Україна вступає у високосний 2020 рік. Серед багатьох поширені забобони, що саме такі роки є дуже непростими, на них випадають потрясіння і стихійні лиха. Про те, чи є підстави для таких тривожних очікувань, інтернет-видання «Главком» запитало у правозахисника, віцеректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича.
Серед іншого він висловив побоювання щодо можливості існування таємних протоколів «нормандської зустрічі». І хоча ніби у Парижі Зеленський не перетнув «червоних ліній», однак за тиждень, два або через місяць можуть проявитись якісь речі, про які українці нічого не знали. Недосвідченість нової владної команди в Україні, очікування легкого порозуміння з культурно близькою політичною елітою Росії може негативно вплинути на владу, на цьому можна дуже легко спіткнутися, зазначає експерт.
Ще Маринович зауважує на посиленні впливу Коломойського. Після того, як він повернувся до України, говорить жахливі речі для держави, посилає Заходу антипрезидентські, антиукраїнські сигнали. За Порошенка він так не поводився, він втікав. За Зеленського він сидить в Україні і досі, незважаючи на величезний тиск МВФ.
Щодо головних здобутків України, то серед таких, на думку правозахисника, є те, що Україна вкотре продемонструвала, що є демократичною державою, що може бути зміна влади, до того ж радикальна зміна, мирним шляхом. Це результат, про який росіяни навіть не можуть мріяти, зазначає Маринович. Щодо негативів, то великою поразкою, на його думку, є великий крен у бік популізму. І відсутність пошани до професіоналізму. Взагалі у правозахисника певний час було враження, що країною керує якась таємна група людей, а не офіційні інститути. Заголовок статті – «Мирослав Маринович: Крен у бік популізму – велика поразка цієї влади».
Доки контракт на транзит із «Газпромом» не підписаний, варто уважніше проаналізувати його можливі нові умови, наголошує описувач «Дзеркала тижня» Олексій Кучеренко. Політик переконує, що нові умови контракту на транспортування російського газу в ЄС українською газотранспортною системою є вигідними лише для тимчасового уряду, керівництва «Нафтогазу» та Росії.
Проаналізувавши, що Україна мала станом на початок переговорного процесу, і що у підсумку вона матиме після підписання контракту на транспортування газу, дописувач стверджує, що позиції України, як транзитної держави, різко погіршуються, валютні надходження в Україну та платежі до бюджету від транзиту газу через територію України зменшуються в рази, тарифи на транспортування газу для українських споживачів та витрати на обслуговування та перебудову газотранспортної системи значно зростають. Такі результати – це прямий виклик для України, з яким ще доведеться впоратись. На цьому Кучеренко наголошує в статті «Новий «транзитний котракт»: чия і в чому вигода?».
Утім, «Економічна правда» переконує, що можна говорити про певну перемогу «Нафтогазу» на короткій дистанції. Адже Україна отримає 3 мільярди доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу, ГТС продовжить працювати, а в бюджет надходитимуть мільярди доларів валютної виручки.
Однак, невідомо як зміниться поведінка «Газпрому» після добудови всіх «потоків» і як проходитимуть переговори щодо пролонгації угод. Докладніше йдеться в статті «Контракт «під ялинку».
Про те, як команда Володимира Зеленського пристосовується до замороження ситуації на Донбасі, розповідає «Тиждень.ua». У публікації «Імітація деокупації» видання стверджує, що кардинальних миротворчих зрушень на Донбасі, обіцяних під час передвиборчої кампанії, Зеленському домогтися не вдалося. Він особисто переконався, що «сісти й зійтися посередині» з Москвою не вдасться, тож закон про особливий порядок самоврядування в ОРДіЛО пролонгували ще на рік. Новий документ «слуги» обіцяють розробити навесні 2020-го, але невідомо, чи дійде до його практичного застосування на Донбасі.
Хоч би які закони ухвалювалися в Києві, усе залежатиме від того, чи виконає свою частину мінських угод Москва, наголошує видання. А вона тим часом демонструє бажання та готовність усіляко затягувати мирний процес, випробовуючи на політичну міцність нове українське керівництво. У такій ситуації замороження ситуації на Донбасі видається далеко не найгіршим сценарієм для України. Однак для команди Зеленського це не надто зручний варіант, оскільки він суперечить її передвиборчим обіцянкам та сподіванням електорату.
Тепер, коли міф про 73% підтримки розсіявся, час дбати про рейтинги. І допоки переговори в «нормандському форматі» не принесуть кардинальних зрушень, влада гостро потребуватиме бодай невеликих історій успіху на Донбасі, які можна пред’явити дедалі більш роздратованим виборцям.Чільне місце серед передвиборчих заготовок Зе-команди посідає тема порозуміння з мешканцями окупованих територій.
А найбільш неоднозначною історією успіху команди Зеленського може стати виплата пенсій мешканцям окупованого Донбасу. Простір для «креативу» щодо Донбасу в Зеленського чималий. Щоправда, невідомо, як це позначиться на рейтингах влади, наголошує автор статті Максим Віхров.
