Доступність посилання

13 Грудень 2017, Київ 13:42

Політика Кремля щодо України і Грузії. Імперія етнічних чисток


Одиночний пікет у центрі столиці Росії. Москва, 2015 рік (архівне фото)

(Рубрика «Точка зору»)

Коли говорять про річницю нападу Росії на Грузію, згадують насамперед про агресію та порушення міжнародного права. Але в тіні залишається найголовніший результат російської «миротворчості» ‒ етнічна чистка.

Росія постійно виправдовує свої напади на інші країни тим, що хоче когось «захистити». Згадаймо роботу російської пропаганди перед окупацією Криму ‒ всі ці «потяги дружби», всю цю небезпеку для «російськомовного населення».

Але факт залишається фактом: за 26 років української незалежності ніяких репресій на етнічному ґрунті не було і бути не могло. Навіть сьогоднішнє протистояння прихильників української державності та європейського вибору країни з російськими найманцями відбувається не вздовж етнічних, а вздовж політичних кордонів. За Україну борються не тільки етнічні українці, а й росіяни, вірмени, азербайджанці, грузини, євреї, кримські татари ‒ та хто завгодно.

А серед прихильників «русского мира» ‒ і найманців, і їхніх московських «кураторів» ‒ можна зустріти не тільки росіян, але й етнічних українців. Це боротьба позицій, класичне зіткнення добра й зла, в якому Україна захищає цінності цивілізованого світу в протистоянні з дикістю та варварством кремлівського режиму.

Абхазія та Південна Осетія

На Кавказі все було інакше. Очевидно, що політичні погляди грузинського населення Абхазії відрізнялися, але тільки про ці погляди не питали. З Абхазії просто вигнали грузинів. Практично всіх. Зараз грузинське населення, яке залишилося в Гальському районі, дискримінують, позбавляють можливості навчатися рідною мовою (і переводять не на абхазьку, а на російську), взагалі оголошують... негрузинами.

Дев'ять років тому практично те ж саме повторилося в Південній Осетії. Це був не просто напад чужої армії. Це була справжня етнічна чистка. Грузинів виганяли з сіл, в яких вони жили століттями. Самі села спалювали. Людей позбавляли притулку й пам'яті.

Під час акції протесту на межі, що розділяє сепаратистський регіон Південної Осетії від основної території Грузії. Село Хурвалеті, що за 60 кілометрів від Тбіліси. 14 липня 2015 року
Під час акції протесту на межі, що розділяє сепаратистський регіон Південної Осетії від основної території Грузії. Село Хурвалеті, що за 60 кілометрів від Тбіліси. 14 липня 2015 року

Кремлю вигідно розділяти

І не потрібно думати, що це ексцес виконавця. Це свідома тактика Кремля. Москві вигідно, щоб між абхазами та грузинами, осетинами та грузинами, вірменами й азербайджанцями пролягла кривава прірва. Щоб один одного ненавиділи не люди ‒ народи. У цій ненависті, в цій консервації середньовіччя ‒ запорука російського впливу на Кавказі.

Росія звинувачує інших у тому, чим століттями займається сама. Звинувачує в повній впевненості, що й інші мають поводити себе, як бузувіри. Саме тому головне цивілізаційне завдання країни, яка хоче знайти себе і відновити свою територіальну цілісність ‒ не бути схожою на зловісну Імперію Етнічних Чисток.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Оригінал публікації – на сайті ​Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG