Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 10:05

«Тоталітаризм на власній шкірі» – проект чеських істориків та педагогів


Дивлячись на повернення до влади в результаті виборів у Європі правих і лівих популістів, історики дивуються тому, що люди, які прожили десятиліття у тоталітарних та авторитарних системах, знову голосують за подібних політиків. «Невже історія нічому не навчила?» – запитують вони. Чеські журналісти й історики з громадської організації Post Bellum вирішили поставити запитання інакше: «Як зробити так, щоб навчила»?

Групка дітей разом зі своїм учителем прийшла на незвичайний урок історії до однієї з галерей у Празі. Сьогодні ці діти не празькі підлітки. Вони – громада невеличкого чеського села Убоч, що на заході країни. А за вікном не 2017-й, а початок 50 років минулого століття. Щойно закінчилася Друга світова війна, з села вигнали німецькі родини за нібито співпрацю з нацистами.

У лютому 1948 чеські комуністи здійснили переворот, а потім провели голосування, де люди мали підтримати його результати. Як проголосує сільська громада? Лише один голос «проти»!

Багато залежить від того, як ми їм це представимо. Те, що тоді казали про комунізм, виглядало дуже «рожевим»
Їтка Мічкова

«Коли прийде клас, який про ті часи взагалі нічого не знає, дуже складно їх туди перенести. І багато залежить від того, як ми їм це представимо. Але, як бачите, всі проголосували. Бо, дійсно, те, що тоді казали про комунізм, виглядало дуже «рожевим», – говорить лекторка Post Bellum Їтка Мічкова.

Наслідки голосування за комуністів не змусили на себе довго чекати. До чеського села прийшла колективізація. Чи легко віддати все своє майно до колгоспу?

Господарювати колективно пішла тільки найбідніша сільська родина. Інші опираються. Але вже невдовзі стає зрозуміло, що продуктовий податок за кілька років доведе до банкрутства і найміцніших господарів. Тих, хто чинить найбільший опір, депортують.

«Я грав Ярослава Єгліка. Мені 47 років, у мене було велике господарство, і я був проти комуністів. Але я голосував за них, бо я боявся, що може щось погане статися, якщо я проголосую проти них. І те, що вони казали, було також дуже привабливим. Мене це багато чому навчило. Особливо тоді, коли я побачив, що мене з родиною депортували, ніхто з мого села мене не захистив. Мене це дуже здивувало», – ділиться своїми враженнями один із учнів.

Сценарій гри побудований на реальних спогадах жителів села Убоч. Таких свідчень людей, що пережили дві тоталітарні системи, журналісти та історики, що 16 років тому об’єдналися у проекті усної історії «Пам’ять нації», записали тисячі. Тепер їхня мета – донести ці знання до молоді, щоб діти, як підуть на вибори вже через кілька років, розуміли, як легко можна втратити свободу.

Завдяки тому, що вони проживають цю ситуацію з обох боків, вони бачать, як поводяться комуністи й прості селяни. Так вони починають розуміти і тих людей довкола себе, які кажуть, що їм за комуністів було краще
Франтішек Чейка

«Завдяки тому, що вони проживають цю ситуацію з обох боків, вони бачать, як поводяться комуністи й прості селяни. Так вони починають розуміти і людей довкола себе, які кажуть, що їм за комуністів було краще. Так вони мають можливість побачити цю ситуацію в її повноті», – говорить лектор організації Post Bellum Франтішек Чейка.

Як сподівається цей студент і скаут, пропустивши історію крізь себе, сьогоднішні підлітки будуть краще розуміти те, що сталося з їхніми родинами в минулому і не повторять їхньої долі.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG