Державний секретар Сполучених Штатів Гілларі Клінтон, стурбована спробами утисків прав людини на пострадянських теренах, зустрілася з 11 активістами з регіону. Серед них була Олександра Делеменчук із київського Центру громадянських свобод. Вона розповіла Радіо Свобода про свої враження від зустрічі з керівником американського дипломатичного відомства, яка відбулася у четвер у Дубліні.
– За повідомленнями, державний секретар США сказала, що уряди на пострадянському просторі стають набагато агресивнішими у спробах придушити інакодумство та свободу висловлювань. Чи Гілларі Клінтон наводила конкретні приклади?
– Вона говорила про деякі конкретні речі під час промови, і це були приклади з різних країн, включно з Азербайджаном, Білоруссю і Росією. Нещодавно в багатьох країнах нашого регіону ухвалили різні закони, спрямовані проти правозахисних громадських організацій та окремих правозахисників. Деякі з них спрямовані проти свободи ЗМІ. Наприклад, багато незалежних ЗМІ закрили у Казахстані. У Білорусі правозахисні організації, практично, не можуть існувати. У Білорусі, Казахстані, Азербайджані та інших державах правозахисники сидять у тюрмі. Тому є чимало поганих прикладів із цих країн.
– Клінтон, за даними ЗМІ, говорила про спроби згорнути і американську, і міжнародну допомогу захисникам прав людини. Чи вона наводила тут приклади?
– Цей приклад передовсім стосується Російської Федерації, де нещодавно ухвалили закон про так званих іноземних агентів, через який правозахисні організації не можуть отримувати гроші з міжнародних установ, бо їм дали ярлик іноземних агентів та шпигунів. Саме тому в Росії, наприклад, закрили офіс Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), вони отримали попередження, що мають згорнути діяльність упродовж місяця, і вони мали піти.
– Клінтон також говорила про те, що треба знайти нові способи підтримки активістів. Чи громадські діячі на зустрічі обмінювалися думками з приводу цього?
– На жаль, у нас було обмаль часу через напружений графік Клінтон. Вона лише це сказала, і те, що ми повинні разом над цим працювати, Державний департамент США і громадянське суспільство.
– Водночас, як повідомляють, Клінтон визнала, що Вашингтон має обмежений вплив на деякі уряди, щоб змінити правозахисне становище у регіоні. Вона, зокрема, сказала, що Україна є одним із найбільших розчарувань США, що немає реакції з Туркменистану. Чи Ви погоджуєтеся з цієї оцінкою?
– Майже. Єдине, що я можу сказати, це те, що становище в Україні не безнадійне. Є можливість для покращення, і я бачу велику роль урядів США і ЄС у балансуванні і поліпшенні становища в Україні.
– Клінтон говорила і про спроби Росії «совєтизувати» регіон, що це називають Митним чи Євразійським союзом, але, сказала вона, «ми знаємо, яка тут мета, і намагаємося знайти ефективні шляхи це сповільнити чи попередити». Що, на Вашу думку, означає це зауваження?
– Ми всі, на жаль, це дуже добре усвідомлюємо, ці зусилля також стосуються моєї країни, України. Вони намагаються створити митні союзи, зони вільної торгівлі, як би це не називали. Ця тенденція дуже сильна, Російська Федерація намагається впливати на соціальне та політичне становище у країнах колишнього Радянського Союзу. Тому така небезпека існує. На мою думку, єдиний спосіб їй протистояти – це євроатлантична інтеграція наших країн, заохочення контактів між людьми і активістами міжнародних мереж громадянського суспільства та правозахисниками.
– У якому настрої ви пішли із зустрічі з Клінтон?
– Важко сказати, бо, з одного боку, я відчула велике натхнення, адже держсекретар Клінтон дуже уважно до нас поставилася, говорила теплі слова і високо оцінила нашу роботу. Деякі моменти були дуже зворушливі, коли ми говорили про наших колег і друзів, які сидять у тюрмі або опинилися під тиском у різних країнах регіону. Але, з іншого боку, я маю сказати, що була трохи сумною, бо, як держсекретар також сказала, ми розуміємо, що нам потрібно шукати нові шляхи бути ефективними, тому що в багатьох країнах не має значення, що ми робимо, ніхто не слухає. Тому сумно, що в нас зараз немає альтернативи, та все ж таки ми маємо продовжувати нашу роботу.
Із Олександрою Делеменчук розмовляв Charles Recknagel
– За повідомленнями, державний секретар США сказала, що уряди на пострадянському просторі стають набагато агресивнішими у спробах придушити інакодумство та свободу висловлювань. Чи Гілларі Клінтон наводила конкретні приклади?
– Вона говорила про деякі конкретні речі під час промови, і це були приклади з різних країн, включно з Азербайджаном, Білоруссю і Росією. Нещодавно в багатьох країнах нашого регіону ухвалили різні закони, спрямовані проти правозахисних громадських організацій та окремих правозахисників. Деякі з них спрямовані проти свободи ЗМІ. Наприклад, багато незалежних ЗМІ закрили у Казахстані. У Білорусі правозахисні організації, практично, не можуть існувати. У Білорусі, Казахстані, Азербайджані та інших державах правозахисники сидять у тюрмі. Тому є чимало поганих прикладів із цих країн.
– Клінтон, за даними ЗМІ, говорила про спроби згорнути і американську, і міжнародну допомогу захисникам прав людини. Чи вона наводила тут приклади?
– Цей приклад передовсім стосується Російської Федерації, де нещодавно ухвалили закон про так званих іноземних агентів, через який правозахисні організації не можуть отримувати гроші з міжнародних установ, бо їм дали ярлик іноземних агентів та шпигунів. Саме тому в Росії, наприклад, закрили офіс Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), вони отримали попередження, що мають згорнути діяльність упродовж місяця, і вони мали піти.
– Клінтон також говорила про те, що треба знайти нові способи підтримки активістів. Чи громадські діячі на зустрічі обмінювалися думками з приводу цього?
– На жаль, у нас було обмаль часу через напружений графік Клінтон. Вона лише це сказала, і те, що ми повинні разом над цим працювати, Державний департамент США і громадянське суспільство.
– Водночас, як повідомляють, Клінтон визнала, що Вашингтон має обмежений вплив на деякі уряди, щоб змінити правозахисне становище у регіоні. Вона, зокрема, сказала, що Україна є одним із найбільших розчарувань США, що немає реакції з Туркменистану. Чи Ви погоджуєтеся з цієї оцінкою?
Бачу велику роль урядів США і ЄС у балансуванні і поліпшенні становища в Україні
– Майже. Єдине, що я можу сказати, це те, що становище в Україні не безнадійне. Є можливість для покращення, і я бачу велику роль урядів США і ЄС у балансуванні і поліпшенні становища в Україні.
– Клінтон говорила і про спроби Росії «совєтизувати» регіон, що це називають Митним чи Євразійським союзом, але, сказала вона, «ми знаємо, яка тут мета, і намагаємося знайти ефективні шляхи це сповільнити чи попередити». Що, на Вашу думку, означає це зауваження?
– Ми всі, на жаль, це дуже добре усвідомлюємо, ці зусилля також стосуються моєї країни, України. Вони намагаються створити митні союзи, зони вільної торгівлі, як би це не називали. Ця тенденція дуже сильна, Російська Федерація намагається впливати на соціальне та політичне становище у країнах колишнього Радянського Союзу. Тому така небезпека існує. На мою думку, єдиний спосіб їй протистояти – це євроатлантична інтеграція наших країн, заохочення контактів між людьми і активістами міжнародних мереж громадянського суспільства та правозахисниками.
– У якому настрої ви пішли із зустрічі з Клінтон?
Деякі моменти були дуже зворушливі, коли ми говорили про колег і друзів, які сидять у тюрмі або опинилися під тиском
– Важко сказати, бо, з одного боку, я відчула велике натхнення, адже держсекретар Клінтон дуже уважно до нас поставилася, говорила теплі слова і високо оцінила нашу роботу. Деякі моменти були дуже зворушливі, коли ми говорили про наших колег і друзів, які сидять у тюрмі або опинилися під тиском у різних країнах регіону. Але, з іншого боку, я маю сказати, що була трохи сумною, бо, як держсекретар також сказала, ми розуміємо, що нам потрібно шукати нові шляхи бути ефективними, тому що в багатьох країнах не має значення, що ми робимо, ніхто не слухає. Тому сумно, що в нас зараз немає альтернативи, та все ж таки ми маємо продовжувати нашу роботу.
Із Олександрою Делеменчук розмовляв Charles Recknagel
