Доступність посилання

ТОП новини
26 Квітень 2018, Київ 20:43

Вісім російських олігархів із «кремлівської доповіді» США пов’язані з Білоруссю


Ігор Сєчин. Архівне фото

Міністерство фінансів США представило так звану «Кремлівську доповідь». У ній перераховані прізвища чиновників і олігархів, наближених до Кремля. Усього до списку потрапило 210 прізвищ – 114 владних функціонерів і 96 бізнесменів. Із майже сотні російських багатіїв добряча третина мала або має до цього часу бізнес-інтереси в Білорусі. Ось вісім із найбільше пов’язаних із Білоруссю.

Михайло Гуцерієв

Михайло Гуцерієв
Михайло Гуцерієв

Останні півтора десятка років регулярно входить до списку 100 найбагатших людей Росії журналу Forbes. На кінець 2017 року перебував на 20-му місці з багатством майже у 10 мільярдів доларів. Контакти з Білоруссю почав зав’язувати у 2000 році. Став очільником компанії «Славнефть», де 78 відсотків належать російській стороні і 11 відсотків – білоруській. Нафта видобувалася в Росії і перероблялася на Мозирському НПЗ, де «Славнефть» мала частку 42,5 відсотка.

Компанія «Славкалій» промислово-фінансової групи «Сафмар» Гуцерієва має вкласти 600 мільйонів доларів у будівництво Ніжинського гірничо-збагачувального комплексу в Любанському районі.

Останнім часом Гуцерієв заявив про себе як про інвестора в цифрових технологіях. Його інвестиційний фонд Larnabel Enterprises і компанія VP Capital білоруського бізнесмена Віктора Прокопені оголосили про реалізацію проектів у галузі «штучного інтелекту». Окрім того, Гуцерієв побудував у Мінську готель «Ренесанс», термінал в аеропорту і резиденцію поблизу Радошковичів. Завдяки йому гараж Олександра Лукашенка поповнився пафосним «Майбахом».

Сулейман Керімов

У 2011 році мільярдер очолив компанію «Уралкалій» і почав демонструвати зацікавленість у конкуренті в Солігорську. Але пропозиція купити «Білоруськалій» за 15 мільярдів доларів обурила Олександра Лукашенка, який хотів удвічі більше.

Сулейман Керімов
Сулейман Керімов

Через два роки безрезультатних переговорів «Уралкалій» вирішив вийти з картелю – «Білоруської калійної компанії». На цих новинах світовий ринок калію обвалився, ціни впали втричі. Спрямований на переговори до Білорусі гендиректор компанії В’ячеслав Баумгертнер був заарештований білоруськими спецслужбами, три місяці провів у в’язниці, під слідством за «заподіяння шкоди в особливому розмірі».

Альянс виробників калію невдоволений досі. На тлі падіння акцій калійних підприємств Сулейман Керімов продав контрольний пакет Михайлові Прохорову і бізнесменові з білоруським корінням Дмитрові Мазепіну.

Олексій Міллер

Голова компанії-монополіста «Газпром», яка у 2011 році придбала у власність за 5 мільярдів доларів газотранспортне підприємства «Белтрансгаз». Дочірній підрозділ отримав назву «Газпром-трансгаз Білорусь» і виконує технічні функції у перекачуванні газу до Західної Європи.

Олексій Міллер
Олексій Міллер

Два роки тому Олексій Міллер і Олександр Лукашенко заклали в Мінську капсулу у фундамент багатофункціонального комплексу «Газпром-центр» на місці знесеного автовокзалу «Московський». Однак будівництво хмарочоса відтоді заморожене.

Однією з умов зведення газпромівської штаб-квартири було будівництво розв’язки над проспектом Незалежності і закладення туристичної бази на Березині в Осиповицькому районі.

Ігор Сєчин

Очільник «Роснєфті» є стратегічним гравцем на нафтовому ринку Білорусі. Його інтереси представляє компанія «РН-Захід». «Роснєфть» стала власницею білоруських активів у 2013 році в результаті придбання у «Альфа-груп» частки в компанії ТНК-ВР. Разом з нею до Сєчина відійшли майже півсотні АЗС, нафтобази, а також канали переробки на білоруських НПЗ нафти і експорту нафтопродуктів.

Ігор Сєчин. Архівне фото
Ігор Сєчин. Архівне фото

Має доступ до найвищих кабінетів на Маркса, 38 (будівлі резиденції і адміністрації президента Білорусі в Мінську – ред.). Після скандальної історії з «Уралкалієм», коли Москва погрожувала вкоротити постачання нафти, Сєчин особисто пообіцяв Олександрові Лукашенку, що забезпечить потреби Білорусі у нафті. Щоправда, за це просив надати компанії статус «спецімпортера» – передати їй увесь обсяг ввезення нафти (понад 20 мільйонів тонн щорічно) і, відповідно, увесь експорт отриманих із неї нафтопродуктів.

Олена Батуріна

Одна з найбагатших жінок Росії, власниця компанії «Інтеко», дружина колишнього мера Москви Юрія Лужкова. Також «Інтеко» фігурувала серед найбільших акціонерів Московської інвестиційної будівельної компанії під егідою уряду російської столиці.

Олена Батуріна
Олена Батуріна

Отримала карт-бланш на будівництво нерухомості в Мінську. Найбільший обсяг житла зосереджений в мікрорайонах Лебединий і Московський. Крім того, поза тендерними умовами постачала пластикові крісла для стадіону «Динамо» в Мінську і для льодових палаців по всій Білорусі.

Виявляла бажання приватизувати як мінімум один із цементних заводів, але процес був припинений з ініціативи білоруської влади.

Герман Греф

Герман Греф
Герман Греф

У 2011 році завершилися процедури продажу за 280 мільйонів доларів державного білоруського «БПС-Банку» російському «Сбербанкові». Нова фінансова установа, якою з Москви керує Герман Греф, перейменована на ВАТ «БПС-Сбербанк», 98 відсотків акцій її статутного капіталу тепер належить російській стороні.

Минулого року структурний підрозділ банківської установи «Сбербанк Капітал» виявив інтерес до мінського довгобуду поблизу будівлі цирку. Заморожений готель до чемпіонату світу з хокею 2014 року почала зводити компанія «Еліта Естейт» білоруського бізнесмена Юрія Чижа, але закінчити роботи не вдалося.

Щоб стати власником нерухомості, «Сбербанк» погасив проблемну заборгованість у розмірі 50 мільйонів доларів перед комерційними банками, які фінансували будівництво елітного готелю. Активності на об’єкті поки не спостерігається.

Олег Дерипаска

Наприкінці 2000-х власник групи компаній «Російські машини» почав обговорювати з владою Білорусі можливість приватизації Мінського автозаводу.

Олег Дерипаска
Олег Дерипаска

Дерипаска запропонував білоруській владі створити машинобудівний холдинг на базі МАЗу і автомобільного заводу «Урал» у Челябінській області Росії. Ініціатива мільярдера передбачала створення єдиного науково-конструкторського центру розробки автомобілів, об’єднання мережі збуту і створення конкуренції світовим брендам.

Але все вперлося у статус МАЗу – для створення спільного виробництва державне підприємство треба було акціонувати. В результаті білоруська сторона проект заморозила, побоюючись, що Дерипаска таким чином намагається «покласти на горб» конкурента.

Володимир Потанін

Власник керівної компанії «Інтеррос» і голова ради директорів «Норильського нікеля» з’явився на ринку Білорусі наприкінці 1990-х. Як власник «ОНЕКСІМбанку» придбав 49 відсотків «МінськКомплексБанку», проте після дефолту 1998 року «ОНЕКСІМбанк» був приєднаний до «Росбанку». «МінськКомплексБанк» тим часом збанкрутував.

Володимир Потанін
Володимир Потанін

Друге пришестя в Білорусь було вже зі згаданим «Росбанком», який став власником 99,9 відсотків «Белросбанку». 25 відсотків акцій від них належали машинобудівному холдингові «Силові машини», під які пробивалися багатомільйонні контракти на модернізацію білоруської енергетичної системи. Однак у 2007 році холдинг придбала компанія «ЄЕС Росії», а «Белросбанк» був перепрофільований на корпоративних клієнтів.

Іще одна сфера інтересів Потаніна в Білорусі – просування сюди продукції свого кіновиробництва – серіалів студії «Централ Партнершип». У його холдингу «Профмедіа» – також портал Rambler.ru

Окрім того, Потаніна цікавив білоруський медійний сектор. Через купівлю мінського «Комплексбанку» він став співвласником «БелГазети», а до складу «Профмедіа» входив видавничий дім «Комсомольська правда» (яка має видання «Комсомольська правда» в Білорусі» – ред.).

***

Серед інших фігурантів «кремлівського списку» – олігархи-мільярдери Роман Абрамович, Євген Касперський, Михайло Фрідман, Петро Авен, Аркадій і Борис Ротенберги, Геннадій Тимченко, Олег Тиньков, Аркадій Волож, Михайло Прохоров, Олександр Мамут, Кирило Шамалов і десятки інших. Багато з них прямо чи побічно пов’язані з бізнес-проектами в Білорусі, але намагаються цей зв’язок не афішувати.

Як раніше повідомив колишній головний координатор санкційної політики Держдепартаменту США Деніел Фрід, внесення людини до «чорного списку» не означає, що проти неї автоматично вводяться санкції. Однак ризик потрапити під них для фігурантів набагато вищий, ніж для інших.

Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG