Прага – Західні газети жваво коментують візит Володимира Путіна до української Ялти і звертають увагу на «брутальну поведінку» російського президента стосовно свого українського колеги Віктора Януковича. Деякі з експертів не виключають, що Путін, так би мовити, «приглядається до суперників Януковича на виборах 2015 року» та намагається «реанімувати» для цього своєрідний дует Медведчука-Тимошенко. Хоча інші аналітики кажуть, що така «стратегія є безперспективною», бо «величезний потенціал українсько-російської співпраці може бути реалізований лише новими політичними елітами, які орієнтуються на європейські та загальнолюдські цінності, а не на «гроші і стільці», як натякав Януковичу Путін у Ялті.
Австрійська Der Standard вважає, що президент Росії Володимир Путін «навмисно запізнився до свого українського колеги 12 липня в Ялту, зустрівшись до того ж раніше з російськими байкерами під українським Севастополем». «З такої поведінки Путіна, – як зауважує австрійська газета, –виникло обурення в Україні». Про нечемність такої поведінки з боку глави Кремля оголосив, як цитує Der Standard, український міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога у своєму Facebook. А колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко назвав таку поведінку Путіна цитую:«дипломатичним ляпасом» та брутальним поводженням». Газета виділяє слова Балоги про те, що факт зустрічі Володимира Путіна з російськими байкерами на українській землі під Севастополем, раніше, ніж з Президентом Януковичем в Ялті, свідчить «про пріоритети глави Кремля».
Moscow Times зауважила, що коментарі Балоги та Огризка «зачепили» Кремль, бо той дав устами представника Путіна, Дмитра Пескова, спростування слів Балоги, назвавши їх лише «приватною точкою зору». Песков також запевнив, що переговори в Ялті нібито «дали позитивні результати».
Тетяна Івженко не виключає на сторінках «Независимой газети», що «Москва придивляється до суперників Януковича на президентських виборах в Україні 2015 року». Тому не виключено, що натяки Путіна Януковичу в Ялті стосовно кадрових перестановок, як однієї з умов майбутнього перегляду газових контрактів, можуть стосуватися призначення на чільне місце в уряді давнього друга Путіна, колишнього главу адміністрації Леоніда Кучми – Віктора Медведчука, який є ще й кумом нинішнього глави Кремля. Тут також наводяться думки експертів про марність нинішніх сподівань влади Януковича на перегляд газових контрактів 2009 року, за які «сидить» сьогодні в харківській в’язниці Юлія Тимошенко. Аналітики вважають, що Москва і Київ можуть піти на взаємні поступки лише після виборів до Верховної Ради і такі поступки можуть включати й «реанімацію» такого політичного «релікта», як Віктор Медведчук та колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, оскільки котрогось із цих політиків Путін волів би бачити при владі після виборів 2015 року. Тому й відбулася зустріч Путіна з Медведчуком у Ялті, як своєрідний натяк на майбутні політичні варіанти Кремля в Україні.
Хоча експерт із Міжнародного інституту бізнесу Максим Бугрій, якого цитує та ж «Независимая газета», зазначає, що політика Москви щодо України, яка базується й надалі, як показав візит Путіна в Ялту, на «механізмах стримування Росією самостійності політики Києва», «безперспективна» і активні спроби Москви «отримати громадську підтримку в Україні – також здійснюються без реальних успіхів». На думку Бугрія, «очевидно, що величезний потенціал українсько-російської співпраці може бути реалізований лише новими політичними елітами, орієнтованими на європейські та загальнолюдські цінності, а не «на гроші і стільці», як на це натякав Путін Януковичу в Ялті.
Лоуренс Норман розмірковує на сторінках The Wall Street Journal над перспективами «іншого, Євразійського союзу на Сході», який є свого роду мрією нового-старого глави Кремля Володимира Путіна про таку собі «надпотугу на Сході» – Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕс), що його Кремль хоче створити до 2015 року на базі Митного союзу. Хоча чимало «брюссельських інсайдерів займають щодо цього позицію між скептицизмом і обережністю», як вважає Норман. Експерти в Брюсселі визнають, що проект ЄврАзЕс – ключова політична мета Путіна і це залишиться в основному лише «дипломатичним фронтом для Росії», бо є сумніви щодо готовності навіть Білорусі, при Олександрові Лукашенкові, «більше поступитися своїм суверенітетом перед могутнім сусідом». На Заході також сумніваються в тому, що Росії вдасться схилити до повної інтеграції в новостворюваний Євразійський союз Україну, яка відіграє тут ключову роль, свого роду «пан чи пропав» для проекту Путіна. Хоча, як цитує Норман експертів, у Брюсселі попереджають, що євразійський проект «повинен ускладнити і без того складні та заплутані торгові зв’язки з Москвою». Окрім того, ситуація з євразійським проектом Путіна не зовсім гармоніює зі вступом Росії до СОТ, як про це кажуть західні експерти. Лоуренс Норман цитує на завершення європейського дипломата, котрий працює в згаданому регіоні, і каже: «У даний час це лише проект ( ЄврАзЕс, ) і результат поки-що незрозумілий… Ми б не хотіли повертатися в часи, коли постали б економічні зони, закриті одна від одної (ЄС та ЄврАзЕС)».
Австрійська Der Standard вважає, що президент Росії Володимир Путін «навмисно запізнився до свого українського колеги 12 липня в Ялту, зустрівшись до того ж раніше з російськими байкерами під українським Севастополем». «З такої поведінки Путіна, – як зауважує австрійська газета, –виникло обурення в Україні». Про нечемність такої поведінки з боку глави Кремля оголосив, як цитує Der Standard, український міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога у своєму Facebook. А колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко назвав таку поведінку Путіна цитую:«дипломатичним ляпасом» та брутальним поводженням». Газета виділяє слова Балоги про те, що факт зустрічі Володимира Путіна з російськими байкерами на українській землі під Севастополем, раніше, ніж з Президентом Януковичем в Ялті, свідчить «про пріоритети глави Кремля».
Moscow Times зауважила, що коментарі Балоги та Огризка «зачепили» Кремль, бо той дав устами представника Путіна, Дмитра Пескова, спростування слів Балоги, назвавши їх лише «приватною точкою зору». Песков також запевнив, що переговори в Ялті нібито «дали позитивні результати».
Тетяна Івженко не виключає на сторінках «Независимой газети», що «Москва придивляється до суперників Януковича на президентських виборах в Україні 2015 року». Тому не виключено, що натяки Путіна Януковичу в Ялті стосовно кадрових перестановок, як однієї з умов майбутнього перегляду газових контрактів, можуть стосуватися призначення на чільне місце в уряді давнього друга Путіна, колишнього главу адміністрації Леоніда Кучми – Віктора Медведчука, який є ще й кумом нинішнього глави Кремля. Тут також наводяться думки експертів про марність нинішніх сподівань влади Януковича на перегляд газових контрактів 2009 року, за які «сидить» сьогодні в харківській в’язниці Юлія Тимошенко. Аналітики вважають, що Москва і Київ можуть піти на взаємні поступки лише після виборів до Верховної Ради і такі поступки можуть включати й «реанімацію» такого політичного «релікта», як Віктор Медведчук та колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, оскільки котрогось із цих політиків Путін волів би бачити при владі після виборів 2015 року. Тому й відбулася зустріч Путіна з Медведчуком у Ялті, як своєрідний натяк на майбутні політичні варіанти Кремля в Україні.
Хоча експерт із Міжнародного інституту бізнесу Максим Бугрій, якого цитує та ж «Независимая газета», зазначає, що політика Москви щодо України, яка базується й надалі, як показав візит Путіна в Ялту, на «механізмах стримування Росією самостійності політики Києва», «безперспективна» і активні спроби Москви «отримати громадську підтримку в Україні – також здійснюються без реальних успіхів». На думку Бугрія, «очевидно, що величезний потенціал українсько-російської співпраці може бути реалізований лише новими політичними елітами, орієнтованими на європейські та загальнолюдські цінності, а не «на гроші і стільці», як на це натякав Путін Януковичу в Ялті.
Лоуренс Норман розмірковує на сторінках The Wall Street Journal над перспективами «іншого, Євразійського союзу на Сході», який є свого роду мрією нового-старого глави Кремля Володимира Путіна про таку собі «надпотугу на Сході» – Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕс), що його Кремль хоче створити до 2015 року на базі Митного союзу. Хоча чимало «брюссельських інсайдерів займають щодо цього позицію між скептицизмом і обережністю», як вважає Норман. Експерти в Брюсселі визнають, що проект ЄврАзЕс – ключова політична мета Путіна і це залишиться в основному лише «дипломатичним фронтом для Росії», бо є сумніви щодо готовності навіть Білорусі, при Олександрові Лукашенкові, «більше поступитися своїм суверенітетом перед могутнім сусідом». На Заході також сумніваються в тому, що Росії вдасться схилити до повної інтеграції в новостворюваний Євразійський союз Україну, яка відіграє тут ключову роль, свого роду «пан чи пропав» для проекту Путіна. Хоча, як цитує Норман експертів, у Брюсселі попереджають, що євразійський проект «повинен ускладнити і без того складні та заплутані торгові зв’язки з Москвою». Окрім того, ситуація з євразійським проектом Путіна не зовсім гармоніює зі вступом Росії до СОТ, як про це кажуть західні експерти. Лоуренс Норман цитує на завершення європейського дипломата, котрий працює в згаданому регіоні, і каже: «У даний час це лише проект ( ЄврАзЕс, ) і результат поки-що незрозумілий… Ми б не хотіли повертатися в часи, коли постали б економічні зони, закриті одна від одної (ЄС та ЄврАзЕС)».
