Доступність посилання

ТОП новини
14 Грудень 2018, Київ 19:52

Від розгону Майдану до оборони Донецького аеропорту. Шлях студента Юлія Терехова


Беркут розганяє студентів під монументом Незалежності на Майдані у Києві. 30 листопада 2013 року

День силового розгону Майдану змінив життя студента Юлія Терехова. Радіо Свобода розпитало Юлія про те, як все відбувалося тоді, а також про шлях, який він пройшов після тих подій.

Юлій Терехов, один із студентів, яких побив «Беркут» 30 листопада 2013 року у Києві
Юлій Терехов, один із студентів, яких побив «Беркут» 30 листопада 2013 року у Києві

– Тоді у 2013 році я навчався на першому курсі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Я давно мріяв стати звукорежисером, писав танцювальну музику, був постійним відвідувачем усіляких рейвів. Я з легкістю вступив на бюджет, навчався добре, бо мені подобалося і було цікаво.

Коли я дізнався, що Янукович може не підписати угоду про Асоціацію з ЄС, то мене це дуже обурило. Хотілося якось висловити свою позицію я і вирушив підтримати мирну акцію на Майдані у Києві.

Пам’ятаю, спочатку там було багато людей, які просто чекали рішення президента й вірили, що він схаменеться і продовжить європейський курс.

Але Янукович усіх обманув. Це було дуже велике розчарування. Було таке відчуття, ніби тобі перекрили шлях до кращого.

Потім я побачив біля фонтану хлопців у масках і з палицями. Вони були рішучі. Саме в той момент для мене все змінилося. Я зрозумів, що за свободу доведеться боротися. Я просто підійшов і сказав: «Можна до вас, я з вами хочу робити революцію».

Студенти вимагають зближення з Європою. Майдан Незалежності у Києві, 26 листопада 2013 року
Студенти вимагають зближення з Європою. Майдан Незалежності у Києві, 26 листопада 2013 року

– Як сталося, що ви залишилися під монументом Незалежності (стелою) на ніч?

– До вечора 29 листопада більшість людей, які прийшли на Майдан, щоб підтримати рух України до Європи, уже розійшлися. Я чув розмови про те, що міліція захоче забрати сцену під стелою, «зачистити Майдан».

Про це говорили зі сцени, але закликали не вдаватися до «провокацій», а просто танцювати, співати, бо це, мовляв, мирна акція.

Поступово людей стало зовсім мало. Атмосфера була аж занадто спокійною. Всі грілися біля діжки з багаттями, спокійно спілкувалися, хтось співав, хтось уже дрімав.

Аж раптом через дорогу прибігли і вишикувались навпроти нас «космонавти» (так називали бійців підрозділу «Беркут» через їхні шоломи - ред.)

Беркутівці б'ють студентів на Майдані Незалежності у Києві, 30 листопада 2013 року
Беркутівці б'ють студентів на Майдані Незалежності у Києві, 30 листопада 2013 року

Ми зрозуміли, що зараз щось буде, але беркутівці стояли і чогось чекали. Думаю, що просто у спокійній ситуації розігнати вони нас не могли, вони чекали провокації, чекали приводу розпочати свою зачистку.

Все стало очевидним, коли до фонтану під'їхали вантажівки із металевими конструкціями.

Ще листопад не завершився, а владі вже треба було ставити «йолку». Саме час! А ті «бомжі» та «ледарі», які не йшли працювати, а протестували на Майдані їм заважали. Бідні працівники ЖЕКу почали розвантажувати огорожі та встановлювати їх прямо посеред Майдану.

Звичайно, це обурило людей. «Що ви робите?», – кричали люди, відбираючи у працівників металеві огорожі.

А позаду вже спустили «псів».

Лівий фронт площі повністю заповнили беркутівці і почали бити усіх на своєму шляху. Дубасили всіх з однаковою ненавистю, збивали з ніг, тоді були дубинками, скакали ногами по головах...

Жінки і дівчата кричали! Це було жахіття!

Через місяць після розгону: євромайданівці згадували, як їх розганяв «Беркут»
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:04:53 0:00

Ми хотіли їх зупинити, але чим. Я опустив очі донизу, і побачив пакет зі скляними банками з горошком. Почав жбурляти ними у «беркутів». У той час вони вже поскидали людей зі стели і товкли усіх внизу. На моїх очах один з «мусорів» за волосся тягнув жінку до автозаку, а інші нахабно били палками по головам людей. Нас трусило від ненависті і злоби.

До нас почали бігти «космонавти» з такими білими металевими щитами дивної форми. Спецрота якась. Хтось із хлопців кинув у них головешку із бочки.

Ми закривали голови руками від ударів і затиснулися у проміжок між вантажівками. Нас там було четверо і били нас з усіх сторін. Я тоді добре дістав по спині.

Хто міг, повтікали у різні боки. Ми сховалися у монастирі…

А зранку вже почалася інша історія, бо Україна не стерпіла цього.

Майдан. Це було тут
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:04 0:00

Я удома трохи відіспався, відлежався, а тоді зібрався і вже був на Майдані до кінця. Я брав участь у багатьох сутичках із міліцією у складі «Правого сектору».

Правий сектор був створений підготовленими патріотичними організаціями. Я для них був людиною незнайомою, про мене часто забували. Але я познайомився там зі справжніми героями, з якими товаришую досі.

Наша група мала назву «Заграва». Командував друг Хорват і друг Мирон.

Пам'ятаю як ми утримували барикаду на Грушевського поки всі сили йшли до Верховної Ради вулицею Інститутською. А потім, як там вже почалися «заміси», то на нас полетів «Беркут» і ми, прикриваючись щитами відступали.

Один покидьок переліз барикаду, і почав стріляти прямо в мене з рушниці. Дивна пластмасова чи гумова куля, схожа більше на корок від шампанського, застряла у моєму щиті. Я побачив його очі у віконечко мого дерев'яного щита. Я був злий, що маємо відходити, хотілося дати йому здачі. Відступаючи я прихопив з собою діда, в якого з голови текла кров.

Того вечора Майдан почали оточувати, і ми спалили їхній БТР.

Часом приходять спогади, і я чую як звучав Майдан тоді.

– А що було після Майдану?

– Після того, як Росія забрала Крим я шукав спосіб потрапити на фронт. Я хотів воювати у спецназі. Я готувався, тренувався, збирав документи, пройшов медкомісію, безліч лікарів...І коли я приїхав у тогочасний Кіровоград, а тепер уже Кропивницький, я поспілкувався із комбатом Олександром Трепаком (позивний «Редут»).

«Редут» особисто проводив зі мною співбесіду, ми спілкувалися близько години, потім він запросив до розмови замполіта. Розмова мене вразила. Мабуть, те, що я розповів теж мало ефект, бо зі мною підписали контракт.

Моя сім'я зробила мені подарунок, придбали дорогі берці, а товариші прислали американський камуфляж. Так я почав служити у спецназі.

І вже через день, на полігоні до мене підійшов офіцер, і запитав чи згоден я вирушити до ДАПу з групою посилення?

«Там зараз гаряче! Вранці група вирушає, ти за?», – спитав він. Я звісно відповів ствердно.

Страшно стало вже потім...

Юлій Терехов на фронті. 2014 рік
Юлій Терехов на фронті. 2014 рік

30 серпня 2014 року, якщо мені не зраджує пам'ять, ми заїхали у Донецький аеропорт. В'їжджав я із групою підсилення, з такими відомими кіборгами як Скаут і Сандора, ще з нами були двоє водіїв і оператор квадрокоптера. І вже 3 вересня там у ДАПі я склав присягу. Мій позивний «Цезар».

Ось як описав цей момент у документальній книзі Радіо Свобода «АД 242» боєць 3-го полку спецназу Вадим Довгорук : «До нас приїхав один молодий хлопець. Якщо бачили програму «Хоробрі серця», то там був хлопчик із позивним «Цезар». Так-от, це він. «Цезар» складав присягу прямо в аеропорту. Це було 3 вересня, то день, коли мене поранили. Серед нас він був наймолодшим солдатом».

Читайте тут: Ніхто не скаже, що аеропорт захищали дарма – «кіборг» Вадим

Але «картинка» в голові у мене трохи розмита. Контузії.

Потім «Редут» мене, старшину і водія відрядив облаштувати «плацдарм» для виходу. Ми виїхали в Тоненьке. Там ми дочекалися коли З полк спецназу вийшов з ДАПУ, а на ротацію зайшла 79-та бригада та Правий сектор. На війні я зустрів товариша з Майдану із позивний «Яшка».

Юлій Терехов (праворуч) із друзями «кіборгами». Яків Циганков посередині
Юлій Терехов (праворуч) із друзями «кіборгами». Яків Циганков посередині

– Що Ви робите зараз?

– Я навчаюся на офіцера в Київському військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка. Вступив заново. Хоч і у Карпенка-Карого мене чекали з фронту, дали академвідпустку, та я зрозумів, що хочу іншого. Тепер навчаюся на військовому гуманітарно- лінгвістичному факультеті за спеціальністю – політологія.

Я одружений. Я щасливий батько. Рідні мною пишаються.

Юлій Терехов із дружиною на Майдані у Києві. 26 серпня 2016 року
Юлій Терехов із дружиною на Майдані у Києві. 26 серпня 2016 року

Є орден за мужність 3 ступеня, медаль учасника антитерористичної операції та нагорода іменна вогнепальна зброя – пістолет ФОРТ 17.

А 29 листопада я разом із другом «Богемою» Андрієм Шараскіним, на запрошення посольства України у Німеччині, у Берліні представляли фільм «Кіборги».

Юлій Терехов (праворуч) та Андрій Шараскін у Берліні представляють фільм «Кіборги». 29 листопада 2018 року.
Юлій Терехов (праворуч) та Андрій Шараскін у Берліні представляють фільм «Кіборги». 29 листопада 2018 року.

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG