Київ – У результаті війни на Донбасі та окупації Криму понад півтора мільйон людей перебралися до інших областей України, близько мільйона – осіли у Росії. Опитування, проведене Центром східноєвропейських та міжнародних досліджень у Берліні, засвідчило: переселенці з Донбасу у Росії влаштувалися краще, ніж в Україні, вони більше задоволені своїм життям, мають роботу і вищі доходи, ніж їхні краяни, які переселилися в українські області. Опитування проведене у шести областях України та Києві, з одного боку, та в 11 західних областях Росії, з іншого боку. Які проблеми та які перспективи бачать внутрішньо переміщені українці?
Тисячі людей у Криму та на Донбасі зачиняють свої квартири, звільняються з роботи, закривають свій бізнес і виїжджають з окупованих територій, як тільки з’являється така можливість. На новому місці більшості з них доводиться починати життя фактично «з нуля» – шукати житло і роботу, домовлятися з чиновниками, щоб оформити «переселенські» довідки і працевлаштуватись та віддати до місцевого дитсадочка або школи дітей. І часто доводиться виправдовуватись перед новими сусідами і співробітниками, що не голосували на «референдумі» в Криму і «не кликали війну і Путіна» на Донбас.
Мав пройти певний час, щоб в мирній Україні місцеві жителі прийняли до своїх спільнот вимушених переселенців. Нині до 90 відсотків українців ставляться до переселенців позитивно або ж нейтрально. Більшість опитаних упевнені, що тимчасово переміщені особи стали заручниками обставин, потребують підтримки й аж ніяк не є винними в ситуації, в якій опинилися, і мають такі ж права, як усі інші. При цьому присутність переселенців найбільше помічають на сході України і у Києві.
Такі результати навели в Управлінні верховного комісара ООН у справах біженців та у Київському міжнародному інституті соціології.
«Якщо порівняєте цифри наших внутрішньо переміщених осіб із кількістю біженців, які зараз заповнюють Європу з Близького Сходу, то для нас це надзвичайно великі цифри як для країни, яка не в такому гарному фінансовому і економічному стані. До всіх економічних проблем додаються також і проблеми сприйняття. До цього такого комплексного дослідження не проводили, тому ми бачимо, де нам сконцентрувати увагу як владі», – прокоментував результати опитувань міністр із питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш.
«Усі вимушені переселенці отримають допомогу»
Віце-прем’єр-міністр з питань соціальної політики Павло Розенко радить відійти від політизації цієї проблеми і створити систему допомоги внутрішньо переміщеним особам. Після перевірки і створення бази даних кожен переселенець, який потребує допомоги, необхідну допомогу отримає, заявив Розенко в ефірі «5-го каналу».
Треба розділити два питання: перше – питання допомоги і взагалі соціальної адаптації справжніх вимушених переселенців. Друге питання – фінансування людей, які залишились на окупованій територіїПавло Розенко
«Треба розділити два питання: перше – питання допомоги і взагалі соціальної адаптації справжніх вимушених переселенців. Друге питання – фінансування людей, які залишились на окупованій території і з тої чи іншої причини не можуть виїхати. На жаль, політики різних рівнів намагаються все згрупувати в одну купу, усіх мазати, скажімо так, однією фарбою. Я ж можу сказати абсолютно чітко: усі вимушені переселенці отримають допомогу», – пообіцяв віце-прем’єр журналістам.
Наразі ж уряд перевіряє переселенців, які отримують соціальні виплати або ж соціальну допомогу від України, відповідно до постанови Кабінету міністрів «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Як повідомив Розенко в ефірі Радіо Свобода, Служба безпеки України «має сумніви» щодо близько 450 тисяч переселенців.
Переселенці обживаються на новому місці
Як свідчить опитування, проведене Центром східноєвропейських та міжнародних досліджень у Берліні, більшість переселенців спиралися на підтримку родичів, а вже потім держави, місцевої влади, волонтерів, чи міжнародних організацій. Серед організацій, які підтримують внутрішньо переміщених осіб в Україні – ОБСЄ, ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста, «Карітас» та інші. Наприклад, Євросоюз готовий надати 9 мільйонів євро на підтримку внутрішньо переміщених осіб, які поселились у Дніпропетровській області. Про це повідомив посол ЄС в Україні Юґ Мінґареллі під час робочого візиту до Дніпра.
У Києві 25-26 лютого працювала «Академія Краудфандингу», яку Програма розвитку ООН підготувала для підприємців, які постраждали від конфлікту на Донбасі. Для участі експерти відібрали 15 найбільш цікавих і соціально значущих проектів, автори яких – переселенці або жителі Донеччини і Луганщини, чий бізнес постраждав внаслідок бойових дій. Для участі в академії, експерти з краудфандингу вже відібрали 15 найбільш цікавих та соціально значущих проектів, серед людей, які отримували гранти або брали участь у конкурсі бізнес-грантів ПРООН. Всі вони – переселенці або місцеві жителі Донецької та Луганської областей, чий бізнес постраждав внаслідок конфлікту.
Інші ж переселенці, не чекаючи підтримки з боку держави або міжнародних інституцій, за власні кошти створили новий бізнес на новому місці. Микола Новіков з Луганська виїхав з рідного міста влітку 2014 року, спершу «осів» в Одесі, а далі переїхав у Трускавець – до жінки, з якою познайомився через інтернет та яка стала його дружиною. Відслуживши в армії, Новіков вирішив розпочати власну справу у Львові, але обставини склались інакше, і наразі родина Новікових представляє у Трускавці мережу піцерій PizzaVeterano.
«Коли я вийшов на демобілізацію, думав у Львові відкрити сервісний центр з ремонту ноутбуків, як це було у Луганську. Але я – приватний підприємець, я не міг розраховувати над підтримку з боку держави. До того ж, у мене був кредит, який я погасив, продавши машину. Дружина запропонувала розпочати маленький бізнес у Трускавці – розвозити піци. Знайома, яку я просив зробити логотип компанії, рекомендувала звернутись до Леоніда Остальцева. Ми з ним зустрілись, все обговорили», – розповів Новіков в інтерв’ю Радіо Свобода.
Але не всі переселенці мають змогу отримувати урядову і (або) міжнародну допомогу, розраховувати на державне житло тощо. Так, функціонування центру переселенців у Межигір’ї стало можливе завдяки майданівцям, які охороняють межигірську резиденцію екс-президента Віктора Януковича, та за підтримки керівників Вишгородського району Київщини. Про це Радіо Свобода розповідає координатор центру, переселенка з Криму Гайде Різаєва.
Районні депутати і чиновники про наші проблеми знають і намагаються допомагати їх вирішити. Але ми не побачили системної підтримки з боку центральної владиГайде Різаєва
«Все це – і підтримка переселенців, і їхня адаптація – працюють завдяки небайдужим людям. Так, наші дітки з Криму і Донбасу ходять у місцеві школи, дитсадочки, а їхні батьки знаходять роботу: хто у Межигір’ї, хто у Вишгороді, дехто їздить до Києва. Так, районні депутати і чиновники про наші проблеми знають і намагаються допомагати їх вирішити. Але ми не побачили системної підтримки з боку центральної влади. Але ж переселенці – це люди, які кинули свої домівки, свій бізнес, щоб залишитися в Україні і з Україною, і ми повинні їх цінувати і їх підтримувати», – пояснила Різаєва.
Досі, за словами Різаєвої, не вирішене питання щодо правового статусу межигірського центру, який з’явився весною 2014 року фактично за ініціативи учасників Революції гідності і родин переселенців.
«Переселенці власними силами вставали на ноги» – Засоба
За даними опитувань, понад 70 відсотків внутрішньо переміщених осіб не збираються повертатись додому. Тож українській владі варто врахувати міжнародний досвід: якщо переселенці, виїхавши, не можуть повернутись додому через 3-5 років, держава має подбати про інтеграцію цих людей у нове середовище у тих місцях, де вони «осіли», вважає голова громадської організації «Кримська діаспора», яка надає підтримку також і переселенцям з Донбасу, Анатолій Засоба.
Міжнародний досвід каже про одне: якщо конфлікт не згасає довше ніж 3-5 років, то люди, які були вимушені переселитись на інші території, вони там починають інтегруватись і повернення не відбудетьсяАнатолій Засоба
«Міжнародний досвід каже про одне: якщо конфлікт не згасає довше ніж 3-5 років, то люди, які були вимушені переселитись на інші території, вони там починають інтегруватись і повернення не відбудеться. У 2014 році обіцянками (влади – ред.) можливо було людей переконати, що, мовляв, «скоро все закінчиться і ви повернетесь додому». Але коли вже 1 вересня 2014 року люди стикнулися з тим, що їм немає куди повертатись, а дитині до школи треба іти, то вони почали інтегруватися. 2015-2016 роки – вже люди-переселенці власними силами вставали на ноги», – зазначив правозахисник у розмові з кореспондентом Радіо Свобода.
Засоба також зазначив, що у ці два вкрай складні роки переселенцям допомагали здебільшого місцеві громади, волонтери, міжнародні організації.
Підтримка «дітей війни»
За його словами, на сьогодні родинам переселенців – насамперед дітям – потрібна системна психологічна допомога. І хоча діти швидше звикають до нових обставин, вони значно довше пам’ятають побачені вдома військові дії, жахи війни. На сьогодні психологічну підтримку і реабілітацію дітей спільно надають влада і громадські та волонтерські організації, каже фахівець.
Так, на Київщині у дитячому таборі «Лісова застава» з літа 2014 року професійні психологи працюють за програмою «Діти і війна»: соціально-психологічну реабілітацію отримують діти з родин переселенців та з сімей українських військових.
Ця програма працює завдяки підтримці Одеської обласної волонтерської психологічної служби, благодійному фонду «За право на життя» та небайдужим українцям, пояснюють у «Лісовій заставі» журналістам.
Табір розпочав роботу 7 липня 2014 року, відтоді психологічну реабілітацію пройшли понад три тисячі дітейІрина Сазонова
«Взагалі програма «Діти і війна» розроблена у Великій Британії. Наші психологи навчались для роботи по цій програмі півроку. Табір розпочав роботу 7 липня 2014 року, відтоді психологічну реабілітацію пройшли понад три тисячі дітей. Це – діти, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на Донбасі та які переїхали жити в інші регіони; це діти з прифронтової зони Донбасу і це діти наших захисників з різних регіонів України», – розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода директорка дитячого табору Ірина Сазонова.
