У Туреччині 7 червня відбудуться парламентські вибори, на яких, більшою мірою, вирішуватиметься доля президента країни Реджепа Таїпа Ердогана, ніж питання формування нового уряду. Номінально, виборці обиратимуть 550 членів Великих національних зборів, але за лаштунками Ердоган намагається забезпечити переконливу перемогу для своєї правлячої Партії справедливості і розвитку (ПСР), щоб проштовхнути фундаментальні зміни в конституції Туреччини, що дало б йому ще більше президентських повноважень.
Одна з цих змін – заміна нинішньої парламентської системи правління європейського стилю на президентську, в якій керуватиме сам Ердоган. Інші партії не виявляли особливого інтересу до цієї ідеї. Вони воліють зберегти нинішню парламентську структуру влади в Туреччині.
Голова Центру вивчення економіки і зовнішньої політики в Стамбулі Сінан Улген каже, що Ердоган, який був обраний президентом на виборах у серпні минулого року, віддає перевагу президентській системі, бо вона дасть можливість ефективно сконцентрувати більше влади в його руках. За словами Улгена, перехід до президентської системи допоміг би Ердогану «позбутися існуючої системи стримувань і противаг» щодо його повноважень.
Ердоган, у свою чергу, заявив, що парламентська система повинна бути замінена, тому що вона стримує економічне зростання. За нинішньої парламентської системи, президентські повноваження Ердогана є переважно символічними.
Партія Ердогана ПСР абсолютною більшістю править Туреччиною вже 13 років і передбачається, що вона здобуде перемогу й на цих виборах, але спостерігачі кажуть, що останніми тижнями відрив ПСР від опонентів скорочується.
Зміни до конституції
Дві цифри будуть вкрай важливими для цілей Ердогана і Партії справедливості і розвитку щодо зміни конституції: 330 місць ПСР дозволили б партії внести зміни до конституції через національний референдум, в той час як 367 місць дозволять партії внести прямі зміни до конституції в самому парламенті. Обидві цифри можуть тепер бути в недосяжності.
Наразі ПСР має 311 місць у парламенті, тоді як переважно світська опозиційна Республіканська народна партія (РНП) має 125 місць. Решта місць розподілені серед інших дрібних партій і незалежних кандидатів. Партіям потрібно зібрати щонайменше 10 відсотків голосів виборців, аби потрапити до парламенту.
Аналітики наводять кілька причин можливої втрати популярності Ердогана і партії ПСР. Серед них: поширені звинувачення у корупції, слабка турецька економіка і відносно високий рівень безробіття. Рівень безробіття в країні становить 11,3 відсотка – це найвищий показник за останні п'ять років.
Крім того, імідж Ердогана був заплямований застосуванням з боку уряду суворих заходів проти протестувальників у Стамбулі через пропонований проект знищення відомого парку Гезі. Серед цих суворих заходів було ухвалення нових жорсткіших законів, які, серед іншого, надають поліції право використовувати справжні, а не гумові кулі проти протестувальників і затримувати громадян без постанови суду.
Улген каже, що швидкий розвиток деяких дрібних партій, зокрема прокурдської Народної демократичної партії (НДП), очолюваної харизматичним лідером Селахаттіном Демірташем, заважає ПСР Ердогана отримати абсолютну більшість у парламенті.
Агентство Associated Press пише, що під керівництвом 42-річного колишнього правозахисника Демірташа, Народна демократична партія розширила свою виборчу базу і вийшла поза межі курдських регіонів Туреччини, залучаючи лівих і ліберальних виборців в інших частинах країни.
Демірташ повідомив інформаційному агентству, що багато людей вважають, що лише його партія здатна зашкодити «прагненням Ердогана отримати необмежену владу». «Те, що Ердоган називає «президентством», ми називаємо це – «диктатурою», – сказав Демірташ агентству.
Якщо НДП вдасться подолати 10-відсотковий бар'єр для проходження в парламент, зауважує Улген , це, найімовірніше, приборкає панування ПСР і стане запобіжником досягнення нею абсолютної більшості голосів.
Коаліційні сценарії
Як стверджує Улген, є кілька можливих сценаріїв коаліції, що можуть зв’язати ПСР з іншими дрібними партіями або навіть об'єднати основні опозиційні партії проти ПСР, у випадку, якщо правляча партія не зможе забезпечити достатньо місць, щоби самостійно сформувати уряд.
За словами Улгена, найбільш вірогідний сценарій буде об'єднувати ПСР і ультраправу Партію націоналістичного руху (ПНД). Партія ПНД, яка виступає проти зусиль уряду задля досягнення миру з курдськими повстанцями на сході, стала популярною в минулому році. Попри їхні відмінності в політиці щодо курдів, обидві партії – ПСР і ПНД – мають підтримку тих самих консервативних виборців.
Улген стверджує, що є й інша ймовірність – це велика коаліція між ПСР і головною опозиційною партією РНП. Хоча шанси, що Ердоган пристане на цей союз – низькі, додав Улген. За його словами, цей альянс означав би кінець прагненням Ердогана запровадити президентську систему правління.
Інші сценарії включають в себе коаліцію, яка об'єднала б усі провідні опозиційні партії – РНП, НДП, ПНД – проти правлячої партії, але це може виявитися нереалістичним сценарієм, враховуючи широкі ідеологічні відмінності між деякими учасниками.
Associated Press пише, що Ердоган взявся за велику азартну гру, коли він оголосив у минулому році, що домагатиметься президентства в першому прямому голосуванні країни за формальний пост, а не приводитиме свою партію до перемоги виборах в якості прем'єр-міністра, як у попередні роки. Ердоган упевнений, що після переїзду в президентський палац, він зробить свою посаду потужною за допомогою більшості в парламенті. Це може стати неабияким прорахунком для людини, яка домінує в турецькій політиці відколи його партія прийшла до влади в 2002 році.
Над матеріалом працювали Mark Baker та Ростислав Хотин.
