Доступність посилання

14 Грудень 2017, Київ 15:30

Санкції проти Росії мають бути рівнозначними її злочинам в Україні


Активісти вимагають посилити санкції проти Росії. Київ, майдані Незалежності, 10 червня 2016 року

(Рубрика «Точка зору»)

Санкції проти Росії конче необхідні, але вони мають прийматися таким чином, щоб Москва почала відчувати дошкульність і невідворотність їхніх руйнівних дій. Бо хоча ухвалення нових санкцій проти Російської Федерації відбувалося, проте збільшення їхньої дієвості було недостатньо для того, щоб Кремль не зміг до них адаптуватися.

Таким чином створювалася ситуація, за якої Захід увесь час ніби грався з режимом Путіна у піддавки, намагаючись послати йому чіткий меседж, що далі буде ще гірше, але від цього гіршого ми поки що утримуємось, даючи вкотре останній шанс.

Путін вже звик до такого підходу, коли його лякають, але «дотискати» до кінця явно не хочуть, вірячи у його політичну притомність, якої ніколи й не було.

Росія стає схожою на СРСР в останні роки правління Брежнєва

Путінська влада починає кульгати, а він сам довів Росію до такого стану, котрий дуже нагадує Російську імперію з її проблемами у 1905 році, під час царювання Миколи ІІ, або СРСР в останні роки епохи генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва.

Як і тоді, ті, хто ухвалюють рішення, змушені коливатися між дуже важким вибором: необхідністю реформ, що вже давно назріли і спробами подолати наростаючу кризу, використовуючи ручне управління економікою, яка починає дихати на ладан.

Але тоді, в обох випадках, Кремль вичерпав усі свої можливі варіанти і змушений був почати проводити реформи, які порушили діючу в країні систему.

Поки що проблем, аби кардинальним чином порушити створену за 17 років правління Путіна систему, ще недостатньо, бо на «політичне цунамі» це явно не тягне.

Але той факт, що Росію вже почало серйозно економічно штормити, стає реальним передвісником полоси катаклізмів, які обов’язково будуть, якщо він не відступиться.

Демонструючи свою непримиренну імперську позицію щодо України, Росія добровільно увійшла в «зону ризиків».

І те, що в Москві вважали за успішне проведення амбітної зовнішньої політики, котра сприяє досягненню поставлених цілей її національної безпеки, виявилося нічим іншим, як переведенням Росії в розряд санкціонованої країни. У якій бізнесу з кожним днем все важче буде вести справи.

Все, чого вдалося досягти Путіну своєю мілітаристською політикою, це перетворити Росію на державу-ізгоя, місце якої поряд з Іраном, Венесуелою і Північною Кореєю.

Та хоча санкції чинять економічний тиск на Росію, не проглядається з її боку ознак компромісу, не дивлячись на те, що Москва все більше ізолює себе від решти світу.

Санкції мусять охоплювати все більше секторів російської економіки

Існує багато причин, з яких Путіну досі вдається зберігати свою владу. Він та його олігархи жорстко контролюють російську економіку.

А повний контроль над російськими ЗМІ дозволяє Путіну піднімати хвилі негативних настроїв стосовно України до будь-якого необхідного режиму шовіністичного рівня.

Що узгоджується з пануванням в Україні колоніальних царського та комуністичного режимів, які, у найжорстокіші і найпідліші способи, нищили національну ідентичність українського народу.

Росія націлена на довгострокову конфронтацію, а враховуючи послужний список її нинішнього лідера, немає жодних підстав вірити в те, що йому можна довіряти.

Без вирівнювання «ігрового поля» і надання Україні допомоги з сучасною оборонною зброєю авантюризм Путіна буде продовжуватись.

Беручи до уваги, що російська економіка є досить великою, існує суттєвий ризик того, що Кремль зможе ще якийсь час утримувати її хоч якось на плаву.

Для того, щоб повністю виснажити накопичені Москвою ресурси, санкції проти Росії мають розширюватися та охоплювати все більше і більше нових секторів російської економіки.

Втім, сьогодні проглядається структурна деградація Росії, яка сильно відчувається не тільки в провінції, а й у столиці.

До того ж в уряду закінчуються гроші, а це в той час, коли майже перекрите кредитування й інвестування російської економіки починає унеможливлювати нові спекулятивні інвестування в рубль, якими його останні два роки штучно підтримували.

Тому різке падіння курсу російського рубля стає лише питанням часу.

Чи готовий Путін до цього? Може він вірить в якусь надсекретну «економічну зброю»?

Тепер мова йде про те, яким є запас міцності у путінського режиму і як далеко готові зайти в Кремлі, борючись за збереження своєї влади.

Путінізм став негативним похідним програшу СРСР у Холодній війні з Заходом.

Росія гостро потребувала появи нового місії, нової російської ідеї. І ось тоді з’явився Путін, якого російський політичний істеблішмент спочатку навіть не сприймав серйозно.

Так само Путін не сприймає серйозно ті негативні наслідки, які несе Росії його бажання нав’язати світу придумані ним правила і його волю.

Москва відступить тільки під наростаючим міжнародним тиском

Санкції наносять непоправну шкоду не тільки російській економіці. Вони, перенапружуючи Росію економічно, обмежують можливість уряду модернізувати російську армію.

Це означатиме, що Путін не зможе кинути достатньо ресурсів на чергові військові дії.

А також втратить фінансову здатність оплачувати свої подальші авантюри з участю армії і провокувати нові геополітичні конфлікти.

Санкції несуть ще одне дуже важливе смислове навантаження, вони мають очистити Росію від ілюзій, що у неї є шанс стати наддержавою.

Відсутність в російських еліт початкових геополітичних знань стало причиною того, що в Кремлі вирішили, що вся світова політика крутиться навколо Москви, і що вона є столицею світу.

Від самого початку було очевидно, що Москва відступить тільки під наростаючим міжнародним тиском, вагу якого вона витримати буде не здатна.

Якщо Путін не відмовиться від своїх намірів стосовно України, то потрібно без зволікань запроваджувати наступні санкції, які перекриють Росії можливість вести далі зовнішню торгівлю.

Також потрібно бути готовими до того, що Кремль може піти на конфіскацію іноземних активів у Російській Федерації, а Захід, у такому разі, буде змушений заморозити російські фінансові вклади у західних банках і російські активи за кордоном.

При цьому санкції не мусять залишати путінському режиму жодної шпаринки щоб вислизнути.

Дозволяючи водночас економікам західних держав мінімізувати втрати від розриву фінансових та господарчих зв'язків із Росією.

Наступним кроком може стати призупинення на невизначений термін можливості для оточення Путіна, вищих державних службовців і представників силового блоку, отримувати візи для поїздок за кордон.

Іншим дуже вразливим місцем для Росії є диверсифікація поставок газу і нафти до Європейського союзу. Припинення експорту енергоносіїв із РФ здатне паралізувати економіку Росії.

Оскільки Москва не матиме можливості поставляти цей газ іншим клієнтам, так само як і куди подіти нафту, яку просто нікуди буде транспортувати.

Невідповідність західних санкцій проти Росії її злочинам в Україні, прямо чи опосередковано тільки заохочує Кремль продовжувати свою агресію.

Тому необхідно кардинальним чином переглянути самі підходи до санкцій щодо Москви.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2500 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за 2006 рік за цикл статей, присвячених проблемам внутрішньоукраїнської і світової політики, а також за інтерв’ю із провідними діячами білоруської опозиції.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG