Доступність посилання

ТОП новини

Медицина як зброя підтримуваних Росією бойовиків на Донбасі (світова преса)


На сайті Coda йдеться про те, як підтримувані Росією бойовики на сході України використовують медицину як інструмент пропаганди. У виданні The New York Times мовиться про початок розслідування щодо українських високопосадовців, згаданих під час судового розгляду справи Манафорта. В статті видання New Eastern Europe містяться пояснення про те, що необхідно для пришвидшення процесу ухвалення реформ в Україні.

На сайті Coda детально розповідається про те, як підтримувані Росією бойовики на сході України використовують медицину як інструмент пропаганди для залучення підтримки людей, які живуть на підконтрольних українському уряду територіях Донбасу.

Безкоштовна медична допомога – новий спосіб завоювання сердець людей, перетворивши їх на членів інформаційної війни, переконаний автор. Їхній проект, започаткований в 2017 році, називається «Гуманітарна програма з возз’єднання народу Донбасу» і спрямований на людей, які живуть на підконтрольних українському уряду територіях, називаючи їх «заручниками». Основні пропозиції – «безкоштовна медицина, освіта та соціальні виплати». В Україні, зауважує автор, медицина має бути безкоштовною, проте лікарі все ще вимагають додаткових оплат своїх послуг.

Згідно із даними веб-сайту цієї програми, понад 1200 людей вже перетнули лінію розмежування з підконтрольних Києву територій заради отримання лікування – чи-то огляд вагітних жінок, чи-то вакцинація. Проте підтвердити ці дані неможливо. Але по обидва боки лінії розмежування про цю програму широко відомо, і люди дійсно перетинають її заради лікування, мовиться у статті.

Щоб отримати безкоштовну медичну допомогу, людям необхідно написати заяву на ім’я так званого «міністра охорони здоров’я». Таким чином людей змушують «легітимізувати сепаратистські режими», пояснює автор.

На прикладі жителя міста Вугледар Донецької області Віктора автор демонструє, що насправді програма працює не зовсім так, як її рекламують. Віктору, в якого були абсцеси на обох ногах, запропонували операцію вартістю в п’ять тисяч гривень. Як наслідок, він вирішив перетнути лінію розмежування та скористатися безкоштовною медициною на підконтрольних бойовикам територіях.

Віктор прибув на місце. У шпиталі йому сказали, що він мав мати направлення від лікаря з підконтрольної українському урядові території. Проте коли раніше Віктор намагався це зробити, лікарі йому відмовили – в них немає права направляти пацієнтів на окуповані території, пояснив він.

Операцію йому зробили тільки тоді, коли йому стало дуже зле і його забрала швидка в Донецьку. На підконтрольній підтримуваним Росією бойовикам території йому врятували життя, проте умови, за його словами, були жахливими, і йому все одно треба було платити за всі медикаменти.

Загалом можливості в сфері охорони здоров’я в окупованому Донецьку досить обмежені: на сто тисяч хворих на онкологію там є лише три машини радіотерапії. А більшість препаратів, які вони видають за безкоштовні, «постачає їм невелика кількість поки що незаборонених неурядових організацій або ж Росія».

Перетворення медицини в інструмент пропаганди не є чимось притаманним саме українському конфлікту – так само діють і в Абхазії. Проте грузинський уряд, на відміну від українського, бачить різницю між російським урядом, який там діє, та людьми Абхазії, переконаний автор.

А поки що все, про що мріють і лікарі, і хворі Донбасу – це мир та свобода пересування, наголошує автор.

В американському виданні The New York Times йдеться про початок розслідування щодо українських високопосадовців, згаданих під час розгляду в суді справи екс-голови передвиборчої кампанії нинішнього президента США Дональда Трампа Пола Манафорта.

Автор статті нагадує, що Манафорт працював на лідерів проросійського уряду в Україні ще задовго до того, як приєднався до кампанії Трампа у 2016 році. Із 2014 року внаслідок Євромайдану уряд колишнього президента України Віктора Януковича більше не перебуває при владі, але проблеми його членів продовжуються й сьогодні, зауважує автор. І причина – саме в суді над Манафортом.

До того, як журі присяжних визнали Манафорта винним, 21 серпня генеральний прокурор України Юрій Луценко оголосив про початок розслідування щодо ймовірних колишніх українських спонсорів Манафорта. Серед потенційних цілей – олігарх, колишній депутат та спонсор Партії регіонів Рінат Ахметов, колишній голова адміністрації Януковича Сергій Льовочкін, колишні віце-прем’єр-міністри Сергій Тігіпко й Андрій Клюєв та інші. (Повний список згаданих українців можна знайти за посиланням).

Якщо вони платили Манафорту в той час, коли перебували на державних посадах, їх можуть підозрювати у порушенні українських законів, які забороняють держслужбовцям вести приватний бізнес, мовиться у статті.

Щодо самого Манафорта – в Україні розслідування щодо його ролі почалися невдовзі після усунення від влади уряду Януковича. Українські посадовці оприлюднили докази платежів Манафортові ще у серпні 2016 року, коли він був вже головою кампанії Трампа, пише автор.

Проте минулого року ці розслідування призупинили під час переговорів із адміністрацією Трампа щодо надання Україні протитанкових ракет для стримання російської агресії, йдеться у статті. Сам Луценко заперечує, що це сталося через небажання псувати відносини з самим Трампом.

Як зауважив колишній український журналіст-розслідувач та народний депутат України Мустафа Найєм, суд над колишнім політтехнологом Трампа був «наче казка, в якій викривають всі секрети».

Співзасновник української громадянської платформи «Нова країна» Валерій Пекар в статті для польського видання New Eastern Europe пояснює, що необхідно зробити для пришвидшення процесу ухвалення реформ та покращення становища України напередодні виборів, які заплановані на 2019 рік.

Вже два десятиліття український уряд функціонував під впливом постколоніальної спадщини радянської системи, мовиться в статті, а реалізація політики на зразок західного стилю, наприклад, шляхом аналізу проблем або широкого консультування, була рідкісною практикою. Більшість політичних рішень відбувалися через законодавство, нерідко уряд просто копіював російські закони – як результат, 95 відсотків регулювань штучно регулюють «ніщо», зазначає автор.

Для того, щоб запровадити всі необхідні секторальні реформи, Україні потрібні люди, здатні діяти на рівні уряду. Ось чому реформа державного управління в Україні є ключовим пріоритетом для ЄС та місцевого громадянського суспільства, переконаний автор. Основна мета – звільнити міністерства від застарілих та надмірних практик, і натомість сфокусувати увагу на аналізі, розробці й провадженні відповідної державної політики, пояснюється у статті.

На цьому шляху вже було зроблено кілька кроків. Тепер старі функції мають поступово скасовувати або передавати на аутсорсинг, таким чином усуваючи можливості для корупції, пише Пекар.

Серед інших його пропозицій – перетворення міністерств в компактні команди високооплачуваних мотивованих фахівців, які займатимуться лише головним завданням, тобто, вирішенням проблем розвитку країни.

При цьому важливо, вважає він, щоб такі зміни були відчутними для суспільства, оскільки всі громадяни хочуть зменшити бюрократію та витрати на державний апарат, а також підвищити якість державних послуг, професіоналізм та відповідальність.

За словами автора, описаний ним «ідеал» насправді поки що далекий від реалізації, зокрема, через егоїстичні інтереси окремих кіл або страх змін. Проте цей процес вже почався, і ключовим завданням буде переконатися, що ці зміни є незворотними.

  • Зображення 16x9

    ​Тетяна Савчук

    Приєдналася до Української редакції Радіо Свобода у 2017 році. Здобула ступінь магістра з міжнародних відносин та дипломатії в Англо-американському університеті у Празі. Продюсерка соціальних мереж. 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG