путіним навряд чи щось зміниться в українсько-російських відносинах?
– За великим рахунком, значної різниці між Путіним і Медвєдєвим як у проведенні зовнішньої політики загалом, так і конкретно щодо України немає. Ми взагалі дуже переоцінюємо роль особистостей і українських, і російських президентів. Ми бачимо, що незалежно від того, хто є Президентом України ( чи він «проросійський», чи він «прозахідний»), за великим рахунком напрями української зовнішньої політки сильно не відрізняються.
Назва книжки Леоніда Кучми «Україна – не Росія» є актуальною і для Віктора Януковича на сьогодні. А стосовно російських президентів – так само. Найбільше значення для незалежної України мав Борис Єльцин. Насправді зберігатиметься така начебто дружня риторика між Кремлем та Віктором Януковичем, але при цьому зберігатимуться великі суперечності між українським та російським президентами. .
– У чому полягатимуть ці суперечності?
– Такі суперечності матимуть по-перше суб’єктивний характер. Адже ми знаємо, що і оточення Януковича має великі апетити в економіці, й росіяни хотіли б отримати те, що ще залишилося з об’єктів, які приносять прибуток. Але є також конфлікт об’єктивний. За великим рахунком, Росія блефує. Вона хоче долучити Україну до проекту, який є блефом. Він скоріше потрібен самій Росії для вибудовування іміджу могутньої держави. Тому що не можна будувати єдиний проект на різних інтересах.
– Чому Ви вважаєте, що з новим-старим президентом Росії Путіним навряд чи щось зміниться в українсько-російських відносинах?
Значної різниці між Путіним і Медвєдєвим як у проведенні зовнішньої політики загалом, так і конкретно щодо України немаєОлеся Яхно
– За великим рахунком, значної різниці між Путіним і Медвєдєвим як у проведенні зовнішньої політики загалом, так і конкретно щодо України немає. Ми взагалі дуже переоцінюємо роль особистостей і українських, і російських президентів. Ми бачимо, що незалежно від того, хто є Президентом України ( чи він «проросійський», чи він «прозахідний»), за великим рахунком напрями української зовнішньої політки сильно не відрізняються.
Назва книжки Леоніда Кучми «Україна – не Росія» є актуальною і для Віктора Януковича на сьогодні. А стосовно російських президентів – так само. Найбільше значення для незалежної України мав Борис Єльцин. Насправді зберігатиметься така начебто дружня риторика між Кремлем та Віктором Януковичем, але при цьому зберігатимуться великі суперечності між українським та російським президентами. .
– У чому полягатимуть ці суперечності?
– Такі суперечності матимуть по-перше суб’єктивний характер. Адже ми знаємо, що і оточення Януковича має великі апетити в економіці, й росіяни хотіли б отримати те, що ще залишилося з об’єктів, які приносять прибуток. Але є також конфлікт об’єктивний. За великим рахунком, Росія блефує. Вона хоче долучити Україну до проекту, який є блефом. Він скоріше потрібен самій Росії для вибудовування іміджу могутньої держави. Тому що не можна будувати єдиний проект на різних інтересах.
