Доступність посилання

17 Грудень 2017, Київ 12:28

Назад дороги немає, у нас очі не на потилиці – Ірен Роздобудько про Євромайдан


Люди в масках готують гарячий напій у великому казані. Київ, 10 грудня 2013 року

Із початку Євромайдану пройшло вже чотири роки, але багато жителів Донбасу не розуміють цього явища. Чому вони боялися Євромайдану? Як Україні знайти підхід до жителів Донбасу зараз? І як Євромайдан вплинув на Україну? У рамках проекту «Зірки – Донбасу» в ефірі Радіо Донбас.Реалії думками поділилася відома уродженка Донецька, журналістка, письменниця й сценаристка Ірен Роздобудько.

Як ви гадаєте, що зараз думають про Євромайдан жителі Донбасу?

– Я не можу точно сказати, що вони думають. Але однозначно ситуація дуже змінилася у порівнянні з тим, як було чотири роки тому. Думаю, вони відчувають велике розчарування, і більшість сподівається, що повернуться ті часи, коли «це була Україна».

Багато людей не розуміють і не розуміли Євромайдан одразу. Звичайно, були й з іншими поглядами. Тут, на Майдані у Києві, я зустрічала земляків.

Зараз є патріоти у Донецьку, які чекають на своїх і роблять все можливе для повернення Донбасу

Але якась частина людей пішла за популістськими гаслами. Їм пообіцяли зарплати, всі блага, і вони повірили. Злякались заколоту. На Донбасі був дуже розвинутий патерналізм. Як хазяїн скаже, так і мало бути.

Але зараз є патріоти у Донецьку, які чекають на своїх і роблять все можливе для повернення Донбасу.

Що таке Євромайдан? Як би ви пояснили його своїм землякам?

– Зараз вже інша ситуація. Про Євромайдан я говорила чотири роки тому. А зараз я б хотіла розповісти, що таке гідність, що таке вміння аналізувати. Умійте думати, читайте розумні книжки, рийтеся в інтернеті. Шукайте інформацію у трьох-чотирьох джерелах. Я не знаю коли, але все буде добре.

З чого все почалося на Донбасі? Приїхало сорок диверсантів з Росії. «Розумних», які пообіцяли людям краще життя. Усі хочуть добре жити, тому люди за ними пішли.

Чого вдалося досягти за ці чотири роки? На Донбасі побутує думка, що погано жити не лише на окупованій території, але й на підконтрольній Києву території України теж «не солодко».

Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько

Ніколи в України не було такої сильної армії, ніколи не було такого волонтерського руху. Такого волонтерського руху світ ще не бачив. Громадянське суспільство виросло на сто голів вище

– По-перше, ніколи в України не було такої сильної армії, ніколи не було такого волонтерського руху. Такого волонтерського руху світ ще не бачив. Громадянське суспільство виросло на сто голів вище.

Ми живемо тут як громадянське суспільство набагато свідоміше, ніж у тій же Європі. Крім того, я бачу багато локальних позитивних змін.

Ви повязуєте це з подіями Майдану?

– Я пов’язую це зі зрушеннями, тим поштовхом, який дав Майдан. Зараз громадянське суспільство не дасть покласти пальця до рота. Є відчуття власної гідності, сили, відчуття свободи.

Дуже важливо не піддаватись на маніпуляції. Коли я говорила зі своїми земляками, зрозуміла, що там йде маніпулятивна пропаганда

Дуже важливо не піддаватись на маніпуляції. Коли я говорила зі своїми земляками, зрозуміла, що там йде маніпулятивна пропаганда. Треба розрізняти маніпуляцію та правду.

Так, ми теж у Києві тут не просто живемо. Але як жили ваші дідусі й бабусі? Хіба краще? Хтось помирав від Голодомору, хтось у в’язницях. Інші взагалі пискнути не могли.

На підконтрольній території деякі люди кажуть, що ті події були не варті жертв, яких зазнала Україна. Це Крим і Донбас, репресії на окупованій частині країни. Чи воно було того варте?

У 2010 році, коли обрали Януковича. Був шалений занепад. Освічені люди розуміли, що тоді пішла повна здача країни

– Це думка людей, кожен має право висловитись. Але, власне кажучи, те що ми зараз маємо, не порівняти з тим, що ми мали, скажімо, у 2010 році, коли обрали Януковича. Тоді був шалений занепад. Освічені люди розуміли, що тоді пішла повна здача країни. Я теж тоді зрозуміла, що Україна буде по частинах розпорошена повністю.

А зараз дуже змінилась ситуація. Я думаю, ми дуже потужно йдемо в Європу

А зараз дуже змінилась ситуація. Я думаю, ми дуже потужно йдемо в Європу.

Ви в одному з інтервю казали, що з мешканцями Донбасу, які мають сепаратистські погляди, треба розмовляти, і розмовляти обережно. Багато людей вважає, що з «ватниками» говорити немає сенсу. Чому треба і чому саме обережно?

– З людьми треба говорити майже дитячою логікою. Щоб вони могли самостійно дійти до висновку, що насправді сталося. Їх потрібно вчити думати.

Радник президента України, голова Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін сказав, що неможливо вимагати розмінування свідомості мешканців Донбасу і Криму, якщо не роззброїти мізки мешканців решти України. Ви погоджуєтесь? І що це за зброя в руках решти українців?

– Нам усім треба позбавитись цієї початкової ненависті. Я бачила парад 9 травня (2014 року – ред.) на вулиці в Донецьку, коли провели наших військовополонених, і відчувала саму ненависть. Я не могла уявити, що в моєму місті так може бути. Зараз минув час, і я зрозуміла, що не всі люди там такі. Ненавистю нічого не досягнеш.

Цей край треба повертати обережними розмовами, любов’ю, душевним лікуванням. Люди однаково хочуть добре жити. Ці помилились.

Слухач, Макіївка: Я хотів додати, чого Україна досягла своїми євромайданами. Ми нарешті досягли визначеного вектору руху, ми знаємо, навіщо і що ми робимо. І ми нарешті вирвалися з обіймів цього російського ведмедя, від сусідства з яким Донецьк перетворюється на занедбану діру. Я хочу побажати, щоб ми побачились у Донецьку і відсвяткували перемогу.

Вектор вже остаточно змінився у бік на Захід. Ви погоджуєтеся із цим?

– Так. Назад дороги немає взагалі. Історія рухається вперед, можливо, по спіралі, але вона доходить до якогось піку. А у нас немає очей на потилиці, вони попереду.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG