Власники шахт мають економічно відповідати за смерть шахтарів – Держгірпромнагляд

Київ – Шахтарі в Україні гинуть переважно через організаційні причини, повідомив Радіо Свобода начальник Управління нагляду у вугільній промисловості Олександр Холод. Ситуація зміниться, коли керівництво шахт сплачуватиме великі штрафи за кожен випадок смертельного травматизму. До того ж, оплата праці досі залежить від кількості видобутого вугілля, що спонукає шахтарів свідомо нехтувати технікою безпеки.

Смертність шахтарів на виробництві цього року менша у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Хоча кожне життя, яке ми втрачаємо, – це катастрофа.

На сьогоднішній день у нас смертельно травмовані у вугільній галузі 98 людей, що на 30 осіб менше, ніж у минулому році. Слід зазначити, що від 2007 року рівень смертельного травматизму знижувався. У сьомому році було 268, у восьмому – 174, далі 152, 131 і тільки минулого року – 164 випадки смертельного травматизму. Як ви пам’ятаєте, тогорічний «чорний липень» приніс нам дві аварії. Вибух метаноповітряної суміші на шахті Суходільська- Східна й падіння баштового копра в шахті Бажанова забрали життя 39 чоловік.

– Які основні причини загибелі шахтарів?

Перш за все, це причини організаційні. Ми проводили аналіз цих причин і побачили, що у 2010 році у нас 70% шахтарів загинули з організаційних причин. У минулому році – 71 %, а у цьому році 73 %. Тобто, ця частка травматизму з організаційних причин росте через неефективне функціонування системи управління виробництвом та охороною праці.

Окрім цього, гірники гинули й через порушення трудової технологічної дисципліни, необережні або несанкціоновані дії виконавців робіт, особисту недисциплінованість. Тільки у цьому році було смертельно травмовано 5 інженерно-технічних працівників, які безпосередньо відповідають за безпечну організацію робіт. Тобто, це те, що називають людським фактором, це свідоме систематичне порушення правил промислової безпеки.

– Готуючись до програми «Ми Разом» кореспонденти Радіо Свобода опитували шахтарів Львівської, Донецької та Луганської областей. Гірники кажуть, що їм платять залежно від видобутку вугілля. Чи не це спонукає шахтарів нехтувати правилами безпеки?

Безумовно. Коли плани виконуються на 99%, то шахтарі отримують тарифну ставку, а коли план виконується на 101%, то шахтарі отримують гроші за виконання плану, за перевиконання плану й таким чином оці 2% дуже підвищують заробітну плату. Зрозуміло, що шахтарі, щоб отримати більше, йдуть на порушення правил безпеки.

– Що може змінити цю ситуацію? Ще чотири роки тому парламент ухвалив закон «Про підвищення престижності шахтарської праці», що передбачає запровадження погодинної оплати праці. Власники шахт його не виконують?

Законом України про охорону праці визначено, що роботодавець безпосередньо несе відповідальність за створення безпечних умов праці шахтарів. Але у разі виникнення нещасного випадку роботодавець практично не несе економічної відповідальності. Тобто, якщо у США поодинокий смертельний випадок стається на невеликій шахті, скажімо так, для їхніх масштабів, то штрафні санкції такі, що власник позбавляється свого бізнесу, тобто продає шахту і виплачує ці штрафні санкції. У нас такого немає. Мабуть, треба законодавчо врегулювати це питання, щоб у разі настання смертельного випадку роботодавець зазнав великої економічної втрати. Тоді власник буде думати, чи змусити працювати шахтарів без порушень, чи ризикувати, але потім розоритися.

– Що робить зараз держава, щоб підвищити рівень безпеки на шахтах? Це з одного боку. А, з другого боку, скажіть, чи ви думаєте, що якщо буде проведена запланована приватизація багатьох шахт в Україні, то це дасть можливість подолати смертність шахтарів?

Уряд після минулорічних аварій затвердив заходи з поліпшення безпеки праці вугільних підприємств і, зокрема, було заплановане впровадження уніфікованих телекомунікаційних систем диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами і технологічними комплексами системи «УТАС».

Ця система зараз працює на 32 вугільних підприємствах Донецької, Луганської та Львівської областей. З них на шести шахтах системи введені до експлуатації в керуючому режимі, тобто сама система у разі виникнення позаштатних ситуацій припиняє роботи, відключає електропостачання й не дозволяє поновити, якщо параметри не будуть приведені до норми.

Окрім того, зараз ведеться робота зі створення в системі Центру комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості. Ми розуміємо, що ті люди, які здійснюють організацію виробництва, тобто начальники змін, диспетчери, вони, так скажемо, люди залежні. Тому всі автоматизовані засоби, які є на підприємствах, будуть зведені до цього центру, і можна буде відстежувати ситуацію практично на кожній шахті й ухвалювати рішення щодо припинення її роботи чи якихось окремих об’єктів.

– Чи зменшить смертність модернізація шахт? І чи допоможе тут запланована приватизація?

Великий приватний капітал, наприклад, як компанія ДТЕК, дасть позитивний результат. Бо вкладання значних коштів у технологічний процес є одночасно вкладанням коштів у безпеку праці. Тут не можна розділяти технологічний процес і безпеку праці. Якщо технологія виконання робіт передова, то в цій технології закладені умови, що створюють безпеку праці.

Ми розуміємо, що коли ви кажете про Червоноград і «Львіввугілля», то там шахтарі працюють на обладнанні 20-30-річної давності. Воно морально і фізично давно застаріло. Тому великий бізнес на такі шахти, безумовно, принесе позитив. У нас є статистика щодо коефіцієнтів на мільйон тонн видобутого вугілля, так от, на шахтах «Міненерговугілля» цей коефіцієнт складає 2, тобто 2 людини гинуть на мільйон тонн видобутого вугілля. А на шахтах приватних цей коефіцієнт – 1. Однак, у нас десь 80-85 малих приватних шахт, і от на них травматизм, на жаль, великий. Тому я думаю, що лише великі підприємства з великими можливостями зможуть створити такі умови, які приведуть до зниження смертельного травматизму у вугільній галузі.