Доступність посилання

ТОП новини
25 Вересень 2018, Київ 04:14

УПЦ (Московського патріархату) є провідником ворожої ідеології (огляд преси)


Окупований Крим. Митрополит Української православної церкви (Московського патріархату) Платон благословляє російську зенітну ракетну систему великої і середньої дальності С-400 «Тріумф», розгорнуту в Феодосії, 14 січня 2017 року (ілюстраційне фото)

Нині Російська православна церква є слухняним і впливовим інструментом «владної вертикалі» Росії, відповідальним за «скрєпи» держави. А її філія – УПЦ (Московського патріархату) в Україні є провідником ворожої ідеології, стверджує «Український тиждень». А вона, як нагадує видання, є другою за чисельністю конфесією в країні. Тож дивно – чому влада і суспільство мляво реагують на меседжі, які регулярно, системно, безперешкодно поширює в їхній країні згадана установа. Адже зміст проповідей, як і асортимент літератури, що видається (продається) в цій досконалій комерційній мережі, гідний «Союза русского народа» зразка 1914 року: тут і ностальгія за самодержцем, і прокльони «мазепинства», й інші агресивні для України месиджі. На цьому тижневик наголошує в матеріалі «Содом і гангрена».

А в статті «Необхідні кліматичні зміни» «Український тиждень» розповідає, чому олігархічний бізнес не стане локомотивом економічного розвитку України.​

Чи встоїть Україна перед вибухонебезпечною сумішшю економічної кризи, політичної нестабільності та повної втрати довіри до всіх інститутів влади? Ситуацію досліджувало «Дзеркало тижня». Видання пише, що Україна проходить через революції й страшні жертви, але змінюються тільки обличчя в кабінетах, не змінюючи суті системи, яка знову призводить до падіння якості життя, загострення політичної нестабільності та загрози нових революцій. Як розірвати це порочне коло і вийти на принципово інший, успішний шлях розвитку? Тижневик переконує, – щоб модель розвитку економіки і всього суспільства якісно змінилася на позитивну, необхідно змінити екстрактивні політичні інститути на інклюзивні. Як це зробити, йдеться в публікації «Україна. Шлях до рабства».

Новий рік генпрокурор Юрій Луценко зустрів в епіцентрі кількох скандалів, а його активність проти діяльності НАБУ спричинили критику офіційних представників ЄС і США, констатує тижневик «Новое время». Видання досліджує – чому полум'яний трибун Юрій Луценко виявився, на думку видання, не вельми ефективним генпрокурором, зате став зручним для президента. Стаття називається «Генеральний імітатор».

Лінія фронту свого часу зникне. Але залишиться інша – невидима, однак болюча лінія – та, що ділить українців на тих, хто мав стосунок до війни, і тих, хто залишався в тилу. Про те, як стерти цю лінію, аналізує дописувач тижневика «Новое время» письменник Сергій Жадан. Заголовок статті – «Війна і мир».

«Український тиждень» розповідає, як працюють українські телевізійні ток-шоу. Видання констатує, що показувати ток-шоу вигідно, бо витрати на його виробництво мінімальні. Секрет політичних ток-шоу простий. Обиватель, який звик дивитися телевізор, сприймає щотижневі чвари політиків як телесеріал. У цій нескінченній політичній Санта-Барбарі є свої герої та лиходії, персонажі періодично сваряться і миряться, розходяться й утворюють союзи. Видання стверджує, що незалежного та об’єктивного політичного ток-шоу, на яке не могли б впливати олігархи чи влада, в Україні сьогодні не існує. Тому слід пам’ятати, що ток-шоу – це не журналістика в класичному розумінні, а насамперед саме шоу. І завдання його творців – не докопатися до істини, а зробити так, щоб канал дивилося якомога більше глядачів. Відтак висувати претензії щодо необ’єктивності таких програм безглуздо, наголошує тижневик у матеріалі «Магію в студію».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG