Дмитро Гордон: «Я рекламував «золоту піраміду», бо вважаю це геніальним винаходом»

Думки, висловлені Дмитром Гордоном щодо ясновидців, цілителів, рекламованих ним пристроїв і препаратів тощо є його власними і не відображають позицію Радіо Свобода.

Під час інтерв’ю журналіст і керівник виборчого штабу партії «Сила і честь», що, за останніми даними ЦВК, набрала 3,82% голосів виборців, Дмитро Гордон запевнив, що немає запитань, на які він би не зміг відповісти. Щоправда, під час розмови неодноразово відмовлявся це робити. Так, наприклад, не захотів говорити про жінок, засуджених у Росії за шахрайство, в яких знайшли посвідчення позаштатних кореспондентів газети «Бульвар». Не зміг згадати, що був засновником двох компаній, через які простежується зв'язок із бізнес-діяльністю «гадалок» і «ясновидців». Запевнив, що не знає, хто саме заробляв на продажу «золотих пірамідок», хоча виготовляли їх люди з оточення Гордона. На які ще запитання керівник виборчого штабу партії «Сила і честь» не знайшов відповідей, читайте в ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода. Ця розмова була записана до голосування на виборах парламенту України.

– Вам впродовж вашої бізнесової діяльності доводилося порушувати закон? Ви заробляли гроші в складні часи, у 1990-і у тому числі. Доводилося тоді переступати закон?

– Так сталося, що люди, які запросили мене до бізнесу наприкінці 1980-х, дали мені дві гарні поради.

Перша. Про все в бізнесі, та й у житті, зрештою, треба домовлятися на березі, поки ще не попливли. Це дуже гарна порада. Даю її усім. Щоб потім не було ніяких там... «двомовленостей».

Друге – не треба порушувати закони. Закони можна обходити.

– Тобто ви не порушували, а обходили?

– Я продовжу. Закони можна обходити, якщо це вкладається в законність. Тобто, якщо можна, не порушуючи закон, його обійти, а таке було на початку 1990-х...

– А таке можливо?

– Так. Звичайно. Ну, закон каже так. А якщо я зроблю так через цю фірму – це буде законно? Законно. То я роблю так. Припустимо. Порушувати закони можуть лише дурні. А робити все, щоб не порушувати закони, можуть розумні люди.

– Це можна винести цитатою, мені здається, зараз!

– Я вважаю себе розумним. Не треба порушувати закон, тому що рано чи пізно до тебе це постукає, те, що ти порушив.

​– Чому я про це запитую? Я дізнався феноменальну річ! Зараз ви – обличчя партії «Сила і честь»...

– Я – не обличчя.

– Ви, напевне, найбільш впізнаване обличчя партії, завдяки якому багато хто дізнався про Ігоря Смешка. Але у 1990-х, у 2000-х у вас було інше амплуа. Ви теж були обличчям певного бренду, але зовсім іншого – славнозвісних «золотих пірамідок Ю-Шинсе». Можете пояснити людям, що це за товар?

– Знаєте, є такі ліки «Корвалол» чи «Валокордин»? Так? Що це таке? Це ліки, на які є ліцензія МОЗ, на які є патенти і так далі. Я міг рекламувати «Валокордин» чи «Корвалол». Це медичні ліки. Я брав участь в рекламній кампанії медичного приладу (!) «Золота піраміда», в якого була ліцензія МОЗ, патенти і більш ніж 2 роки клінічних випробування в лікарнях міста Києва та інших міст. Тобто я брав участь в рекламуванні медичного приладу, який є законним, і який розроблявся під керівництвом МОЗ.

– Я в цьому не сумніваюся. Я просто хочу зрозуміти, як він працює?

– Як він працює?

– Так.

– Це вам треба брати спеціальні.... Я ж не можу розповідати, як працює. Його і одягали на голову, тримали так певний час. Тому що піраміда – це енергія форми. У всьому світі відомо, що вона має лікувальні властивості. Тому я як громадянин, як людина, якій це не заборонено, рекламував медичний прилад, який мав всі необхідні документи МОЗ. Тому усі питання, які мені ставлять з цього приводу, я кажу: йдіть до МОЗ і запитайте, чи це було законно, чи ні? Вам відповідь дадуть.

– Мені просто цікаво, чи ви самі вірили в те, що ви говорите?

– Абсолютно!

– Вірили?

– Я ніколи не буду брати участь в якихось рекламних чи в інших кампаніях, якщо я не буду вірити в те, що я кажу.

​– Просто, я щойно запитав, як воно працює, а ви кажете: ну, йдіть до спеціалістів. Ви вірили, але не знали, як воно працює?

– Я знав, як воно працює. Ну, натягати на голову можна його.

– Натягнути піраміду на голову – і як це впливає на стан організму?

– Слухайте, це впливає дуже добре. Ви хочете, щоб я вам зараз розповідав?

– Простими словами.

– Простими словами. Це лікує багато хвороб і взагалі дає організму можливість тиск покращити, якщо він зашкалює, і так далі. Це дуже класний прилад! Дуже класний! І я в нього вірю абсолютно!

– Це залежить від форми?

– Є енергія форми, так.

– Були в радянський період пакети молока у формі пірамід – вони теж можуть якось впливати? Вони ж пірамідальної форми? Є якась відмінність?

– Я вам хочу сказати, що ви мене спитали про медичний прилад «Золота піраміда». Я вам ще хочу повторити, що медичний прилад «Золота піраміда» є лікувальним. Він має ліцензію МОЗ...

– Ліцензію можна купити. Ви ж знаєте, у нас така країна, що це не проблема.

– Що нам обговорювати, що можна купити, що – ні. Якщо ви хочете сказати, що ліцензію купили, йдіть до суду.

​– Ні, я цього абсолютно не кажу. Я кажу, що це не може бути апріорі визначальним.

– То що ви від мене хочете? Я рекламував «Золоту піраміду». Підкреслюю, рекламував свідомо, тому що вона спасла мого друга від смерті. Що робив не так? Чи є щось, що я робив не так?

– До речі, це дуже цікава історія. Я кілька разів про неї чув. Але ви ніколи не говорили, що це за людина. Можете розповісти, кого вона врятувала, зрештою?

– Якщо б ця людина дала мені дозвіл, я розповів би. Вона жива досі. Не виключаю, що вона дасть на це дозвіл.

– Досі не дала?

– Це інтимна справа.

– Це могло б зняти дуже багато запитань. Бо це був би яскравий приклад того, як працює цей прилад.

– Це інтимні річ. Якщо ця людина дасть мені це право, я це озвучу. Дивіться, сьогодні деякі люди, які хочуть мене вщипнути, кажуть про «Золоту піраміду». Мене ніяк цим не вщипнеш. Тому що я робив законні речі абсолютно свідомо і кажу зараз про це – рекламував «Золоту піраміду» абсолютно свідомо, бо вважаю це геніальним винаходом. І все. І крапка. Про що тут ще можна розмовляти?

​– Ви заявляли, що не заробляли на цьому, на цій рекламі?

– Абсолютно!

– Тобто робили це безкоштовно...

– Абсолютно!

– А хто на цьому заробляв? А хто був виробником цих «пірамід»?

– Це не моя проблема і не моя розмова. Я ще буду знати, хто, на чому, де заробляв. Навіщо мені це?

– Тобто ви не знаєте, хто виробник?

– Ні. Навіщо мені це?

– Є така компанія «Сілверхорст ЛТД». Ви знаєте цю компанію?

– Ні.

– І людей, які там працюють, теж не знаєте?

– Ні.

– Ім’я Попелюк Микола Олексійович вам про щось говорить?

– Говорить. Звичайно.

– Що це за людина?

– Це людина, з якою ми вчилися у Київському інженерно-будівельному інституті.

– Ви досі товаришуєте?

– Ми знайомі з ним.

– Він є керівником компанії, яка виробляла ці «пірамідки».

– Так.

– Коли я почав дивитися дані з відкритих джерел, то знайшов цікаву інформацію, що він є також керівником видавництва «Кручі Дніпра». Я правильно розумію, що «Кручі Дніпра» – це видавництво, яке видавало «Бульвар» в якийсь час?

– Так, абсолютно.

– І ви навіть вказували у 2016 році, що отримували зарплату, власне, у «Кручах Дніпра»...

– Абсолютно. Як видавець газети.

​– Керівником цього видавництва є Попелюк Микола. Тобто ви фактично співробітники.

– Ну, ми знайомі з ним добре. Так.

– Але про його діяльність, пов’язану з «пірамідками», не знали?

– Зовсім.

– Хоча їх рекламували?

– Ще раз кажу: зовсім!

– Але як таке можливо? Тобто ви доволі багато часу займалися просуванням цього продукту, ваш близький знайомий є керівником компанії, яка його виробляла, але ви про це не здогадувалися?

– Я не можу знати все про всіх. Я не можу знати. Тому у кожного є своє життя, і кожен займається своїми справами.

– Як виявилося, ця компанія «Сілверхорст», керівником якої є ваш товариш, виробляла ще одні «чудо-ліки» – «Шилентин». Ви про такий чули?

– Так. Реклама їх була в газеті.

– Ви дуже багато рекламували ці ліки...

– Не я. Газета.

– Я думаю, що з вашого відома теж.

– Ми беремо рекламу. Не всю, звичайно. Але там, де є законні підстави для цього, там, де є ліцензії і так далі, ми беремо цю рекламу.

– Я навіть знайшов одне повідомлення, яке було розміщене у вашій газеті, яке називається: «Шилентин» – скажи раку ні! Українські вчені оголосили раку війну! Створений ними препарат «Шилентин» пішов в успішний наступ проти раку, а також багатьох інших хвороб: гепатит, діабет, туберкульоз, герпес...» І так далі. Тобто цей препарат «Шилентин» зображується як «чудо-ліки», які можуть допомогти від багатьох проблем.

Але коли Антимонопольний комітет зайнявся дослідженням цього препарату, зрозумів, що це просто дієтична добавка. І вона не має ніяких лікувальних властивостей. Ви про це знали, коли розміщували рекламу?

– Левко, розміщує рекламу рекламний відділ. Це перше.

– Тобто для вас не має значення, що розміщувати?

– Можна я далі скажу? Головний редактор не дивиться на це. А головному редактору головне і рекламному відділу, щоб були всі документи. Документи всі були. Ми не розміщували ніколи нічого без документів.

– Але чи це чесно стосовно читачів? Вони повірять вам, а це виявиться не зовсім правдою. Не відчуваєте відповідальності за це?

– Чому це не повинно виявитися правдою, якщо є ліцензія МОЗ?

​– Я ж вам кажу, що Антимонопольний комітет встановив, що це – дієтична добавка, а не ліки від раку.

– Послухайте мене. Якщо є документи МОЗ, чому я в цьому повинен мати сумнів? Нехай має в цьому сумнів МОЗ. Розумієте?

– Зрозумів. Тоді ще одна компанія, про яку я хотів би з вами поговорити. «Центр народної медицини «Доля».

– Так.

– Щось знаєте про неї?

– Знаю, що така є чи була.

– Звідки знаєте?

– Вони розміщували рекламу в газеті «Бульвар».

– Ви знаєте, хто її керівник?

– Ні.

– В’ячеслав Лисенко.

– Так.

– Це ваш товариш?

– Ми з ним співпрацювали. Так.

– Яким чином?

– Олена Крутогрудова, дружина В’ячеслава Лисенка, була журналісткою «Бульвару Гордона».

– Так. Це вся співпраця?

– Вона нас познайомила. Так.

– А спільного бізнесу у вас не було?

– Ні.

– Знову ж таки, з відкритих реєстрів вдалося отримати виписки щодо двох товариств із обмеженою відповідальністю – «ТОВ «Рада» і «Видавничий дім «Кредо». Керівником в обох з них був В’ячеслав Анатолійович Лисенко, а засновником – ви. До 2016 року.

– Я? Засновником?

– Так. «Видавничий дім «Кредо» і «ТОВ «Рада». Забули про них?

– Так. Мені треба подивитися документи, бо я був засновником, напевне, в багатьох якихось фірмах.

– Не в багатьох. Але в цих двох фірмах були. Вони припинені у 2016 році.

– Треба дивитися.

– А чим займалися ці ТОВ?

– Я не можу сказати. Я не пам’ятаю просто. Їх було багато.

– «Бульвар Гордона» розміщував дуже багато повідомлень про роботу різних гадалок, цілителів, ясновидців і так далі. Я знайшов повідомлення, де вказано, що прийоми цих людей будуть здійснюватися в «Центрі народної медицини «Доля». Мені було цікаво, зважаючи на те, що ви з цією людиною були бізнес-партнерами, чи причетні ви до організації цих прийомів гадалок, ясновидців, їхньої роботи?

– Не причетний.

– Не причетні?

– Ні.

– Як таке можливо, що ваш бізнес-партнер фактично був до цього причетний, а ви про це не знали?

– Ну, якщо ви живете з дружиною, припустимо, і в неї свій бізнес, а у вас – свій. Ви повинні знати все про бізнес дружини?

– Ну, звісно!

– Так? Я так не думаю.

– Детальна інструкція, як потрапити на ці прийоми в цей центр, розміщувалася у «Бульварі». І зважаючи...

– Це була реклама.

– Ну, звісно. Але ви були близькі з цією людиною, з Лисенком.

– Це була реклама. Я не був близький з цією людиною. У нас працювала його дружина. Це різні речі.

– Але ж хіба можна з неблизькими людьми робити разом бізнес?

– Мені потрібно подивитися, де я був, в яких юридичних компаніях...

– Ви просто не пам’ятаєте про них?

– Ні.

​– Хочу згадати один випадок. Хотів почути вашу думку, бо він мене дуже здивував. Трапився він у 2004 році в російській Карелії. Там були заарештовані і засуджені до 6 і 7 років дві жінки – Тетяна Мороз і Тетяна Костєва. Це повідомлення офіційне з сайту Генпрокуратури Російської Федерації.

Дозвольте, невеличкий уривок з прес-релізу Генпрокуратури, щоб ви розуміли, про що йдеться...

– Будь ласка.

– «Как установлено судом, подсудимые в течении двух месяцев (йдеться про цих двох жінок) (март-апрель 2004 года) под видом гадания на картах, ясновидения и пророчества, магического изменения будущего мошенническим путем совершали хищение денежных средств жителей Карелии. Всего ими совершено 166 эпизодов мошенничества. В обвинительном заключении значиться 175 потерпевших, общая сума причинённого ущерба 2,5 миллиона рублей».

Але що найцікавіше? Чому я вас, власне, про це запитую? «У представительниц оккультных наук имелись удостоверения внештатных корреспондентов киевской газеты «Бульвар». Це співробітниці «Бульвару»?

– Ви знаєте, це цікава історія. Досить цікава. Вона для мемуарів.

Оскільки ви цитуєте російську Генпрокуратуру – це взагалі зараз актуально! Але я зможу розповісти про це вам, якщо дадуть мені на це згоду ці дві жінки.

– Чому?

– Тому що це їхні інтимні подробиці. І я не можу розповідати про це.

– А ви можете безвідносно до подробиць сказати, вони працювали у вас?

– Все, що стосується цих двох жінок, я можу про це розповідати, але якщо вони нададуть мені згоду. Є таємниці інших людей, які я не можу розголошувати.

– Без деталей. Просто: працювали вони у вас?

– Не можу розголошувати жодної деталі цього.

– Судячи з того, що ви говорите, що не можете говорити, бо це – інтимні подробиці, то ви їх знаєте?

– Ще раз. Це добре, що ви посилаєтеся на Генпрокуратуру Російської Федерації. Але що стосується цих двох жінок, я можу розповідати лише, якщо вони скажуть мені, що можна це робити.

– Це дуже дивно. Тому що виникає...

– Це не дивно. Це не мої таємниці. Я не можу видавати чужі.

– Але це кидає тінь на вашу репутацію.

– Ви знаєте, на мою репутацію ніщо не може кинути тінь. Я вам чесно скажу. Тому, якщо вони мені дадуть, скажуть, що так, тоді – звичайно.

– Ще більше виникає запитань, зважаючи на те, що в російській пресі тоді були повідомлення, наче б то Йосип Кобзон і Олександр Розенбаум якось втручалися у хід слідства, коли цих людей затримали. Загальновідомий факт, що це ваші товариші.

– Близькі друзі. Я навіть більше скажу.

– Близькі друзі?

– Так.

– Як це пояснити?

– Левко, ще раз, що стосується цих двох жінок – усі подробиці я вам можу розповісти лише, якщо вони дадуть мені на це згоду. Це дуже цікава історія насправді. Для мемуарів.

– Можна тоді я узагальню це запитання, щоб воно не стосувалося конкретно цих двох жінок, про яких ви не можете говорити, на жаль?

– Так.

– Чи були серед ваших знайомих, співробітників або близьких людей люди, які називали себе «гадалками», «ясновидцями», в яких були такі здібності?

– Були.

– Можете розказати?

– Були ці люди. Я співпрацював з деякими з них. Серед них були і великі люди. Про це я розповім обов’язково в інтерв’ю, напевне, найвидатнішій зірці пострадянського простору, яка візьме в мене інтерв’ю. У мене домовленість з цією людиною. І воно повністю буде присвячене цій темі, це інтерв’ю.

– Я чув цю історію в якомусь з ефірів. Але ви казали, що це буде зроблено ще у квітні.

– Так. Я планував зробити це до квітня. Але оскільки зараз вибори і не до цього, хочеться зробити це цікаво. Я вам більше скажу, буде знято багатосерійний художній фільм за цією історією. Це дуже цікава історія насправді.

Мені байдуже, хто і що про мене думає. Чесно кажу. Я настільки вже відірвався від землі – я вже там. Що про мене хто каже – мені байдуже.

Але що стосується теми ясновидців, екстрасенсів, Кашпіровського, Чумака, Глоби та інших гадалок – це буде серйозне, дуже цікаве інтерв’ю, багатогодинне. Тому що я буду розкривати деталі. Ще раз підтверджую, що воно обов’язково вийде. Я планую наприкінці серпня, напевне. Тому що треба графіки свої скоригувати з цією зіркою. Це не зірка, це – суперзірка, №1, що називається, пострадянської естради. Тому це буде дуже цікаво. Дуже цікаво! Ну, і попереду мемуари – в них буде ще більш цікавіше.

– Ви раніше обіцяли зробити це, розказати всі деталі. Квітень минув. Вже й літо.

– Я дуже хотів робити це тоді.... Я ж не думав, що я буду начальником штабу, що мені треба буде працювати. Я зараз по містах їжджу, працюю багато. І це не вкладається.... Це інтерв’ю – до нього треба підготуватися, треба сісти, треба, щоб була голова свіжа, тому що треба згадувати багато. А для цього потрібен час. Час ми знайдемо. Я планую... Десь закінчаться вибори вже – я поїду відпочину трохи. А потім, наприкінці серпня, ми це інтерв’ю зробимо. Буде цікаво.

– Збоку так виглядає, ніби ви уникаєте відповіді на це питання...

– Ні. Виглядає так, як воно є. А є воно так, що я домовився з цією людиною це зробити. І домовленість наша така, що перед цим інтерв’ю я ніде про це не розповідаю, щоб не «змазати» інтерв’ю.

Я хочу набрати, може, 5-7 мільйонів переглядів на YouTube. Розумієте? Я вам чесно скажу. І ми це наберемо. Бачите, інтерв’ю, яке у мене Юрій Дудь взяв – вже 11 мільйонів. Я хочу теж щось близько того зробити. Це буде цікаво.

– Тоді попрошу прокоментувати. Ось фотографія. Серед цих людей є люди з надзвичайними здібностями?

– Є.

​– Можете розказати, хто?

– Поки ні. В інтерв’ю.

– Просто на цій фотографії зображені співробітники ваші.

– Немає.

– Немає? З цих людей – жодного журналіста немає?

– Є. Олена є.

– А от Руслан Малиновський – це не ваш співробітник?

– Руслан – теж мій співробітник.

– Він дуже багато писав у «Бульварі». Я бачив його публікації.

– Писав. Так.

– А поруч жінка з ними? Хто це?

– Лариса Малиновська.

– Дружина?

– Так.

– А хто – людина біля вас, усміхнена у смугастій сорочці?

– Це Петро Ростоцький.

– Хто це?

– Людина.

В інтерв’ю. Не підганяйте зірки. В інтерв’ю ви почуєте...

– Це ваш друг?

– Це мій товариш. В інтерв’ю почуєте дуже багато.

– Цей товариш дуже схожий на людину, яка дуже активно рекламувалася на сторінках «Бульвару», яку називали «контактер з космосом Петро».

– То це він і є.

– Це ваш друг?

– Товариш.

– А він став другом до того, як став «контактером з космосом» чи після?

– Після. Не другом. Товаришем. Це різні речі.

​– Оскільки ця людина у вас на дні народження, то, я думаю, це близька людина... Це фотографія з вашого дня народження.

– Дивіться, ось це – олімпійська чемпіонка Оксана Баюл. Я бачив її другий раз в житті. Оце на моєму дні народження вона була другий раз в житті, коли я її бачив. Перший раз вона була на інтерв’ю, яке я з нею робив. Тому це не привід, те, що вони були на моєму дні народженні.

– Чому я запитую? Бо пан Малиновський і пані Малиновська – можна знайти вирізки з преси в інтернеті, де ці люди зображені в образах провидців, цілителів. Зокрема «ясновидець Ярослав» – от пан Малиновський. Як так сталося, що вас на дні народженні оточують люди, які позиціонують себе якимись знахарями.... людьми з надзвичайними здібностями.

– А це погано, бути людиною з надзвичайними здібностями?

– Це просто дивно! Як так сталося, що ці люди вас оточують?

– Мене багато хто оточує. Це не дивно, це нормально. Мене оточують багато хто.

– Повірте, це дивно. Тому що не у кожного є знайомі-«контактери з космосом».

– Повірте, це нормально. І я про це розповім в інтерв’ю, про яке я кажу. Це нормально. У цьому немає нічого дивного, нічого незаконного. У цьому є лише цікаве. От цікаве є. Це правда.

– А можна уточнити? Вони відкрили в собі надзвичайні здібності до того, як прийшли в «Бульвар», чи після того?

– До того.

– Тобто, вони продовжували працювати журналістами, вже маючи «дар зцілення»?

– До того.

– А вони дійсно мали надзвичайні здібності? Чи це просто був такий піар-хід?

– Для цього треба взяти у них інтерв’ю. Вони вам розповідь дадуть.

– Я зараз у вас беру. У мене є можливість запитати у людини, яка їх добре знає.

– Я вважаю, що навіть ви маєте нетрадиційні здібності. Я думаю, що ви – людина нетрадиційна. Тому що в кожної людини є те, чого немає в інших.

– Ваші критики звинувачують вас у тому, що ви фактично заробляли на такій схемі, коли люди без жодних здібностей відправлялися по регіонах, по різних країнах, де під видом різних гадалок і зцілень заробляли гроші.

– Левко, я це читав. Але мені байдуже, що пишуть. Але я знаю, що є вислови, які будуть в суді доведені чи не доведені. От є така людина – пан Балашов. От у нього є вже позови. Вже є 2-мільйонні позови. І буде ще вісім за те, що він наговорив. Тому що саме такі люди, як Балашов, розповсюджують про мене нісенітниці та дурню. Але вони будуть відповідати у суді. І це буде теж цікаво.

– І останнє по цій темі...

– Будь ласка! Будь-які запитання!

– Ваша перша дружина Олена Сербіна. У неї були надзвичайні здібності? Або є, вірніше?

– Вона не перша дружина. Вона – друга дружина.

– Вибачте, моя помилка.

– Чи є у неї нетрадиційні здібності? Безумовно!

– І в неї також?

– Так.

– А які?

​– Я познайомився з нею, коли працював з Марією-Стефанією. Робив її виступи. Біля Марії-Стефанії (я вже розповідаю те, що не повинен розповідати, бо я це буду розповідати в інтерв’ю, про яке я кажу) гуртувалися люди з нетрадиційними здібностями. І тоді я познайомився з моєю другою дружиною.

– Знову ж таки, у цьому переліку ваших знайомих і товаришів, які начебто володіють якимись надзвичайними здібностями, ще плюс одна людина. А є ще хтось, кого я не назвав?

– Так. Думаю, так.

– Їх більше?

– Ні. Їх небагато насправді. Може. 7-8.

– 7-8?! Ого!

– Так. Біля таких сильних людей, як Анатолій Кашпіровський, як Марія-Стефанія гуртувалися люди, які мали певні здібності, хотіли розвинути їх. І я як адміністратор, як людина, яка влаштовувала виступи, концерти і так далі, я спілкувався з усіма людьми, які спілкувалися з цими людьми. Там і знайомилися, там і шлюби заключали. Все було.

​– До речі, цікава історія. Ви розповідали про це Наталії Влащенко. Що, серед іншого, займалися організацією виступів перед багатотисячною публікою, людей з надзвичайними здібностями.

– А також людей з надзвичайними здібностями. Тому що я з кінця 1980-х займався в «Київконцерті» виступами зірок радянської естради. І серед них (така мода тоді була) були і такі люди, звичайно.

– Ви, як приклад, наводили ім’я – Геннадій Руцко.

– Так. Бачив його один раз в житті.

– Ви говорили, що він зібрав 100 тисяч (!) людей в Києві.

– 100 тисяч.

– А коли у вас запитали, а чи дійсно у нього були якісь здібності, ви кажете: я не знаю, я його бачив два рази в житті і робити якісь висновки не беруся.

– Два, правда.

– Я правильно розумію? Тобто ви не підозрюєте, чи були у нього якісь здібності?

– Дивіться, нам кажуть, що є можливість провести виступ Геннадія Руцко. А хто він? Я його не чув взагалі. Я його бачив два рази у житті. Виходить інтерв’ю в газеті «Комсомольское знамя», яка виходила тиражем 1,5 мільйони екземплярів. І касири продають 100 тисяч квитків на виступ Геннадія Руцко!

Перший раз я з ним зустрівся – мені було цікаво. Ну, чесно! Я прийшов у номер готелю. Він лежав у ванній, наповненій шампанським, повністю голий. Він сказав, що володіє скількома тисячами мов інопланетних. Дивний такий, з косою.

– Ви казали, що він на вас справив враження шизофреніка.

– Він на мене справив враження шизофреніка. Тому що я не розумію, як можна володіти кількома тисячами мов. Але щось магічне у нього було. Безумовно.

Наступного дня я побачив його другий раз. Він зібрав стотисячний стадіон. І я був серед глядачів.

– Ви були і серед організаторів, правильно я розумію?

– Так. «Київконцерт» весь працював на організацію. Касири машини «Жигулі» купляли за відсотки від продажу квитків.

– Ви, здається, говорили, що у вас мішки з грішми вдома стояли у той момент.

– Так. У мене стояли не мішки, сумки величезні, такі баули. Тоді ж Горбачов видав указ про кооперацію в СРСР. Чи 12%, чи 20% ти мав виплатити з будь-яких заходів державі. Інші – що хочеш роби. Тобто, ви розумієте, що таке стадіон 100 тисяч, квитки коштували середні десь по 5 карбованців. Півмільйона карбованців!

Другий день – я на трибуні стадіону. Ну, це було взагалі. Він вийшов з якимись людьми-монахами на стадіон, походив, під дудочку пограли вони хвилин 40. І все, на цьому закінчилося. І люди пішли дуже задоволені. І багато мені казали після цього, що там – зцілення, там – зцілення. Ну, феномен якийсь! Феномен. Що це було? Я не знаю. Він справив на мене враження шизофреніка.

– Чи для вас було важливо в принципі, отримають ці 100 тисяч людей допомогу чи просто – заплатили, та й заплатили, моя справа – організація?

– Мені було 22 роки. Я прийшов після армії. Інша країна. Інша. Вона була однією – стала іншою. З’явилася можливість заробляти гроші. Ці гроші були чесні. Вони були законні. Ми сплачували всі податки. Мені було цікаво.

Мені взагалі завжди цікаво. Мені цікаві люди. Коли людина мене цікавить, я в неї закохуюся. Я вам чесно скажу. Якщо вона щось з себе уявляє.

– Ви тоді для сотень тисяч людей давали щось надзвичайне, якусь цікаву людину, як ви говорите. І зараз на YouTube, коли розповідаєте про «Силу і честь», – це щось схоже? Чи тут все-таки є якась принципова відмінність для вас?

– Жодної! Якщо мені подобається людина... Знаєте, я вам скажу, наприклад, Кашпіровський з тих часів. Я його люблю. Я нічого з собою вдіяти не можу. Я його люблю. Він – людина надзвичайних можливостей. Він – філософ, він – живий геній. Він – людина, якій пам’ятник треба ставити!

​– Я дивився одне з ваших інтерв’ю, ви сказали, що ваша улюблена книжка «Золоте теля». «Золоте теля», де головним героєм є Остап Бендер. Людина теж цікава, унікальна тим, що була геніальним махінатором. Людина, яка могла сотнями способів, більш чи менш законно, видурити у людей гроші. Чим вас так зачепив цей герой?

– Для мене головний герой книги «Золоте теля» – не Остап Бендер. А чому я люблю Островського та Салтикова-Щедріна, класиків російської літератури? Тому що вони тоді змалювали всі типи людей, які зустрічаються будь-кому з нас.

Чим гарне «Золоте теля»? Що у ньому змальовані усі. Усі люди, різні типи: і такий, і такий, і такий, і такий, і такий. І це енциклопедія життя. І чому зараз актуальний Островський, який йде на сцені, чи Салтиков-Щедрін? Вони тоді, кілька віків тому змалювали те, що відбувається зараз. І якщо ти розумієш це, ти озброєний. І ти розумієш, які бувають люди. І коли ти зустрічаєшся з людьми, ти їх вже класифікуєш. Вони мені допомогли – Островський, Салтиков-Щедрін, Ільф і Петров.

Справа не в Остапі Бендері, якого, до речі, багато хто любить. Він же ж не герой такий, що «Ах!». Але в ньому людське є. І він не порушував кодекс, якщо пам’ятаєте. Він був людиною. Але енциклопедія типажів – оце головне.

Повна версія інтерв'ю з Дмитром Гордоном: