Доступність посилання

16 Грудень 2017, Київ 09:33

Атака на мовну статтю 7 освітнього закону ззовні і зсередини


Акція на підтримку української мови біля Адміністрації президента України (архівне фото)

(Рубрика «Точка зору»)

Вже не один рік новий політичний цикл в Україні прив’язаний до початку роботи Верховної Ради. До такого циклу пристосовані навіть медіа зі своїми спеціальними передачами, «свободами слова» і «правами на владу». «Найгарячішою» темою першого парламентського дня стала мова, хоча в порядку денному не було законопроекту про державну чи інші мови.

Ні минулий, ні позаминулий, ні позапозаминулий вересень у найвищому законодавчому органі не починався з мовного питання – на відміну від цьогорічного. І хай навіть це називалося освітньою реформою (що відповідає змістові нового закону про освіту), але прогнозований спротив викликала саме мовна стаття. Це означає, що, по-перше, мова нарешті на часі і цей час триває, а по-друге, що через п’ять років після нелегітимного «протягнення» закону «Про засади державної мовної політики» через контрольований «янучарами» парламент ще є ті, які вигадують різні аргументи, щоб мовний статус-кво не рухати.

Гасло «Українським дітям – українські школи!» біля входу до Будинку письменників, де проходив III Всеукраїнський форум «На захист української мови та державності», Київ, 21 лютого 2013 року
Гасло «Українським дітям – українські школи!» біля входу до Будинку письменників, де проходив III Всеукраїнський форум «На захист української мови та державності», Київ, 21 лютого 2013 року

Європейські «друзі»

Ухвалення закону «Про освіту» не просто «сполошило» офіційний Бухарест і Будапешт. Міністр закордонних справ і торгівлі Угорщини Петер Сійярто, який уже не раз відзначався неприйнятною для дипломата заангажованістю у своїх коментарях про угорську меншину Закарпаття, цього разу вдався до гострого образу – «Україна встромила Угорщині ножа в спину».

Найбільше угорського дипломата обурило те, що «Україна позбавила угорців права навчатися рідною мовою в школах та університетах і залишила їм можливість робити це в дитячих садках і початкових класах».

Те, що Петер Сійярто згадав і про транспортування природного газу в Україну, і про гуманітарну допомогу, і про відпочинок кількох тисяч українських дітей, не просто шантаж чи погрози. Його оцінку ухваленого парламентом суверенної країни закону – «ганебний» – належить розцінити не інакше як втручання у внутрішні справи України.

Не відстає і Міністерство закордонних справ Румунії, яке також синхронно «занепокоїлось». Ба більше – державний секретар Александру Віктор Мікула має цього тижня прибути в Україну для того, щоб обговорити «тему освіти рідною мовою для етнічних румунів України», і ця тема буде пріоритетною під час його візиту.

Офіційні Будапешт і Бухарест уже не вперше висловлюються на тему угорської та румунської національних меншин у дусі Кремля. Такі заяви наші «друзі» з європейських столиць оприлюднюють тому, що ми – як українська держава і як українське суспільство – дозволяємо їм це робити. Тож майбутня реакція (чи її відсутність) президента Петра Порошенка, інших керівників України буде тестом для української влади.

Варто відзначити інтерв’ю міністра закордонних справ України Павла Клімкіна угорському виданню Magyar Nemzet з приводу цього закону ще до його ухвалення: «Тут ще хочу підкреслити й те, що вважаю дуже важливим, щоб кожний громадянин України володів державною мовою, – якщо це радикалізм, то і я радикал».

До речі, чернівецький портал BucPress, який фінансується «Міністерством румунів за кордоном», узагалі не має українськомовної версії, що є кричущим порушенням статті 10 Конституції України – хіба що цей портал не розглядати як територію України і як сферу, на яку поширюється дія Основного закону України.

Своїх п’ять копійок вирішила вкинути і Польща, проте роз’яснення Міністерства закордонних справ нечітке і розпливчате: «МЗС буде уважно стежити за процесом втілення українського закону про освіту і вживе всіх необхідних заходів, щоб забезпечити полякам в Україні доступ до навчання польською мовою».

«Угорська спільнота Закарпаття»

Ще до ухвалення закону «Про освіту» № 3491-д угорська спільнота Закарпаття також висловила своє «занепокоєння» у зверненні до очільників найвищих органів державної влади. Першим під цим документом стоїть підпис народного депутата України від «Блоку Петра Порошенка» Василя Брензовича, але не як українського парламентаря, а як голови Товариства угорської культури Закарпаття. Мабуть, невипадково він не «помахав» депутатським посвідченням, бо в цій ситуації це радше «мінус», аніж «плюс».

Пригадую одне засідання робочої групи з узгодження редакції статті 7 зазначеного закону у Верховній Раді. Не один присутній був шокований, коли пан Брензович під час засідання стукав кулаком, супроводжуючи «биття» парламентського стола не дуже зрозумілими репліками, але зі зрозумілим тоном обурення і розв’язності. І так було кілька разів.

А ще соратниця Вадима Колесніченка Яна Салміна, яка вже отямилася від втечі свого колишнього роботодавця, намагалася за допомогою очолюваного нею «Центру прав меншин» вплинути на перебіг розгляду Конституційним судом України «знаменитого» закону «Ківалова-Колесниченка» «Про засади державної мовної політики» – «способом залучення до засідань суду «громадських активістів» і «своїх» народних депутатів Василя Брензовича й Антона Кіссе, які теж є представниками так званих «національних меншин». Докладна інструкція, як кажуть, «додається».

Румунська спільнота Чернівецької області

Серед кількох підписів під зверненням до президента України Петра Порошенка хочу звернути передусім увагу на одне прізвище: Ауріка Божеску. Її «заслуги» в минулому і теперішньому чималі. Вона була співавтором закону «Про засади державної мовної політики», помічником-консультантом народного депутата України Івана Попеску (він також підписав це звернення як президент «Румунської спільноти України», але не першим – трохи сховався в тінь), депутатом Чернівецької обласної ради від Партії регіонів. А тепер – помічниця ще одного колишнього регіонала Едуарда Матвійчука.

Вона також провадить бурхливу громадську діяльність, очолюючи низку організацій: Чернівецьку обласну спілку румунських товариств «За європейську інтеграцію», культурно-спортивний клуб «Драгош-Воде», Глибоцьку районну ГО «Буковинський незалежний центр актуальних досліджень». Ауріка Божеску – відповідальний секретар Міжрегіонального об’єднання «Румунська спільнота України».

А ще в чернівецьких ЗМІ звинувачують співавторку «мовного закону Колесніченка-Ківалова» в корупції.

Цікаво, що згадане звернення не підписали Конгрес румунів України та Обласне товариство румунської культури імені Міхая Емінеску.

Акція батьків і їхніх дітей у Дніпрі на підтримку української мови в освіті, 30 травня 2017 року
Акція батьків і їхніх дітей у Дніпрі на підтримку української мови в освіті, 30 травня 2017 року

Заява Москаля

Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль допомагає, як писав класик, «латану свитину знімати»: «Новий Закон про освіту суперечить Європейській хартії регіональних мов, Закону «Про національні меншини в Україні» та міжнародним договорам, укладеним Україною із сусідніми країнами».

У цій заяві також немає нічого несподіваного: Геннадію Москалю не вперше лити воду на російський млин – надіюся, несвідомо. Хочеться сподіватися, що це його власні міркування і таку позицію не поділяє його роботодавець, президент України.

Акція на підтримку української мови (архівне фото)
Акція на підтримку української мови (архівне фото)

Не так тії вороги, як популісти

Ще одна прогнозована реакція – від Лариси Ніцой, яка перевершила навіть представників угорської та румунської спільнот. У соцмережі вона розмістила звернення до президента України з проханням ветувати ухвалений парламентом закон «Про освіту».

Щоб покласти край нав’язаним маніпуляціям, зокрема по лінії «навчання-вивчення» мов національних меншин, достатньо прочитати текст узгодженого варіанту статті в стенограмі парламентського засідання 5 вересня.

Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) і нагороджений медаллю Пушкіна народний депутат України Сергій Ківалов, один зі співавторів «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Москва, Кремль, 22 лютого 2013 року
Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) і нагороджений медаллю Пушкіна народний депутат України Сергій Ківалов, один зі співавторів «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Москва, Кремль, 22 лютого 2013 року

У разі президентського вето на закон «Про освіту» № 3491-д цей парламент не нашкребе 300 голосів для його подолання. Тож діятиме стаття 20 закону «Про засади державної мовної політики», перша частина якої починається словами: «Вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян України». Вадим Колесніченко (нині переховується на території Росії, його звинувачують у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України – ред.) із Сергієм Ківаловим матимуть усі підстави тріумфувати.

Тепер м’яч на полі Петра Порошенка.

Тарас Марусик – заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Тарас Марусик

    Заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG