Уявлення людей про реальність великою мірою формують засоби масової інформації, і це чітко видно в опитуваннях, які проводяться в Україні та Росії, говорить голова Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто. На його думку, багато з українських переселенців до Росії розповідають про те, що їм вдалося краще влаштуватися в Росії не тому, що це дійсно так, а тому що в цьому їх переконують російські інформаційні канали, де немає місця критиці влади. У той час як в Україні, навпаки, ЗМІ є настільки критичними до влади, що українці вважають, що справи в країні є гірші, ніж вони є насправді.
– Справа в тому, що в дослідженні російського «Левада-центру», і його Путін навіть якимось чином рекламував, то в цьому дослідженні мовиться, що, наприклад, у Криму (який Росія анексувала у 2014 році – ред.) люди були усім задоволені найбільше, навіть більше, ніж будь-які інші суб’єкти Російської Федерації. При тому що і по різних інших показниках вони мали найнижчі показники у федерації. У нас дослідження, яке ми проводили, включаючи ті території, які були окуповані, також показують, що незважаючи на те, що різні показники у них були нижчі, ніж в інших регіонах України, але рівень задоволеності був вищий.
Українські ЗМІ дуже критичні. Вони пишуть весь час про корупцію. Хоча наші реальні дані за 2016 рік казали, що, у порівнянні з 2015 роком, рівень корупції трохи знизився
На наш погляд, однією зі складових тут ще є робота засобів масової інформації, тому що в «ДНР» і «ЛНР», наприклад, ЗМІ доводять, що все дуже добре, тому що інакше немає стимулу для людей за щось боротися, і вони мають доводити, що вони будують щось нове, що краще ніж те, що було. А українські ЗМІ дуже критичні. Вони пишуть весь час про корупцію. Хоча наші реальні дані за 2016 рік казали, що, у порівнянні з 2015 роком, відбулися деякі позитивні зміни і рівень корупції трохи знизився, хоч, на жаль, не сильно, а рівень щастя залишився таким самим, не зменшився, і рівень бідності стабілізувався. І при цьому люди вважають, що все стало набагато гірше.
– Німецьке дослідження, на яке я посилаюся, наводить і об’єктивні дані про те, як люди оцінюють свій добробут. В Росії ті люди, які відповідали на запитання, говорили про те, що близько 70 відсотків переселенців влаштувалися на роботу з повним робочим днем, вони мають набагато вищі доходи, ніж в Україні, близько 500 доларів. Ті небагато українських переселенців, які переселилися до інших частин України і знайшли роботу, – їх близько третини, то їхні доходи не перевищують близько 200 доларів у перерахунку. Тобто тут можемо спиратися на об’єктивні дані, що їм дійсно в Росії вдалося краще влаштуватися.
– Цілком можливо, тому що, наскільки я знаю, рівень оплати професорів, наприклад, це з моїх знайомих у Москві, теж суттєво вищий, ніж рівень оплати у Києві. Тому, можливо, вони й краще пристосовані там. Можливо, їм там краще. Хоча ще одним фактором є те, що вони більше задоволені через те, що їм весь час показують про те, що тут йде війна, і вони задоволені тим, що вони уникли цієї ситуації. Це більше стосується Криму.
– Коли ми готували цю програму, ми звернулися до людей в Росії і побачили, що дуже важко розрізнити між біженцями і трудовими мігрантами. Тому що Росія була країною номер один для української трудової міграції, тому багато людей насправді навіть не зареєстровані як біженці. Якщо в Україні це є близько 90 відсотків тих, що брали участь в опитуванні, то в Росії половина з тих людей навіть не намагалися реєструватися біженцями. Чи Ви не думаєте, що війна була, можливо, просто поштовхом до того, щоб люди, які хотіли переїхати, остаточно переїхали, а обставини пришвидшили цей переїзд до Росії.
Люди їхали туди, де їм простіше знайти роботу і де є якісь зв’язки
– Звичайно, перш за все переїхали ті, які мали досвід трудової міграції і які знали, що вони там знайдуть роботу, і що вони там пристосуються, і в другу чергу ті, хто там має родичів. Люди їхали туди, де їм простіше знайти роботу і де є якісь зв’язки.
– Ще це дослідження присвячує досить велику частину питанню самоідентифікації цих людей. І вони говорять, що люди, які переїхали до Росії, то з них приблизно 50 відсотків кажуть, що почуваються тепер більше росіянами, а 30 відсотків почуваються і росіянами, і українцями одночасно. Але вони казали про те, що якби подивитися на ситуацію раніше, то вони би більше казали, що вони назвали б себе «українськими громадянами». Тобто таким чином змінилася їхня самоідентифікація. Наскільки цей момент важливий, на Вашу думку?
Взагалі Україна багато в чому програє інформаційну війну через те, що в Росії досить монолітна інформація і досить дієва пропаганда
– Мені здається, що взагалі Україна багато в чому програє інформаційну війну через те, що в Росії досить монолітна інформація і досить дієва пропаганда, і немає якоїсь великої різниці у тому, що кажуть різні засоби масової інформації. І будучи в Росії, вони переважно споживають російські ЗМІ. А українські є досить депресивними. Різні олігархи володіють різними каналами, які між собою воюють.
По всіх наших даних, ситуація в Україні суттєво краща, ніж вважає населення
І у цьому сенсі свобода призводить до більшої критики влади – і це, можна сказати, з одного боку, така перевага, і дійсно більша свобода ЗМІ – це досягнення, яке пов’язане з Майданом, а з іншого боку, це призводить до того, що люди набагато більш критично ставляться до ситуації, яка є. Тому що по всіх наших даних, наприклад, ситуація в Україні суттєво краща, ніж вважає населення.
– Як ставитися до дослідження, яке роблять міжнародні експерти, не враховуючи цієї різниці між Україною і Росією, яку бачите Ви?
На поведінку людей більше впливає уявлення про ситуацію, ніж сама ситуація
– Тут проблема в інтерпретації цих даних. Дослідження про сприйняття соціальної нерівності, яке недавно отримало нагороду на одній з американській конференцій, показало, що на поведінку людей більше впливає уявлення про ситуацію, ніж сама ситуація. Тому важливо вивчати і якісь об’єктивні показники, і сприйняття цих показників, і роботу ЗМІ, з чим вони пов’язані, ті чи інші думки.
