Чому в Україні законсервована більшість родовищ нафти й газу, аналізує «Український тиждень». Дописувач тижневика наголошує, що нинішнє керівництво України, з одного боку, демонструє успіхи саме у нафтогазовій галузі, де вперше в історії незалежності вдалося скинути ярмо російського «Газпрому», але з іншого боку – абсолютно безпорадне в питаннях освоєння природних родовищ. Здавалося б, політична й економічна кон’юнктура для цього зараз найоптимальніша. Але за чотири роки ситуація з надрами майже не змінилася, переконує тижневик. У підсумку Україна, навіть попри низку перемог на газовому «фронті», усе одно щороку платить мільярди на закупівлю ресурсу, який має в надлишку. Замість того щоб створювати робочі місця в Україні, платити гроші своїм громадянам, інвестувати в розвідку та видобуток власних корисних копалин, українці щороку віддають гроші в скарбниці інших держав. За найскромнішими підрахунками, розробка нинішніх вітчизняних родовищ дасть змогу Україні заробити близько $10 мільярдів на рік. А це близько 25% цьогорічного бюджету, наголошує дописувач. Збільшення надходжень, зростання ВВП, нові робочі місця – це той позитивний ефект, який країна може відчути вже найближчим часом, якщо почне по-справжньому розвивати нафтогазову галузь, наголошує тижневик. Заголовок статті – «Приспаний потенціал».
Під грифом секретності в українському оборонному відомстві ховаються багатомільйонні махінації, стверджує тижневик «Новое время». Робота з сумнівними посередниками стала справжньою проблемою сфери оборонних закупівель. Нещодавно НАБУ відзвітувало про виявлення корупційних схем, сума яких перевищила мільярд гривень. Тепер детективи розслідують 22 кримінальних виробництва, що стосуються «Укроборонпрому». Найпоширенішим способом крадіжок держкоштів, за даними бюро, виявилося придбання товарів і послуг через посередників. Очистити українську «оборонку» від сумнівних угод на користь компаній-прокладок може лише максимальна відкритість діяльності профільних держструктур, наголошує видання. Про конкретні суми і факти сумнівних оборудок йдеться в публікації «Мільйони на війні».
«Український тиждень» коментує останні кадрові зміни в Кабміні. Видання пише, що у процесі випровадження з уряду міністра фінансів Олександра Данилюка дехто пророкував, що ця операція може перерости в серйозну урядову кризу. Утім, усе навпаки, переконує тижневик. Криза скасовується, катаклізмів не буде й усі відносно задоволені. Ну майже всі... Видання пише, що після відставки Данилюка, уряд, зокрема прем'єр, отримав ще щонайменше один важливий бонус – прямий доступ до грошей, що на етапі підготовки до нового бюджетного року, до того ж, виборчого, не така вже й дрібниця. Утім, не все так гладко. Простих схем у великій політиці не буває. І відставка Павла Жебрівського з посади голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації тому підтвердження, наголошує видання. Хоч би яка була на те причина, ідеться про передвиборчі ротації. Жебрівський – один із найвірніших соратників Порошенка, і якщо його справді планують перекинути в Генпрокуратуру України заступником генпрокурора Юрія Луценка, то це багато про що свідчить, зазначає тижневик у статті «Готуючись до найцікавішого».
В Україні з великими труднощами з'явився антикорупційний суд, який займеться топовими корупціонерами. Однак, як зазначає тижневик «Новое время», по суті, гучні справи антикорупційного суду почнуться після виборів президента. Тим самим Банкова вберегла себе від скандалів. У публікації «Останній і рішучий суд» експерти тижневика висловлюють сподівання, що ті 600 справ, які зараз розробляє НАБУ, все ж потраплять до антикорупційного суду. І держава зможе відшкодувати завдані збитки. А йдеться, за підрахунками експертів видання, щонайменше про 200 мільярдів гривень.
Новий правоохоронний орган під назвою Державне бюро розслідувань мав запрацювати в Україні торік восени. Однак, як попереджає «Український тиждень», попри певний прогрес ДБР ризикує не запуститися й цього року. У статті «Тяжкий старт українського ФБР» видання прогнозує два сценарії: оптимістичний та песимістичний. За першого варіанту парламент встигає до канікул ухвалити зміни до законодавства – й керівні вакансії переходять до сфери конкурсних комісій ДБР. І багатостраждальне українське ФБР таки запускається до старту передвиборчої кампанії. За другого – парламент не встигає або провалює голосування. До лав Держбюро набрані слідчі, але в них немає керівників, які можуть організувати їхню роботу. Запуск ДБР укотре відкладається, уже на 2019-й – рік виборів. За таких умов спроможність депутатів проголосувати за законопроект, який дав би змогу пришвидшити й без того складний процес запуску Державного бюро розслідувань, викликає у журналістів скепсис.
