Дніпро – Громадянин Грузії Давид Мартіашвілі, який у складі українських добробатів брав участь у бойових діях на Донбасі, після повернення з фронту опинився в скрутному становищі. Чоловік, який два роки воював за Україну, все ще не має ані статусу учасника бойових дій, ані українського громадянства. Складна хвороба, яка була наслідком поранення і спіткала вояка вже після повернення з фронту, на довгі тижні вклала його на лікарняне ліжко і залишила практично без засобів до існування. У важкі хвилини чоловік навіть думав про самогубство. Якби не допомога волонтерів та лікарів, каже він, певно, не витримав би. Наразі він отримує терапію в лікарні у Дніпрі, медики дають позитивні прогнози. Давид мріє стати на ноги і повернутись до бойових побратимів, а ще – написати розповідь про свою боротьбу за незалежність Грузії та України. Правозахисники намагаються допомогти йому з вирішенням юридичних проблем.
Давид Мартіашвілі закінчував Суворовське училище в рідному Тбілісі, але військовим ставати не збирався, мріяв бути цивільним льотчиком. Та життя внесло свої корективи. Трагедія 1989 року – розгін радянськими військами антирадянської демонстрації в Тбілісі, в результаті якого загинули його співгромадяни – глибоко вразила 16-річного юнака. З головою він поринув у національно-визвольну боротьбу. Брав участь в акціях протесту проти комуністичного режиму, а після розпаду СРСР стояв біля витоків першого батальйону Нацгвардії Грузії. За плечима в чоловіка – участь у бойових діях в Осетії та Абхазії, командування механізованим батальйоном, він провадив активну діяльність у ветеранському русі, організовував успішні бізнес-проекти, зазнав переслідування через критику влади, виїхав з країни, отримав статус політичного біженця й пережив багато інших драматичних епізодів.
«Я присягнув на вірність українському народові і цій присязі вірний»
Після початку протистояння на Донбасі Давид Мартіашвілі, який на той момент уже обіймав керівну посаду в міжнародній компанії в Туреччині й був одружений з українкою, вирішив приїхати в Україну. Добровольцем записався у батальйон «Донбас», де він, підполковник запасу національної гвардії Грузії, був згоден служити навіть рядовим. У цьому формуванні, а потім у новоствореному батальйоні «Донбас – Україна» громадянин Грузії провоював загалом два роки. Був розвідником та інструктором, пройшов запеклі бої за Попасну, Лисичанськ, Курахове, Мар’їнку. Нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України».
«2014 року я присягнув на вірність українському народові, і цій присязі вірний. Морально я отримав іншу країну, інший народ, інших друзів. Я поклявся їх захищати як бойовий офіцер. Свої погони в Грузії я набув не по кабінетах, я 15 років пробув у полях. Ворог, який зайшов в Україну, для мене знайомий. Цю книжку, розумієте, я вже читав… Якби повернутись на 4 роки назад, я все одно б так зробив», – розповів Давид Мартіашвілі.
У 2015 році Мартіашвілі зазнав численних осколкових поранень ніг, наслідком яких потім, після повернення з фронту, стало важке судинне захворювання. На лікування він витратив всі свої ресурси. Через прогалини в українському законодавстві розраховувати на допомогу держави, яку захищав два роки, він не може. У чоловіка немає статусу учасника бойових дій, який давав би право на безкоштовне лікування та реабілітацію. У якийсь момент його життя опинилося під загрозою.
Мій ранок починався з того, що потрібні гроші: медикам, на УЗД, в аптекуДавид Мартіашвілі
«Я повернувся до Києва 2016 року. І це була моя помилка. Статусу УБД у мене немає, українського громадянства немає. Спершу я не міг знайти роботу, через національність мене не хотіли брати, навіть в охорону, хоча дозвіл на проживання у мене є. Потім захворів і почав лікуватись. Але в Києві, доки лікареві не даси гроші, навіть розмови не буде. Йому нецікаво, хто ти, де ти був, що ти зробив для України. Мій ранок починався з того, що потрібні гроші: медикам, на УЗД, в аптеку… Ускладнила ситуацію ще й стояча робота, я спробував піти на роботу, треба було утримувати родину. Місяць пропрацював – і нога стала така страшна, що професор, до якого я потім звернувся в Києві, сказав, що я «ходячий труп»…» – розповів він Радіо Свобода.
«Сильний духом, але іноді організм не витримує»
Наразі ситуацією бійця-громадянина Грузії перейнялись дніпровські волонтери та лікарі. Волонтери взяли на себе забезпечення недешевими медичними препаратами. З військового шпиталю під Києвом хворого перевезли до обласної лікарні імені Мечникова в Дніпрі у дуже важкому стані на початку серпня, розповідає керівник закладу Сергій Риженко. Але зараз уже є позитивна динаміка, і прогнози на одужання добрі, додає фахівець.
Давид дуже сильний духом, але в кожної людини бувають моменти, коли організм не витримує. Плюс війна, служба – все накладає відбитокСергій Риженко
«Він надійшов до лікарні в дуже важкому стані, з температурою майже 41 градус. Те лікування, яке пропонували раніше йому військові, не допомагало. Тоді він був у відчаї. Наші реаніматологи разом із судинними хірургами екстрено призначили йому терапію. Наразі Давид іде на одужання. У нього хороший настрій, позитивна динаміка, зараз це вже зовсім інша людина, людина, яка мріє про майбутнє. Давид дуже сильний духом, але в кожної людини бувають моменти, коли організм не витримує. Плюс війна, служба – все накладає відбиток», – зазначає Сергій Риженко.
Громадянство України не дають, повертатись у Грузію не можна…
Між тим, дніпровські правозахисники шукають шляхи розв’язання юридичних проблем екс-бійця. Юристи громадської організації «Правозахисна група «Січ» допомагають Давидові отримати українське громадянство, щоб він мав законні підстави для проживання в Україні. Раніше командування Нацгвардії клопотало про надання йому громадянства, однак рішення так і не було.
Повернутись у Грузію Давид теж не може, адже, за місцевими законами, йому загрожує кримінальна відповідальність за участь в іноземних військових формуванняхМарина Кіптіла
«Оскільки Давид не може отримати статус УБД через недосконалість чинного законодавства, безкоштовне лікування для нього недоступне. Також він не має українського громадянства, хоча документи подав понад рік тому, а його дружина – корінна українка. Повернутись у Грузію Давид теж не може, адже, за місцевими законами, йому загрожує кримінальна відповідальність за участь в іноземних військових формуваннях», – зазначила в коментарі Радіо Свобода юристка організації Марина Кіптіла.
Від моменту подання Давидом Мартіашвілі документів на отримання українського громадянства минув понад рік. Нещодавно Державна міграційна служба повідомила, що передала матеріали до Адміністрації президента, але звідти їх повернули назад до служби на доопрацювання.
«Наша правозахисна група зробила запит до ДМС України щодо підготовки матеріалів. Крім того, ми звернулись до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням сприяти у розгляді питання щодо прийняття Мартіашвілі до громадянства України та направити відповідне клопотання до президента Петра Порошенка», – додала юристка.
Також правозахисники готують пакет законодавчих ініціатив задля захисту всіх іноземців, які захищали Україну.
Зміна професії і майбутня книжка
Між тим на лікарняному ліжку Давид Мартіашвілі вже думає про майбутнє. Він мріє вилікуватись і повернутись до бойових побратимів вже як парамедик, а ще – дописати документальну книжку про свою боротьбу за незалежність Грузії та України.
«Я пишу книжку, яка називатиметься «У трьох вимірах». Вона буде заснована на реальних фактах. СРСР, незалежна Грузія і незалежна Україна – все це там буде. І головний герой, який бореться за незалежність Грузії та України. Але зараз найважливіше, що я одужую, я себе знайшов. Не має значення, чи є в мене паспорт громадянина України, морально я себе вважаю українцем», – додав Давид Мартіашвілі.
