Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 15:09

Від гламурної учасниці тусовок до кандидата в президенти Росії: яким був шлях Ксенії Собчак


Президент Росії Володимир Путін розмовляє з Людмилою Нарусовою (праворуч), вдовою екс-мера Петербурга Анатолія Собчака, та його дочкою – Ксенією, 29 листопада 2003 рік

Її ім'я вперше почало лунати в новинах ще наприкінці 90-х – їй приписували романи з набагато старшими від неї за віком чоловіками, зокрема з майбутнім кандидатом в президенти і чеченським підприємцем Умаром Джабраїловим. У 2002 році ЗМІ написали про те, що невідомі злочинці викрали з її квартири діамантове кольє та інші коштовності на суму 18 мільйонів рублів. Тепер у неї є законний чоловік, а в співучасті в крадіжці звинувачують вже її саму. На думку переважної більшості коментаторів в соціальних мережах, її участь в президентських виборах 2018 року є частиною плану Володимира Путіна, який викрав у росіян надію на чесні конкурентні вибори і намагається легітимізувати вкрадене за допомогою висунення підконтрольного «ліберального кандидата» замість головного свого опонента – Олексія Навального. Історія злету однієї з головних російських зірок шоу-бізнесу та її походів у політику і до політиків – у фотогалереї Радіо Свобода.

Листопад 2002 року. Людмила Нарусова і Ксенія Собчак на IX Тижні високої моди, що відкрився в Державному концертному залі «Росія». На початку нульових років і на початку своєї кар'єри в шоу-бізнесі Ксенія Собчак часто з'являлася перед камерами в супроводі матері, яка в тому ж 2002 році почала свою політичну кар'єру: через 2 роки після смерті чоловіка вона була обрана представником парламенту республіки Тува в Раді Федерації.

​А ось відео, зняте за 10 років до цього, у 1992 році:

У 2004 році Ксенія Собчак стала співведучою шоу «Дом-2» і вже в цій ролі почала все частіше спілкуватися з відомими політиками. На фотографії нижче, зробленій у 2005 році, вона бере участь в урочистій церемонії закладання першого каменю у фундамент аквапарку в чеченському місті Гудермес разом з Рамзаном Кадировим, який тоді був першим заступником голови уряду Чечні. Ось як описував ці події «Щоденний журнал»:

«Вражаюча картина – на брудному пустирі зупиняється чорний «Хаммер». З нього спочатку вилазить один бойовик зі зброєю, потім герой Росії Рамзан Кадиров зі зброєю, потім інший бойовик зі зброєю, потім раптом Ксенія Собчак в чомусь невагомому. Кадиров широко усміхається, дівчина теж намагається усміхатися, але їй це вдається не дуже. Вона нервово озирається на всі боки. Голос кореспондента за кадром вимовляє: «Кажуть, що у 1-го віце-прем'єра Чечні Рамзана Кадирова дев'ять таких «Хаммерів». Тим часом на екрані Собчак з Кадировим беруть до рук лопати і починають копати яму. По спині пробігає холодок, промайнула думка: зараз з багажника почнуть діставати трупи. Насправді московська дама і головний чеченський силовик закладають капсулу з посланням до майбутніх поколінь на місці, де найближчим часом канадці найнялися будувати аквапарк. Все це виглядало б досить кумедно, якщо не знати, що це відбувається в Гудермесі, другій столиці Чечні. За кадром залишається потужне оточення (на яке напевно і кидала неспокійні погляди повітряна красуня)».

Ксенія Собчак і Рамзан Кадиров, який тоді був першим заступником голови уряду Чечні
Ксенія Собчак і Рамзан Кадиров, який тоді був першим заступником голови уряду Чечні

Але все-таки основну частину життя Ксенії Собчак на початку «нульових» – принаймні для стороннього спостерігача – складали окутані гламуром високих нафтових цін світські тусовки. Як, наприклад, ця – вручення нагород найкращим папараці і світським репортерам в одному з московських клубів у грудні 2005 року.

Перша спроба наблизитися до політичної тематики як журналісти, а не зірки шоу-бізнесу, була зроблена Ксенією Собчак у 2010 році, коли вона стала ведучою програми «Свобода думки» на петербурзькому «5-му каналі». На цьому місці вона затрималася недовго – джерела приписують їй таку характеристику того, що відбувалося в студії: «Все звелося до обговорення проблем ЖКГ».

На світлині, що знизу, Ксенія Собчак 5 років по тому, в більш звичному для себе амплуа, на церемонії вручення нагород радіостанції «Срібний дощ». Одну з них, «за протидію корупції», отримав із рук Ксенії Собчак Олексій Навальний. Тепер Собчак багато хто докоряє в його недопуску на вибори президента 2018 року, вважаючи, що вона не повинна балотуватися в президенти під час відсутності серед кандидатів одного з головних політичних опонентів Володимира Путіна.

Ксенія Собчак і Олексій Навальний
Ксенія Собчак і Олексій Навальний

Весна 2012-го запам'яталася багатьом голодуванням кандидата в мери Астрахані Олега Шеїна, який протестував проти фальсифікацій на програних ним виборах. Підтримати Шєїна приїхала і Ксенія Собчак, вона роздавала квіти поліцейським, які з’явилися на вулицях цього невеличкого російського міста для запобігання масовим акціям протесту.

По-справжньому масові протести в Росії почалися ще в кінці попереднього 2011 року – після сфальсифікованих, на думку опозиції, результатів виборів до Державної думи. На одному з перших 100-тисячний мітингів «За чесні вибори» на проспекті Сахарова 24 грудня Собчак і Навальний виступали з однієї трибуни. Публіка, щоправда, зустріла їхні виступи по-різному. Собчак освистували за те, що вона закликала не змінювати владу, а впливати на неї.

«Найголовніше – це впливати на владу, а не боротися за владу, – зазначала вона. – Вся опозиція, яка існує сьогодні, бореться за владу, але ставши владою, мало що може змінитися. ... Треба, щоб ми впливали на владу. Щоб була партія, за якою можна піти. Але такого руху немає. Я хочу, щоб в такому русі були люди незалежні, яким я можу вірити, які не маріонетки. Нехай у них не буде лідера, але будуть гідні люди – Акунін, Парфьонов, Шевчук. Не ті, хто хоче громадянської війни і закликає на Кремль. Головне, щоб ми могли впливати на владу».

Різниця між наступними двома світлинами лише 6 днів. На першій з них Ксенія Собчак і опозиційний політик Ілля Яшин зображені 12 червня перед входом до будівлі Слідчого комітету Росії, куди вони з'явилися для надання свідчень у справі про заворушення на Болотній площі 6 травня 2012 року. На другій, зробленій 18 червня, Собчак вже виступає на сцені Кремлівського палацу на церемонії вручення премій «Срібна калоша», яку вручають «за найбільш сумнівні досягнення в області шоу-бізнесу».

​Москва, 24 листопада 2011 року, засідання Координаційної ради опозиції, сформованої під час «болотних протестів». На цьому знімку Ксенія Собчак сидить ліворуч від журналіста Сергія Пархоменка, який також був обраний до ради. Через 6 років Пархоменко буде говорити про висунення Собчак в президенти Росії так:

«Я дуже не схвалюю цю її затію, я думаю, що затія вже відбулася в тій чи іншій формі. Можуть бути якісь варіанти і якісь подробиці її заяви про це, за такої умови, за іншої умови, без будь-яких умов, але мені здається це рішення неправильним. Я багато з ким обговорював це, звичайно вживають неприємне і образливе слово «спойлер». Давайте не будемо його вживати, а будемо вживати більш благородне і шанобливе слово «суперник». Ось виникає просте запитання – а якщо Собчак братиме участь у виборах, вона чий суперник? Вона таки не суперник Путіна, правда? Вона не для цього там бере участь, щоб зробити суперником Путіна. Вона суперник Навального».

Після «болотних протестів», в липні 2012 року, з Ксенією Собчак розриває контракт телеканал «Муз-ТВ», на якому вона вела програму «Топ-модель по-російськи». Раніше її відсторонили від ведення щорічної церемонії вручення нагород каналу – за словами самої Собчак, «через дзвінок згори». Також Собчак не запросили вести церемонію вручення нагород «Тефі», нібито через те, що в квітні 2012 року на церемонії вручення ще однієї премії, «Ніка», вона запитала Чулпан Хаматову, чому та підтримала Володимира Путіна як кандидата на виборах президента (4 березня він переміг на них, набравши понад 63 відсотки голосів виборців). Хаматова на питання Собчак не відповіла.

Несподівано набута популярність як опозиційного активіста надовго зробила образ Собчак затребуваним у тих, хто виступає в політичній боротьбі на боці Кремля. На цьому фото, зробленому 14 лютого 2015 року, активістка одного з прокремлівських молодіжних рухів в масці з обличчям Ксенії Собчак залишає «валентинку» для посла США в Росії Джона Теффта біля американського посольства в Москві – на знак «любові опозиції і її американських кураторів».

Але повернемося в насичений більш важливими політичними подіями 2012 рік. У травні, всього через 22 дні після мітингу на Болотній площі, який закінчився зіткненнями демонстрантів з поліцією і «болотною справою», Ксенія Собчак очолила гламурний журнал SNC. На цій посаді Собчак в грудні того ж року знову брала участь в черговій церемонії нагородження – цього разу літературними преміями журналу «Російський піонер». На фото нижче вона фотографує за лаштунками урочистості актора Івана Охлобистіна, який через кілька років стане затятим противником «лібералів», отримає «паспорт» «ДНР» («ДНР» – угруповання, що діє на окупованій частині Донеччини і визнане в Україні терористичним – ред.) і висловить готовність боротися проти української армії зі зброєю в руках.

Життя Ксенії Собчак, здавалося, повернулося в звичне русло. У травні 2013 року вона приїхала в Сочі на кінофестиваль «Кінотавр» як виконавиця однієї з головних ролей у фільмі «Роман з кокаїном». Жовта преса писала тоді в основному про відверті сцени, в яких Собчак знялася в цій картині:

«Ще до прем'єри з'явилися чутки, що в картині є відверті сцени за участю героїні телеведучої. І очікування публіки в кінозалі справді виправдалися. Але, треба віддати належне режисеру, еротичні сцени зняті дуже гідно, без перегинів у вульгарність».

Висування Ксенії Собчак в президенти часто порівнюють з походом в політику бізнесмена Михайла Прохорова. Його теж називали «спойлером» і «спаринг-партнером» Володимира Путіна на виборах 2012 року. На цьому фото, зробленому 15 грудня 2013 року, Собчак і Прохоров зображені на прем'єрі фільму «Швидше, ніж кролики» в кінотеатрі «Жовтень».

У Михайла Прохорова після того, як він виконав свою роль, з російською політикою не склалося – не дивлячись на те, що на виборах він отримав не так уже й мало, більше ніж 7 відсотків голосів. Проте, бізнесмен зміг зберегти свої статки і не стати фігурантом кримінальної справи, на відміну від іншого приятеля Ксенії Собчак, режисера Кирила Серебреникова, який зараз перебуває під домашнім арештом за звинуваченням у розкраданні бюджетних коштів. На цій світлині – Серебреников і Собчак на презентації фільму Леоніда Парфьонова «Російські євреї» в квітні 2016 року.

За словами джерела, «близького до штабу Собчак», передвиборча кампанія може коштувати їй до 1 мільярда рублів. Сама Собчак, яка зараз обіймає пост головного редактора журналу про моду L'Officiel, поки не розкрила можливих джерел фінансування свого походу в президенти. На фото, що нижче, зробленому в березні 2017 року, – голова наглядової ради «Альфа-груп» Михайло Фрідман (ліворуч), Ксенія Собчак та її чоловік, актор Максим Віторган (який же обмінявся різкими висловлюваннями з приятелем своєї дружини Євгеном Чичваркіним, котрий різко розкритикував плани Собчак брати участь у виборах президента).

Всеросійський центр вивчення громадської думки наступного дня після заяви Ксенії Собчак про намір висуватися в президенти опублікував рейтинг впізнаваності телеведучої за минулі роки і результати опитувань про ставлення до неї росіян. За даними ВЦВГМ на 2015 рік, ім'я Собчак було відомо 95 відсоткам росіян. 60 відсотків ставляться до неї «швидше негативно», і лише 21 відсоток – «позитивно». Цей розклад, якщо вірити соціологам, змінювався з 2012 року не на користь можливого суперника Володимира Путіна на виборах: так, у 2012-му позитивно до Собчак ставилися 23 відсотків респондентів, а негативно – 57 відсотків. Представником «несистемної опозиції» дочку Анатолія Собчака вважають близько 1 відсотка опитаних.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG