Доступність посилання

25 Листопад 2017, Київ 12:18

Львів – Велика кількість українських військових, у яких закінчився контракт служби, хочуть звільнятись зі Збройних Cил або прикордонної служби. Зробити це зараз не можуть, оскільки у державі указом президента призупинено звільнення військовослужбовців. Аби професійні бійці продовжили контрактну службу, вони мають відчувати належне до себе ставлення з боку держави, наголошують військові експерти.

Зараз у прикордонних військах відбувається ротація – військових зі Сходу переводять на територію Західної України і навпаки. У східному регіоні, що межує з Росією, прикордонники мають створювати інфраструктуру. Наразі ніхто не знає, як це мало б відбуватись, але розуміють, що служити у майбутньому більшості доведеться саме у цій частині.

Артем Чорний
Артем Чорний

Потрібно переосмислити саму модель охорони державного кордону. Ми за роки незалежності відійшли від оборони. Нам видавали пристрій для відстрілу гумових куль і говорили захищати державний кордон. Зараз нас, навпаки, починають озброювати
Артем Чорний

«Потрібно переосмислити саму модель охорони державного кордону. Ми за роки незалежності відійшли від оборони. Нам видавали пристрій для відстрілу гумових куль і говорили захищати державний кордон. Зараз нас, навпаки, починають озброювати. Треба все переосмислити з низу і до верху», – наголосив майор Мукачівського прикордонного загону Артем Чорний.

Артем Чорний і Василь Андрійчук, прикордонник sз Волині, добре знає, про що говорить. Обоє повернулись із зони бойових дій, з Луганщини, де служили на кордоні з Росією. Там відбулась цілковита переоцінка життєвих цінностей.

«На перший план виходять загальноморальні людські людські цінності, а не матеріальні чи інші ресурси. У такій ситуації пізнається людина. Погляди на життя змінились цілковито», – каже Артем Чорний.

Окопи самі рили і в них жили

Лопата, сокира, кирка. Прикордонники рили окопи, бліндажі. У них ховались по годинами від постійних мінометних обстрілів з боку Росії. Їм було заборонено відстрілюватись. В окопах спали у бронежилетах. Василь Андрійчук на собі носив 40 кілограм. Витримував.

Василь Андрійчук
Василь Андрійчук

«Виробляється адреналін. Хочеш жити – бігтимеш з такою тяжкістю на собі. Внутрішній перелом відбувся після першого мінометного обстрілу. Одної ночі, з 2 до 6 години з російської сторони нас постійно обстрілювали з гранатометів. В окопі нас було 30 чоловік», – пригадує Василь Андрійчук.

Найскладніше було з 5 на 6 серпня, коли наш табір постійно бомбили з російської артилерії. 90% наших речей було знищено. А тих 10% ми розділили поміж собою
Василь Андрійчук

«Найскладніше було з 5 на 6 серпня, коли наш табір постійно бомбили з російської артилерії. 90% наших речей було знищено. А тих 10% ми розділили поміж собою. Господь нас так оберіг, що снаряд не потрапив у продукти харчування, автомобіль, на якому нам привозили воду і у зброю. Це нам допомогло продовжувати виконувати завдання. Після 5 вересня вже з боку Росії перестали стріляти», – говорить Артем Чорний.

З російськими прикордонниками українські не спілкувались, але постійно чули їхні розмови по радіостанції. Зрештою, як і росіяни їхні. Стежили одні за одними постійно. «Я з розмов відчув зверхність їхню щодо нас, обзивали нас хохлами», – каже Артем.

Держава має подбати про військових

Повернувшись додому, чоловіки не могли спати, снились пережиті жахіття. Розповідати про які їм досі боляче та й не вельми хочуть. Військові розуміють, що ситуація на Сході не вирішиться у найближчий час. У них діє контракт і вони надалі продовжуватимуть службу і захищатимуть країну.

Треба зацікавити тих військових, які залишились. Бо маса, маса тримає у руках заяви на звільнення, зупиняє лише Указ президента, який припинив звільнення
Артем Чорний

«Але треба зацікавити тих військових, які залишились. Бо маса, маса тримає у руках заяви на звільнення, зупиняє лише Указ президента, який припинив звільнення. Левова частка хоче йти зі служби. Якби підняли зарплату удвічі, а я говорив з різними військовими, то вони б залишались і охороняли кордон», – каже Артем Чорний.

А для цього держава має підняти рівень поваги до людини у формі, надати гідну зарплату, соціальний захист, житло чи пільговий кредит, вважає військовий експерт Володимир Гулима. В Україні контрактна служба побудована не на зміцнення і реформування Збройних Cил, каже військовий експерт. Просто скористались негативною ситуацією в країні, зокрема високим рівнем безробіття і низьким рівнем життя людей.

Людина, яка служить в армії, має знати, що вона потрібна
Володимир Гулима

«Людина віддає всього себе службі, не маючи ані квартири, ані гідного життя для своєї сім’ї, бо часто доводиться гарнізон міняти і умови некомфортні для життя, ненормований робочий день, відповідальність за людей і техніку, готовність кардинально змінити свій спосіб життя і віддати життя за країну. Тобто людина, яка служить в армії, має знати, що вона потрібна», – каже військовий експерт.

Найбільшою опорою для прикордонників Артема Чорного і Василя Андрійчука є лише їхні родини. «Що тримало? Надія залишитись живим і повернутись».

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG