Російський політик, громадський діяч і опозиціонер Борис Нємцов дав ексклюзивне інтерв’ю співробітниці Українського відділу Голосу Америки Наталії Леоновій.
ГА: Борисе Єфимовичу, в своїх інтерв’ю Ви неодноразово говорили про те, що ситуація з правами і свободами та в цілому рівень демократизації суспільства в Україні набагато вищий, ніж в Росії. Станом на сьогоднішній день, чи можете Ви стверджувати подібне?
БН: Чесно кажучи, тренд поганий. Мені приємно, що мої колеги-опозиціонери у вас – у парламенті, засідають у Раді. І Кличко, і блок Юлії Тимошенко, і з «Нашої України» навіть там ще є люди, слава Богу. Але, на жаль, простір свободи, він зменшується, звужується. Янукович, хоч і не любить Путіна, але повторює за ним. У диктаторів так заведено. Але у Януковича завдання складніше, адже українці більш розслаблені, вільніші люди. Я це бачив багато разів. Оскільки є Західна Україна, є Центральна, була Запорізька Січ. І цей дух свободи, який там роками складався, цей дух дуже важко вбити. Мені здається, саме в цьому (його) проблема. Мені здається, саме ця історія України дається в знаки, в позитивному розумінні.
Янукович, безумовно, хоче правити і страшенно боїться Юлії. Я не можу сказати, що я величезний фанат Юлії, чесно кажучи, але я вважаю, що її треба відпустити, причому негайно, тому що вона типовий політичний в’язень. Вона сидить не тому, що контракт по газу з Путіним підписала, а тому що він (Янукович) її боїться. Боїться, що вона стане президентом. Вона, до речі, і могла стати, тільки трошки не добрала. Тому Юлю, звичайно, треба звільнити, якщо він хоче в Європу, а він про це, до речі, заявляє публічно. Ось зараз буде «Східне партнерство», вони хочуть поїхати восени в Литву щось там підписувати. Так-от, хочеш в «Східне партнерство» – звільняй Юлю, припиняй пресинг опозиції та припиняй встановлювати дебільну цензуру на телебаченні.
Не можу сказати, що там стовідсоткова цензура, як у нас, але її стає все більше і більше. Наприклад, ТВi захопили, це ж просто безчинство. Явно хочуть повторення російської історії. Це ні в які ворота не лізе. Крім того, Україна, як і Росія, корумпована. Так що, щоб більше крали, ще треба всім рота заткнути? Навіщо це робити?
ГА: Борисе Єфимовичу, що повинна зробити українська опозиція сьогодні, щоб домогтися свого, в першу чергу, та потім не втратити досягнутого?
БН: Я вважаю дуже позитивним той момент, що опозиція хоче висунути єдиного кандидата на виборах мера Києва. Це гарна новина, правда? Я не знаю, чи вони вже домовились щодо кандидатури. Але вони домовляються. Принаймні так говорив Віталій Кличко. Також я надіюсь, що буде єдиний кандидат на президентських виборах. Я вважаю вкрай важливою президентську кампанію. Вона нібито поки що не розпочалась, але вони вже думають, безперечно. І, звичайно, щодо змінності влади, Україна в цьому – приклад для Росії та Білорусі. Там влада міняється, і це дуже важливо. Це, до речі, ознака демократії: не лише вибори, але і те, що влада міняється. Треба провітрювати ці затхлі владні коридори, де нема чим дихати. Зміна влади – це дуже важливий момент.
Я думаю, що європейці повинні тут зіграти якусь важливу роль. Зрозуміло, що Янукович не хоче бути молодшим братом Путіна, це очевидно. Однак, щоб стати членом європейського партнерства, він повинен взяти на себе зобов’язання відносно свободи слова, виборів, у тому числі наступних президентських виборів, так що європейці можуть зіграти дуже важливу роль.
ГА: А що ж тепер робити з Меморандумом про співробітництво з Митним союзом?
Бажання Путіна всіх туди затягнути є очевидним, але і самостійність та незалежність України є також очевидними. Мені здається, так чи інакше, тишком-нишком, вони будуть відповзати. Я маю на увазі, Банкова буде відповзати від цієї історії, тому що вони розуміють – це не стільки Митний союз, скільки політична залежність. У принципі, загальний ринок – справа корисна. Тому що, чим більший ринок, тим нижчі ціни. Однак, якщо б йшлося тільки про ринок, це одна справа, але йдеться ж про певні політичні зобов’язання. Мені здається, тут необхідно відокремлювати політичну складову від економічної.
Крім того, для України дуже важливе питання, дуже серйозна справа – це історія з трубою. Я знаю, що для України, і я це вже тисячу разів повторював, труба має якійсь сакрально-фалічний характер. При чому, коли я говорю українцям, що вона лежить у вас, труба ця, а ви так обережно до неї ставитесь, вони сміються, але все одно за неї чіпляються. Я кажу, вона заіржавіє. Мені здається, домовитись щодо заповнення труби – це дуже важливе питання. Знову ж таки, я не збираюсь нікому нічого нав’язувати, робіть все, що завгодно, але може статися те саме, що сталося з нафтопроводом «Дружба». Буде валятися на землі шмат іржавого заліза і все. Тому, мені здається, треба самостійність та незалежність зберегти, але і не наробити економічних дурниць. І щодо Митного союзу, до речі, також.
ГА: Борисе Єфимовичу, в своїх інтерв’ю Ви неодноразово говорили про те, що ситуація з правами і свободами та в цілому рівень демократизації суспільства в Україні набагато вищий, ніж в Росії. Станом на сьогоднішній день, чи можете Ви стверджувати подібне?
БН: Чесно кажучи, тренд поганий. Мені приємно, що мої колеги-опозиціонери у вас – у парламенті, засідають у Раді. І Кличко, і блок Юлії Тимошенко, і з «Нашої України» навіть там ще є люди, слава Богу. Але, на жаль, простір свободи, він зменшується, звужується. Янукович, хоч і не любить Путіна, але повторює за ним. У диктаторів так заведено. Але у Януковича завдання складніше, адже українці більш розслаблені, вільніші люди. Я це бачив багато разів. Оскільки є Західна Україна, є Центральна, була Запорізька Січ. І цей дух свободи, який там роками складався, цей дух дуже важко вбити. Мені здається, саме в цьому (його) проблема. Мені здається, саме ця історія України дається в знаки, в позитивному розумінні.
Тимошенко – типовий політичний в’язень. Вона сидить не тому, що контракт із Путіним підписала, а тому що Янукович її боїться
Не можу сказати, що там стовідсоткова цензура, як у нас, але її стає все більше і більше. Наприклад, ТВi захопили, це ж просто безчинство. Явно хочуть повторення російської історії. Це ні в які ворота не лізе. Крім того, Україна, як і Росія, корумпована. Так що, щоб більше крали, ще треба всім рота заткнути? Навіщо це робити?
ГА: Борисе Єфимовичу, що повинна зробити українська опозиція сьогодні, щоб домогтися свого, в першу чергу, та потім не втратити досягнутого?
БН: Я вважаю дуже позитивним той момент, що опозиція хоче висунути єдиного кандидата на виборах мера Києва. Це гарна новина, правда? Я не знаю, чи вони вже домовились щодо кандидатури. Але вони домовляються. Принаймні так говорив Віталій Кличко. Також я надіюсь, що буде єдиний кандидат на президентських виборах. Я вважаю вкрай важливою президентську кампанію. Вона нібито поки що не розпочалась, але вони вже думають, безперечно. І, звичайно, щодо змінності влади, Україна в цьому – приклад для Росії та Білорусі. Там влада міняється, і це дуже важливо. Це, до речі, ознака демократії: не лише вибори, але і те, що влада міняється. Треба провітрювати ці затхлі владні коридори, де нема чим дихати. Зміна влади – це дуже важливий момент.
Ознака демократії – не лише вибори, але і те, що влада міняється. Треба провітрювати ці затхлі владні коридори
ГА: А що ж тепер робити з Меморандумом про співробітництво з Митним союзом?
Бажання Путіна всіх туди затягнути є очевидним, але і самостійність та незалежність України є також очевидними. Мені здається, так чи інакше, тишком-нишком, вони будуть відповзати. Я маю на увазі, Банкова буде відповзати від цієї історії, тому що вони розуміють – це не стільки Митний союз, скільки політична залежність. У принципі, загальний ринок – справа корисна. Тому що, чим більший ринок, тим нижчі ціни. Однак, якщо б йшлося тільки про ринок, це одна справа, але йдеться ж про певні політичні зобов’язання. Мені здається, тут необхідно відокремлювати політичну складову від економічної.
Крім того, для України дуже важливе питання, дуже серйозна справа – це історія з трубою. Я знаю, що для України, і я це вже тисячу разів повторював, труба має якійсь сакрально-фалічний характер. При чому, коли я говорю українцям, що вона лежить у вас, труба ця, а ви так обережно до неї ставитесь, вони сміються, але все одно за неї чіпляються. Я кажу, вона заіржавіє. Мені здається, домовитись щодо заповнення труби – це дуже важливе питання. Знову ж таки, я не збираюсь нікому нічого нав’язувати, робіть все, що завгодно, але може статися те саме, що сталося з нафтопроводом «Дружба». Буде валятися на землі шмат іржавого заліза і все. Тому, мені здається, треба самостійність та незалежність зберегти, але і не наробити економічних дурниць. І щодо Митного союзу, до речі, також.
