Щоб передати атмосферу максимально наближено до реальності, творці серіалу «Чорнобиль» консультувалися із українцями. Із ким саме? На честь кого назвали одну з головних героїнь – Уляну Хом’юк? І чому останній епізод називається «Вічная пам’ять»? Голос Америки розпитав про це сценариста серіалу Креґа Мейзіна та Дору Хомяк, яка була однією із тих, хто допоміг сценаристу зрозуміти Україну.
«Вічна пам’ять» – із такою назвою вийшов заключний епізод серіалу «Чорнобиль». Серіал виявився найретинговішим в історії за версією порталу IMBDb. Багато глядачів звертає увагу на точність деталей радянського побуту, які вдалось передати режисерам і сценаристам. І це при тому, що автори серіалу є іноземцями.
«Ми зняли цей серіал в пам'ять про всіх, хто страждав і пожертвував собою. Саме тому останній епізод має назву «Вічная пам'ять», – пояснив сценарист серіалу Креґ Мейзін.
Всередині конфайнменту: Чорнобильський «звір» у клітці – фоторепортаж
Чому Креґ Мейзін вибрав цю тему?
«Було багато причин, чому я хотів розповісти цю історію, але, мабуть, для української аудиторії цікавіше те, як саме я це хотів розповісти. Я завжди знав, що це трагедія, яка безпосередньо вплинула на український і білоруський народ, і опосередковано торкнулась сотень тисяч людей з усього Радянського Союз», – розповідає Мейзін.
Темою України він почав цікавитися ще в університеті. Саме там Мейзін познайомився із українськими американками – Дорою Хомяк і Уляною Леґедзою. Вони були першими, хто розповів йому про Україну і аварію на Чорнобильській атомній станції 1986 року. На честь них обох сценарист і назвав одну із головних героїнь серіалу – Уляну Хом’юк, яку грає Емілі Уотсон.
«Він мені сказав, що має таку ідею – а я кажу: «Хомяк краще ні, може трішечки змінити, то він перетворив прізвище на Хом’юк. А Уляна Леґедза з нами вчилась також. Вона американка українського походження. Коли він мені написав кілька років тому у твіттері, що починає знімати щось про Чорнобиль, то я поставилась до цього із застереженням, бо вже не перший раз хтось намагався розповісти щось про Україну, але виходило не дуже якісно. Однак цей серіал мені подобається, це дуже якісна робота», – розповідає представниця правління волонтерської організації Razom For Ukraine Дора Хомяк.
Хто ще допомагав?
Глядачі й критики звернули увагу на професійний підхід творців серіалу до дрібних деталей побуту, що й допомогло відтворити атмосферу того часу.
Номерні знаки автомобілів, газети, одяг, сигарети, які курили в той час, це те, що так важливо для українців, людей, які пережили аварію на ЧАЕС.
«Коли ти розповідаєш історію страждань, ти повинен робити це з повагою. Як я можу проявити повагу? Для мене було дуже важливим отримати деталі прямо з тогочасного життя. Я хотів, щоб кожен цінував і визначив для себе справжню, повсякденну красу, й боротьбу, жертву і гордість життя людей, які постраждали від цієї жахливої події», – пояснює сценарист.
В цьому йому допомагала ціла команда людей в Україні та США.
«Креґ підключив до своєї команди фахівців з цієї теми, включно з людьми, які пам’ятають Союз і жили в Україні саме у 80-і роки, щоб вони відредагували, щоб вони розкритикували, щоб кожна деталь була правильною», – розповідає Дора Хомяк.
Я час від часу випитувала його – чи ти читав це, чи ти читав се, чи ти знаєш такого автора? І він всіх знав – я радила йому різні книжки. І він цікавився цим. Читав, писав, говорив. Я питала в нього, чи він читав Юрія Щербака «Чорнобиль», чи читав Сергія Плохія «Брама Європи», здається, я також згадувала Енн Епплбаум».
Креґ Мейзін каже: «Ми задоволені тим, наскільки нам вдалося це зробити. Те, що народ України, Білорусі та Росії добре сприйняв наш серіал, значить для мене більше, аніж будь-яка рецензія критиків».
Читайте ще: Серіал «Чорнобиль»: кіноверсія vs версія ліквідаторів
