Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 18:01

​«Це був переворот, що поставив хрест на вільній Росії» – історик Андрій Зубов про події 1917 року


Андрій Зубов

Андрій Корольов

Російський історик і заступник голови опозиційної до влади Партії народної свободи Росії («Парнас») Андрій Зубов в інтерв’ю проектові «Настоящее время» пояснює, чому те, що сталося 1917 року, треба називати саме переворотом, а не революцією.

Відповідаючи на запитання, чи був 1917 рік визволенням для Росії і чи став 2017 рік поверненням до тоталітаризму, Андрій Зубов нагадує: починався 1917 рік у Росії як революція визволення від залишків старого абсолютистського режиму. Абсолютизму вже не було, каже історик: була Державна дума, була свобода преси – але це був, безумовно, перехідний період між 1906 і 1917 роками.

Жовтень був абсолютно страшним поневоленням Росії, бо він у всьому ґрунтувався на насильстві

«І ось революція лютого могла зруйнувати залишки абсолютизму. Краще б її не було, краще без революції, але коли вже революція, то вона могла б дійсно ввести Росію в коло повністю демократичних, ліберальних країн, якими тоді були більшість країн Європи. Але сталося не це. Сталося те, що слідом за лютим пішов жовтень. І жовтень значною мірою не може вважатися визволенням від будь-чого. Жовтень був абсолютно страшним поневоленням Росії, бо він у всьому ґрунтувався на насильстві», – наголошує Андрій Зубов.

Ми можемо сказати, що це був переворот, який поставив хрест на вільній Росії, хрест, який, власне кажучи, не прибраний до сьогодні

При цьому він додає: «Найголовніше – в неповазі до людської особистості, її волі, її прав – права на майно, права на життя. І все інше у зв’язку з цим. Так що саме зараз, у час 100-річчя Жовтневого перевороту, ми можемо сказати, що це був переворот, який поставив хрест на вільній Росії, хрест, який, власне кажучи, не прибраний до сьогодні».

Російський історик каже, що в 1990-ті роки Росія на якийсь час звільнилася, але, на відміну від 1917 року, «звільнилися не внутрішнім рухом суспільства до свободи, а якимось випадковим чином».

«І тому всі ці роки свободи ностальгували за нібито ситим життя у величезній імперії. Хотілося ситості і імперії. Не було ситості – не було імперії. Свобода була майже нікому не потрібна, і ми знову повернулися у стан несвободи, але все-таки теж без імперії, без ситості, в яких ми живемо зараз», – каже Андрій Зубов.

«Влада Росії – спадкоємець радянського періоду»

За його словами, цілком очевидно, що нинішня влада Росії є спадкоємцем радянського періоду – «це люди, батьки яких були співробітниками КДБ, НКВС у 30-ті-50-ті роки, для них ця радянська влада своя, для них це продовження радянського життя». «Ну, а для нас, зрозуміло, все зовсім інакше», – додає російський історик, опонент нинішньої влади країни.

Політичні умови змінюються, але основні принципи, на яких була побудована більшовицька влада залишаються

«Політичні умови змінюються, але основні принципи, на яких була побудована більшовицька влада, включно з символічними, – скажімо, пам’ятники Леніну на площах і Мавзолей, – усі залишаються. Система адміністративно-територіального устрою, яка була за часів Сталіна, загалом залишилася. Радянський Союз розпався по лініях кордонів республік, які провів Сталін. І в усьому відбуваються імітації того, що в Росії утвердилося саме у сталінські часи», – вважає Зубов.

Історик звертає увагу, що в Росії ініціативи вшанування пам’яті репресованих радянською системою йдуть переважно з «низів», а влада їх здебільшого ігнорує. Один такий меморіал, «Сад пам’яті», відкрили у вересні на Бутовському полігоні під Москвою – місці масових розстрілів. Тільки в 1937-1938 роках там розстріляли майже 21 тисячу людей, розстріли відбувалися там до 1950-х років.

«Бутовський полігон, цей знаменитий Рів, створений без державних грошей. Він створений тільки на гроші людей, предки яких постраждали там, і інших, які з ними солідарні. На відкритті не був присутній жоден державний чиновник хоч трохи високого рангу – тільки якісь місцеві районні начальники. А подивіться: тільки-но відкрився пам’ятник «героям Донбасу», відкривав його Сурков (помічник президента Росії Владислав Сурков – ред.), керівники Ростовської області. Відкривається пам’ятник Дзержинському (Фелікс Дзержинський – засновник і перший керівник російських, потім радянських репресивних органів – ред.) у Кірові у вересні на день Червоного терору. Його відкриває в. о. губернатора, голова обласних зборів, місцеве ФСБ, місцеве МВС, місцевий Слідчий комітет. А тут ніхто. Тобто зрозуміло: це їхнє, Дзержинський – їхній, «герої Донбасу» – їхні. А розстрільний рів – це зовсім не їхнє», – вважає Андрій Зубов.

Так само й інша ініціатива – в Росії вона має назву «Остання адреса»: на будинках пам’ятними табличками згадують імена репресованих, які свого часу жили там. У багатьох країнах Європи схожим чином – найчастіше встановленням пам’ятного каменя з написом у бруківку біля будинку – вшановують загиблих у нацистських таборах смерті євреїв, членів руху опору та інших людей, репресованих нацистами.

Андрій Зубов наголошує: російській владі це неприємно. «Ви помиляєтеся, що влада має бути до цього прихильна. Ні-ні, це їй страшенно неприємно. Тому що хто керує країною? Фактично – КДБ. Ну і що, що назвали його трошки по-іншому. Вони зараз ось, 20 грудня, будуть відзначати 100-річчя ВЧК-НКВС-КДБ-ФСБ. Це одна організація. Люди, які зараз керують країною, на кшталт Путіна, Сєчина (Ігор Сєчин, нині керівник компанії «Роснєфть», вважається одним із найбільш наближених до президента Росії Володимира Путіна, його називають другим у цій країні за впливовістю, перебуває під санкціями США – ред.), просто пішли працювати в КДБ в 1970-ті роки добровільно», – каже російський дослідник.

«Повернутися до радянських часів не вдасться – нові люди не потерплять»

Я не боюся, що вони відтворять усе це, я знаю, що все розвалиться, все зламається, вони – не ті люди, що брали владу в 1917 році

Але, вважає Андрій Зубов, нинішні намагання влади Росії повернутися в «чекістське» минуле – це насправді «той самий фарс, який удруге повторюється в історії». «Я не боюся, що вони відтворять усе це, я знаю, що все розвалиться, все зламається, вони – не ті люди, що брали владу в 1917 році. Загалом це слабаки. Вони намагаються гратися в тих сильних людей, але все це смішно», – вважає він.

А з приводу того, що нинішня влада Росії утримує керівництво країною вже 17 років, дослідник наголошує: «Сила не в тому, щоб довго утримувати владу в суспільстві, де їхні батьки і діди вирубали найкращу частину населення і фактично залишили тільки людей покірних, які схилили голови, які погодилися на співпрацю з ними».

«Вони керують країною, яка їм дісталася у спадок, і людьми, які їм дісталися у спадок. Ті нові люди, які вже не з Радянського Союзу, будуть іншими, і вони довго всю цю камарилью не потерплять. Я в цьому абсолютно впевнений», – каже російський історик Андрій Зубов.

Повна версія інтерв’ю – на сайті «Настоящее время»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG