Олександр Шевченко
Першого грудня минулого року чинний керівник Франції Франсуа Олланд заявив, що не балотуватиметься на другий термін. Таке рішення є безпрецедентним у новітній історії Франції. Та навіть якби Олланд брав участь у виборчих перегонах, навряд чи мав би шанси залишитись у президентському кріслі – його популярність серед французів надто низька. А це означає, що наступний лідер має запропонувати принципово інші підходи до керування країною. Радіо Свобода розібралося, якої політики щодо України слід очікувати від кожного з імовірних претендентів на президентську посаду у Франції.
Що кажуть рейтинги?
Коментатори сходяться у тому, що Україні не слід очікувати «нічого доброго» від французьких виборів і називають їх «протистоянням друзів Путіна» Марін Ле Пен та Франсуа Фійона. Однак, нещодавно рейтинг останнього знизився на тлі скандалу про привласнення грошей із депутатських фондів.
Його головним опонентом є очільниця ультраправої партії «Національний фронт» Марін Ле Пен. За даними опитувань, вона випереджає Фійона і є зараз найімовірнішим претендентом на посаду (24% респондентів).
Третім в рейтингах йде колишній міністр економіки Еммануель Макрон (20%), очільник партії En Marche! («Уперед!»), яку він створив для участі у виборах. Зараз він дихає у потилицю Фійону (21%), який ще у листопаді був одноосібним лідером в опитуваннях.
Чого очікувати від президента Фійона?
Кандидата від «республіканців» Франсуа Фійона вважають давнім другом президента Росії Володимира Путіна. На це вказує злегка неформальний характер їхніх стосунків, який часто виходив за рамки протоколу, під час прем’єрства Фійона (2007-2012 роки).
Він виступає за скасування санкцій проти Росії через анексію Криму. Та все ж, на відміну від Марін Ле Пен, Фійон має деяку повагу до міжнародного права. Під час дебатів на праймеріз «республіканців» він заявив: «Звичайно, я не підтримую окупацію Криму. Втім, як і незалежність Косова. Обидва випадки є порушенням міжнародного права».
Коментуючи сирійську кризу, Фійон заявив, що слід радіти тому, що Росія втрутилася у конфлікт. На думку Фійона, це не тільки допоможе послабити «Ісламську державу», але й зміцнити стосунки Росії та Заходу.
З економічного та соціального боків Фійон зробив радикально ліберальний поворот після відставки з поста прем’єра в часи президентства Ніколя Саркозі. Якщо раніше він був вірний ідеям Шарля де Голля і підтримував втручання держави в економіку, то після 2012 року він змінює свою риторику і виступає із радикально ліберальними заявами. Так, у разі обрання президентом, Фійон обіцяє скасувати 35-годинний робочий тиждень та податок на розкіш, який став причиною зміни або отримання додаткового громадянства заможними французами. У його програмі також передбачено скорочення 500 тисяч робочих місць у державному секторі.
Якими можуть бути наслідки скандалу навколо Фійона та його дружини?
Минулого тижня сатиричне видання Le Canard Enchaine заявило, що дружина Фійона, Пенелопа, впродовж десяти років отримувала зарплату з депутатських фондів як помічниця свого чоловіка, однак, фактично не працювала. Станом на сьогодні видання нарахувало більше ніж 800 тисяч євро, начебто нечесно зароблених грошей та інших винагород. Фійон звинувачення відкидає і називає кампанію проти нього «відкриттям сезону брудної білизни».
Він також заявив, що в разі відкриття формального розслідування, він зніме свою кандидатуру з виборчих перегонів. А це означає, що третій у рейтингах кандидат, Еммануель Макрон, на відміну від Марін Ле Пен, зможе перехопити більшість прихильників Фійона завдяки більш ліберальному підходу в економічних та соціальних питаннях.
Чиї інтереси відстоюватиме Марін Ле Пен?
Партію «Національний фронт» звинувачують у залежності від Кремля. У 2014 році Перший чесько-російський банк видав партії позику у дев’ять мільйонів євро, які «Національний фронт» досі не повернув. Сам банк було позбавлено ліцензії влітку 2016 року.
Журналіст Рафаель Трезаніні в результаті розслідування з’ясував, що батько очільниці «Національного фронту» Жан-Марі Ле Пен часто зустрічався з російським професором Олександром Дугіним, проти якого США запровадили санкції як пропагандиста агресії проти України. За іншими свідченнями Трезаніні, у 2014 році Жан-Марі Ле Пен отримав два мільйони євро від Москви.
Партія Марін Ле Пен таким чином стала фактичним рупором Кремля у Франції. «Національний фронт» стала єдиною політсилою країни, яка визнала референдум у Криму, а сама Ле Пен у нещодавньому інтерв’ю заявила, що вважає півострів територією Росії. Однак, у самій Франції про залежність ультраправої сили від російських грошей знають мало.
У внутрішній політиці Ле Пен, подібно до Фійона, пропонує радикально урізати витрати бюджету та скоротити робочі місця державного сектору. Як і всі націоналістичні лідери, Ле Пен є дуже євроскептичною і обіцяє провести референдум про вихід Франції з ЄС в разі обрання президентом, а також скоротити обсяги легальної міграції і депортувати нелегалів.
Хто такий Еммануель Макрон?
Про нього відомо найменше, та його вважають чи не найкращим кандидатом для України, хоча Еммануель Макрон ще чітко не окреслив своє бачення зовнішньої політики Франції.
«Бі-Бі-Сі» якось назвала його «ковтком свіжого повітря для бізнесу». На посаді міністра економіки він здобув популярність, зокрема, стимулювавши ринок перевезень і підтримуючи розвиток старт-апів. Як кандидат у президенти, він обіцяє продовжити 35-годинний робочий день для молодих працівників і надати можливість старшим скорочувати його.
Колишній член Соціалістичної партії, Макрон у 2016 році вирішив створити власний рух En Marche! і балотуватися від нього у президенти Франції. Свій рух він називає центристським, однак боротиметься і за лівий та правий електорат.
Детальніше про вибори президента Франції у 2017 році Радіо Свобода розпитало французького кореспондента Libération в Україні Себастьяна Гобера.
– Чи робив Еммануель Макрон якісь заяви щодо його зовнішньої політики як потенційного президента? Нас цікавить, перш за все, його позиція щодо російсько-українського конфлікту. Чого очікувати?
Макрон доволі скептичний до Росії, а конкретно – до Росії Володимира ПутінаСебастьян Гобер
– Макрон не робив поки що жодних міжнародних заяв. Це одне зі слабких місць його кампанії. З різних його промов ми робимо висновок, що він доволі проєвропейський. Він, здається, один із небагатьох, а може і єдиний, проєвропейський кандидат у цій кампанії. Він також доволі скептичний до Росії, а конкретно – до Росії Володимира Путіна. Річ у тім, що ми не знаємо, як це трансформується у конкретну зовнішню політику.
– Звідки у видання Le Canard Enchaine інформація про те, що дружина Франсуа Фійона отримувала зарплатню помічниці чоловіка, але фактично не виконувала свою роботу?
– Скандал навколо Фійона – це політика, це президентська кампанія. Деякі опоненти Марін Ле Пен відкопали інформацію, що її асистентка, яка мала працювати у Європарламенті, насправді там не працювала, проте отримувала зарплатню. І Мануель Макрон так само має деякі брудні плями на його репутації. Усе це стає відомо саме під час передвиборчої кампанії. І це те, чого варто було очікувати. Тож ми не знаємо конкретних джерел цього витоку. Насправді це міг бути будь-хто, оскільки ще восени Франсуа Фійон був першим у рейтингах і був найбільш імовірним кандидатом у президенти. Тож будь-хто міг бути зацікавлений у цьому.
– Що станеться, якщо Фійон таки зніме свою кандидатуру з виборів?
– Якщо Фійон обіцяє зняти свою кандидатуру через імовірний початок розслідування, це означає, що він впевнений, що цього не станеться. Він знає, що попереднє розслідування триватиме довго, скоріше за все результатів не буде впродовж наступних чотирьох місяців. В іншому випадку, це було б жахливою помилкою обіцяти таке, і він показав би себе як початківця у політиці, ким він не є. Справа у тому, що шкоду його репутації вже заподіяно. І це те, від чого він, можливо, не оговтається. Під час праймеріз він виграв у Ніколя Саркозі та Алена Жюппе саме як некорумпований і прозорий кандидат. А зараз ми бачимо, що цей скандал – це правда. Фійон не надав жодного доказу, що звинувачення сфабриковані. Також стало відомо, що він не задекларував ще приблизно 2,5 тисячі євро прибутку. І це так само приклад того, що він може заперечувати, але чомусь не може довести, що це неправда.
