Доступність посилання

18 Грудень 2017, Київ 17:24

Чи прийняла Росія біженців з Донбасу?


Мама з дитиною біля будівлі в Маріуполі, пошкодженої внаслідок обстрілу реактивними системами залпового вогню з боку російсько-сепаратистських сил у 2015 році

За даними міжнародних дослідників, приблизно мільйон українців переселилися до Росії з охоплених війною районів Донбасу. Близько півмільйона українців скористалися російською державною «програмою переселення співвітчизників» яка в Росії діє з 2006 року. Після подій 2014 року в Україні кількість охочих скористатися цією програмою значно зросла, кажуть російські правозахисники.

Із російської правозахисниці Тетяни Котляр місяць тому зняли судову заборону на виїзд з Обнінська, російського міста, до якого від Москви їхати кілька годин. Котляр зважилася на своїй власній житловій площі прописати українців, які бажають отримати російське громадянство і залишитися жити в Росії. У 2014 році до Кримінального кодексу Росії ввели статті про відповідальність за так звану фіктивну реєстрацію – якщо власник житла зареєстрував у своїй квартирі людей, які не проживають там. Згідно із законом, Тетяні Котляр загрожує штраф від 100 тисяч рублів і вище або до двох років ув’язнення. Правозахисниця каже, що більшість з тих, кому вона допомагає, – це біженці зі сходу України, тобто люди, які опинилися в безвихідній ситуації.

Тетяна Котляр
Тетяна Котляр

Навіть біженцям для отримання громадянства або навіть для легальної роботи, для отримання медичного полісу потрібна реєстрація. І на запитання біженця: «А де мені зареєструватися?» – йому кажуть: «Ми цим не займаємося, шукайте самі, хто вас зареєструє»
Тетяна Котляр

«Держава ніби передбачила все, але абсолютно не передбачила того, що навіть біженцям для отримання громадянства або навіть для легальної роботи, для отримання медичного полісу потрібна прописка колишня, тепер це називається реєстрація, тимчасова або за місцем проживання. Але це ж не людина, яка готувалася до переїзду в Росію, в Калузьку область і могла знайти, де їй жити, до кого вона приїде, хто її пропише, а дуже часто це справді біженці. І у них тут немає так званої, як в законі пишуть, приймаючої сторони, тобто людини, до якої біженець приїхав і яка зобов’язана його зареєструвати. Власне, приймаючою стороною для біженців є російська держава, але вона, на хвилиночку, забуває про свій обов’язок. І на запитання біженця: «А де мені зареєструватися?» – йому кажуть: «Ми цим не займаємося, йдіть і шукайте самі, хто вас зареєструє», грубо кажучи, купуйте прописку. З огляду на те, що приїхали люди з сім'ями, яким потрібно десь зняти житло, якось годувати сім'ю, знайти роботу, крім цього, ще потрібно купувати прописку – у них просто грошей немає», – зазначає Котляр.

Окупований Донбас і не тільки

Тетяна Котляр каже, що до неї звертаються за юридичною допомогою не тільки біженці з окупованого Донбасу, а й з інших регіонів України – Чернігівської та Київської областей, з Одеси і Харкова.

Більшість тих, хто до мене звертається, кажуть, що вони хочуть залишитися жити в Росії, отримати російське громадянство. Це понад 80 відсотків
Тетяна Котляр

«Щодо тих, хто до мене звертається за допомогою або за консультацією, я намагаюся дізнатися, чого людина хоче в кінцевому рахунку, тобто який для неї ідеальний кінцевий результат. Тому що одна справа, коли людина хоче тут пожити і попрацювати, поки вдома закінчиться війна, а потім повернутися, а інша справа – людина вирішила залишитися з родиною жити в Росії і хоче дізнатися, як їй швидше отримати російський паспорт. Це дві різні ситуації, тому що різні речі потрібно робити. Ось більшість тих, хто до мене звертається, кажуть, що вони хочуть залишитися жити в Росії, отримати російське громадянство. Це понад 80 відсотків, мабуть, з тих, хто до мене звертається. Вони хочуть тут жити, знаходять роботу. Можливо, тут економічне становище краще або вони відчувають себе тут більш комфортно», – каже правозахисниця.

«Програма переселення співвітчизників»

У квітні 2016 року в Росії скасували Федеральну міграційну службу. За даними цього відомства, у 2014 році в Росію з України приїхали два мільйони людей. З них половина – це трудові мігранти, але половина – це ті, хто позбувся даху, в прямому сенсі, біженці, яким важко було отримувати відповідний правовий статус, їм давали тимчасовий притулок. Але окремо для біженців ніяких пільг немає. За словами голови «Форуму переселенських організацій» Лідії Графової, єдиний варіант в цій ситуації – це російська «програма переселення співвітчизників».

Півмільйона людей отримали громадянство і вирішили залишитися в Росії – і це переважно за рахунок українських біженців
Лідія Графова

«У нас є програма сприяння добровільному переселенню – і це єдина можливість швидко отримати російське громадянство, вона з 2006 року трималася – 100 з чимось тисяч учасників, а за 2014-2016 роки стала наближатися до півмільйона. Півмільйона людей отримали громадянство і вирішили залишитися в Росії – і це переважно за рахунок українських біженців. Чому вони біжать саме до Росії? Це дивне запитання. Зрозуміло, чому біжать, ми рідні народи, і я сподіваюся все-таки, що цей жах і марення скінчиться достатньо швидко. Не можу сказати, що в Росії їх так вже брали ... але брали. Наша держава не розщедрилася на те, щоб створити їм людські умови не те, що існування, ну, не було у Росії такої можливості, але зате весь час працювали правозахисники, щоб дати їм швидше якийсь правовий статус, не тримати в абсолютному безправ’ї», – каже Графова.

Роль виконали

На самому початку подій на сході України російська влада використовувала біженців з Донеччини. Але через півтора року після того стало зрозуміло, що їх нема куди селити, в них немає роботи і грошей на їхнє влаштування у Росії немає. Пункти тимчасового розташування почали закривати. За словами голови правозахисної організації «Громадянське сприяння» Світлани Ганушкіної, свою пропагандистську роль біженці з Донеччини виконали. Тобто російській владі вони вже не потрібні. Тому займатися цим доводиться волонтерам, які в соцмережі Facebook створили групу. Вона займається проблемами переселенців.

Світлана Ганушкіна
Світлана Ганушкіна

За даними Федеральної міграційної служби Росії на 2016 рік, в 2014-2015 роках на соціально-побутове облаштування біженців з України було виділено близько 13,5 мільярдів рублів. З них 8,5 мільярдів була спрямовано на забезпечення пунктів тимчасового розташування. Всього їх було розгорнуто 600. Але ще в 2016 році з’явилась інформація, що, за розпорядженням уряду, до 31 грудня 2016 року планувалося закрити всі пункти тимчасового розташування, проте потім Федеральна міграційна служба попросила продовжити держпрограму допомоги біженцям. Максимально день перебування на людину (проживання та харчування) оцінюється в 800 рублів.

Втікачі, біженці, переселенці

У багатьох біженців, яких ніхто особливо не чекав у Росії, не було куди повертатися назад. Ті ж, хто мав таку можливість, або повернулися додому, або приїжджають на заробітки до Росії.

Є ще одна група людей, які живуть на окупованих територіях, а працювати їдуть до Росії. Донеччанка Світлана – масажист і в неї є певна група клієнтів, які чекають на неї в Москві і в інших містах центральної Росії. Вона не збирається покидати рідне місто. А на гроші, які вдається заробити в Росії, живе разом із сім’єю в Донецьку.

Мав наміри влаштуватися в Москві на роботу водій Олександр. Але майже через тиждень повернувся додому. Олександр – прихильник бойовиків, живе у відносно спокійному районі окупованого Донецька. Але дома роботи немає, тому він і вирішив поїхати до Москви. Спроба виявилася невдалою.

Виживання

І до початку подій на сході України люди їхали в Росію на заробітки і офіційно їх називали трудовими мігрантами. Хтось хотів отримати російське громадянство, когось цілком влаштовувала «вахтова» робота. Голова виконкому «Форуму переселенських організацій» Лідія Графова каже, що для багатьох біженців з України життя і робота в Росії – це вирішення проблеми виживання. Так було і до подій на сході України, а після розпочатої там війни це стало в буквальному сенсі питанням життя і смерті.

«Трудові мігранти та переселенці – це судини, що перетікають, все залежить від конкретних обставин і везіння, кому як пощастить. Але, звичайно, ми бачимо це не тільки по трудових мігрантах, а й за тими, хто по суті, не маючи статусу, є біженцями. Звичайно, вони хотіли заробити і повернутися, як і багато біженців з Донбасу, вони ж мріють повернутися додому. Якщо нічим годувати родину, це хіба пошуки кращого життя? Це виживання. Трудові мігранти з України, з усіх областей поза Донбасом їхали на заробітки. Деяким вдавалося знайти хорошу роботу і хороший прийом, вони залишалися потім, йшли на громадянство. Хоча у нас громадянство отримати дуже важко. Це через держпрограму можна отримати протягом 6-9 місяців, а так – 7 років!», – зазначає Лідія Графова.

Отримати громадянство в Росії досить складно. І російська «державна програма добровільного переселення співвітчизників» – чи не єдиний дозволений законом спосіб домогтися цього. Але без правозахисних інститутів і без конкретних людей, готових пожертвувати навіть своєю свободою, зробити це було б набагато складніше.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG