На Дніпропетровщині вивчають, яким був Голодомор 30-х років у містах краю, розповіли сьогодні на прес-конференції автор книжки про Голодомор 1932–33 років «У жорнах голодоморів», журналіст Борис Матющенко та автор сценарію і режисер документального фільму «Голод-33. Дніпропетровський аспект» Сергій Довгаль.
За словами Довгаля, у знятому ним документальному фільмі використані розповіді очевидців, які пережили роки голоду у Дніпропетровську.
«Про Голодомор існує думка, що він був тільки в селах, а в містах його не було. Ми хочемо сказати, що це не так. Тим більше, що Ігрень, Сухачівка, Діївка, Краснопілля, які тепер входять у межі міста, тоді були приміськими селами, і там теж лютував голод», – сказав він.
Водночас Матющенко розказав, що про Голодомори в Україні він чув із дитинства – від матері, пізніше сам почав збирати дані й досліджувати цю тему.
«Моїй мамі було 8 років, коли вона пережила перший страшний голод 1921–23 років, коли продзагони у наших селян відбирали зерно для голодуючих Поволжя. Коли мама працювала технічкою на вагонобудівному заводі в 30-і роки, вона спостерігала, як під стінами заводу лежали селяни, яким вдалося вирватися з сіл нашої області. Вони думали, що в місті знайдуть їжу, але в місті її теж було мало. Селяни просили у робітників не хліб – його не було, а просто сіль. Коли хтось знаходив можливість її передати, то люди наривали трави, розтирали її і їли цю зелену кашку з сіллю. Часто після цього люди помирали прямо під парканами заводу», – розказав дослідник.
За словами автора, зібрана ним інформація увійшла до книжки про Голодомор, яка вийшла невеликим тиражем. Наразі він збирається доповнити та перевидати цю працю.
Дніпропетровщина – один із регіонів, які найбільше потерпіли від Великого Голоду, хоча точну кількість людей, які загинули у 1932–33 роках у краї, історики досі не можуть назвати. За останніми даними, їх щонайменше 65 тисяч – дані щодо такої кількості загиблих підтверджені архівом. Дослідники ж переконані, що жертв було набагато більше.
За словами Довгаля, у знятому ним документальному фільмі використані розповіді очевидців, які пережили роки голоду у Дніпропетровську.
«Про Голодомор існує думка, що він був тільки в селах, а в містах його не було. Ми хочемо сказати, що це не так. Тим більше, що Ігрень, Сухачівка, Діївка, Краснопілля, які тепер входять у межі міста, тоді були приміськими селами, і там теж лютував голод», – сказав він.
Водночас Матющенко розказав, що про Голодомори в Україні він чув із дитинства – від матері, пізніше сам почав збирати дані й досліджувати цю тему.
«Моїй мамі було 8 років, коли вона пережила перший страшний голод 1921–23 років, коли продзагони у наших селян відбирали зерно для голодуючих Поволжя. Коли мама працювала технічкою на вагонобудівному заводі в 30-і роки, вона спостерігала, як під стінами заводу лежали селяни, яким вдалося вирватися з сіл нашої області. Вони думали, що в місті знайдуть їжу, але в місті її теж було мало. Селяни просили у робітників не хліб – його не було, а просто сіль. Коли хтось знаходив можливість її передати, то люди наривали трави, розтирали її і їли цю зелену кашку з сіллю. Часто після цього люди помирали прямо під парканами заводу», – розказав дослідник.
За словами автора, зібрана ним інформація увійшла до книжки про Голодомор, яка вийшла невеликим тиражем. Наразі він збирається доповнити та перевидати цю працю.
Дніпропетровщина – один із регіонів, які найбільше потерпіли від Великого Голоду, хоча точну кількість людей, які загинули у 1932–33 роках у краї, історики досі не можуть назвати. За останніми даними, їх щонайменше 65 тисяч – дані щодо такої кількості загиблих підтверджені архівом. Дослідники ж переконані, що жертв було набагато більше.
