Доступність посилання

ТОП новини
18 Вересень 2018, Київ 22:06

10 уроків боротьби із дезінформацією Кремля, яким Україна може навчити Захід (дослідження)


Ілюстраційне фото

Дослідження європейського аналітичного центру European Values аналізує різні засоби боротьби України із російською дезінформацією та оцінює їхню ефективність. Саме дослідження провели в рамках спеціальної стратегічної програми Kremlin Watch, що має на меті виявити та запобігти поширенню дезінформації Росії. Результатом аналізу стали десять уроків, якими, на думку автора, можуть скористатися і країни Заходу.

Урок №1: Боротьбу з дезінформацією необхідно кодифікувати

Дезінформація Росії – це частина її гібридних атак проти іноземних країн, тому цю загрозу слід сприймати відповідним чином в рамках національної безпеки, зауважує автор дослідження Катерина Крук. Україна свого часу досить швидко усвідомила цю загрозу та ухвалила низку спеціальних законів для боротьби із дезінформацією, в тому числі й нову доктрину інформаційної безпеки. Щоправда, доктрина має й свій недолік, а саме – відсутність механізму координації та контролю над реалізацією документа, йдеться в аналізі.

Урок №2: Створення нових структур інформаційної безпеки вимагає достатнього рівня політичної волі та узгодженості ключових лідерів

Одним із елементів відповіді інформаційній війні в Україні стало створення Міністерства інформаційної політики, яке значною мірою відповідає за виконання вищезазначеної доктрини, пояснює автор. Та питання в тому, чи може міністерство ефективно виконувати свою роботу, тому що у разі створення окремого органу для забезпечення інформаційної безпеки, важливо також мати і достатньо політичної волі та консенсусу між провідними політичними акторами, йдеться в дослідженні.

Урок №3: Координація зусиль – ключ до успіху

Для боротьби із інформаційною війною співпраця важлива не лише між державними інститутами, але й між державою та громадянським суспільством, зауважує Крук. В Україні багато неурядових організацій створили саме для підвищення супротиву дезінформаційним зусиллям Кремля: наприклад StopFake, Informnapalm, Euromaidan Press тощо. Саме зусилля неурядових організацій стали провідними у боротьбі з російською дезінформацією, і державі слід більше їх підтримувати та координувати з ними свої зусилля, мовиться в аналізі.

Урок №4: Заборона доступу до порталів розповсюдження російської пропаганди є ефективним методом боротьби із дезінформацією

У стані інформаційної війни з боку іноземної держави дуже важливим є захист громадського інформаційного простору, наголошує Крук. Згідно із російським «законом Ярової», деякі компанії, серед яких – «ВКонтакте», «Одноклассники», «Яндекс», повинні передавати багато персональних даних користувачів до ФСБ Росії, йдеться в аналізі. І хоча й блокування цих сайтів в Україні викликало шквал критики як всередині держави, так і за кордоном, це все ж стало досить ефективним рішенням. Однак дуже важливими у таких випадках є канали спілкування із громадськістю, яка чітко повинна розуміти логіку таких дій держави, мовиться у звіті.

Урок №5: У країнах, де телебачення – основне джерело інформації, заборона телеканалів, які розповсюджують пропаганду, є ефективним методом боротьби із дезінформацією

Перед початком війни український інформаційний простір був тісно пов’язаний із російським, який пропагує такі наративи, як, наприклад, величність «русского мира», зауважує Крук. Згідно із опитуваннями громадської думки, рішення заборонити російські канали було ефективним: сьогодні лише 6% українців дивляться російські новини, і їхня здатність впливати на людей стала дійсно нижчою, йдеться в дослідженні.

Урок №6: Урядам важливо не тільки тісно спілкуватися зі своїми громадянами, але й з іноземними партнерами

Росія використовує дезінформацію також і для сіяння розбрату між різними країнами, пояснює автор. Наприклад, Україна не надала достатньо пояснень щодо деяких статей ухваленого закону «Про освіту», і саме це одразу стало приводом для маніпуляції з боку Росії для того, щоб погіршити відносини Києва з сусідніми країнами, йдеться в дослідженні. Тому країнам слід усвідомлювати інформаційні ризики й серед іноземних ЗМІ, а не тільки тих, що діють всередині країни.

Урок №7: Тісна співпраця між державою та неурядовими організаціями дуже важлива

В деяких випадках неурядові організації краще реагують на інформаційні загрози, ніж уряд: вони більш гнучкі та менш бюрократичні, пояснює автор. Наприклад, співпраця з Українським кризовим медіа-центром, ймовірно, була найкращим кроком уряду для зміцнення комунікаційних можливостей України, вважає Крук.

Урок №8: Запобігання завжди краще, ніж реагування

Автор також переконана, що під час інформаційної загрози з боку іноземної країни дуже важливим є своєчасне підвищення громадської довіри до ключових державних інститутів, а особливо до тих, що відповідають за безпеку. Особливо Крук наголошує на тому, що не треба чекати війни для того, щоб почати підвищувати довіру до цих інститутів – це повинна бути постійна практика.

Урок №9: Деактивувати «троянських коней»: слід частіше переглядати чинне законодавство та аналізувати його

Критичним є розуміння того, як саме інформацію використовують проти противника, а це потребує постійного аналізу інформації та перегляду законів, щоб уникнути прогалин у захисті проти інформаційної небезпеки, мовиться в аналізі. Україна наразі не створила оперативну групу для дослідження вразливості свого законодавства до інформаційної загрози і не має систематичного підходу з покращення законодавчої системи, зауважує Крук.

Урок №10: Разом сильніші

Якщо населення проінформоване про тактики інформаційної війни, воно менш вразливе до її загроз, наголошує автор. В Україні підвищення громадської обізнаності проводять на кількох рівнях – дуже важливим є обмін досвідом у боротьбі з дезінформацією між журналістами, державними службовцями та неурядовими організаціями, йдеться в дослідженні. Державі, однак, слід надавати більше підтримки громадським проектам в їхніх спробах підвищувати обізнаність населення.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG