Ще будучи кандидатом в президенти Володимир Зеленський обіцяв привести разом з собою у владу «нові обличчя» і навіть пропонував виборцям долучитись до підбору кандидатів на високі державні посади. Але минув перший рік президента Зеленського і виявилось, що замість цього у велику політику разом із ним прийшли не лише його друзі дитинства, знайомі та бізнес-партнери, але і кадри часів президента Януковича.
Хто вони? Чим займались раніше та чим займаються зараз? Та чому Зеленському не вдалось дотриматись своєї обіцянки?
Спочатку був Андрій Богдан, якого Володимир Зеленський призначив головою свого офісу.
Саме це призначення стало одним із перших кадрових скандалів нового президента. І не лише тому, що Богдан – ексадвокат олігарха Ігоря Коломойського, але й через те, що він працював на експрем’єра Миколу Азарова: був його радником та уповноваженим з питань корупції в його уряді, а ще отримав із рук Азарова почесну грамоту прямо в розпал Майдану.
«У листопаді 2013-го разом з Миколою Азаровим він літав до Санкт-Петербурга на перемовини. Вже наступного дня після повернення уряд призупинив підготовку до підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом. А це і призвело до протестів, до революції», – розповідали «Схеми».
Зважаючи на усе це, Богдан мав бути люстрованим. Однак бажання Зеленського призначити його виявилось сильнішим за закон.
Тож Адміністрацію президента перейменували на Офіс, бо ж очолювати орган із такою назвою люстраційний закон не забороняє.
Однак, Богдан не єдиний чиновник часів Януковича, який зацікавив Зеленського.
Після його перемоги до України повернувся і Валерій Хорошковський, який із аеропорту одразу попрямував в урядовий квартал.
Людині, яка в часи Януковича очолювала СБУ, Мінфін та була першим віцепрем’єром в уряді Миколи Азарова, за президентства Зеленського доручили навести лад на митниці. Щоправда, неофіційно: у ролі консультанта тогочасного очільника ДМС Максима Нефьодова.
Ось як його функції у жовтні 2019-го описував тогочасний голова Офісу президента Андрій Богдан: «Ми зустрічались з великою кількістю експертів, митників, економістів, і всі сказали, що коли Валерій Іванович був головою митниці, то доходи виросли за два роки в чотири рази. І всі його недруги, і друзі його, різні політичні табори рекомендували нам прислухатись, тому що, крім теоретиків в Україні, є тільки один практик, який реально це реалізовує».
Дещо пізніше Офіс президента почав розглядати Хорошковського як одного з головних претендентів на крісло прем’єра. Зокрема, цей факт офіційно підтверджував нинішній заступник голови ОП Сергій Трофімов.
«Діалог був, він був закритим, президент сам вів цей діалог і може відповісти в деталях, як ухвалював це рішення», – розповідав Трофімов в одному з інтерв'ю.
Цікаво, що в жовтні 2019-го – за п'ять місяців до цієї заяви представника ОП – Зеленський запевняв: призначення Хорошковського на публічну посаду неможливе.
«Ні, ні, ніякої посади не може бути», – відповідав він на запитання журналістів «Схем».
Ще один чиновник часів Януковича – Сергій Тігіпко – також розглядався командою Зеленського як заміна експремєру Олексію Гончаруку.
«З паном Тігіпком я теж зустрічався», – визнавав у коментарі Радіо Свобода Володимир Зеленський.
Однак, як і Хорошковський, Тігіпко зрештою залишився без портфеля.
Натомість посаду в оновленому Кабміні отримав Ілля Ємець.
Людина, яка в уряді Миколи Азарова за часів президента Януковича пів року керувала системою охорони здоров’я, за президентства Зеленського знову очолила МОЗ.
На цій посаді цього разу Ємець пробув менше від місяця і запам'ятався здебільшого заявами про те, що «зараз помруть всі пенсіонери» і, що фінанси у сфері охорони здоров'я «треба виділяти на живих людей, а не на трупи».
Але на цьому чиновники часів Януковича у Зе-команді не закінчились.
Наприкінці квітня головним митником країни зробили Олексія Любченка – людину, яка працювала заступником в ексголови Державної податкової адміністрації Віталія Захарченка.
Як і у випадку з Богданом, це викликало цілу хвилю протесту і зауважень щодо необхідності його люстрації.
Однак, сама влада наголошує: проблем із призначенням Любченка немає.
Ось що, зокрема, говорить, міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов: «Цей момент перевірявся, тому що від достатньо ризикованим є і з точки зору репутаційних ризиків. Його дивився Мін*юст, дивився документи, які кандидат надавав, і був висновок, що не підпадає».
Причетними до Зе-команди виявились і ті, хто не обіймав держпосад в часи Януковича, однак допомагав його соратникам. Як, наприклад, Михайло Подоляк.
Нині він антикризовий радник голови Офісу президента Зеленського Андрія Єрмака, а от у квітні 2011-го Подоляк консультував регіонала Юрія Іванющенка (більш відомого як Юра Єнакієвський) та був одним із обраних журналістів, яких Віктор Янукович пустив до себе у Межигір'я на інтерв'ю, під час якого, наприклад, цікавився: «Як зробити простого українця психологічно готовим бути законослухняним?»
Окрім людей часів Януковича, в команді широко обіцяних «нових облич» президента Зеленського у перший рік його каденції опинилися і кадри п'ятого президента Петра Порошенка.
Ось як усе це пояснюють у самій Зе-команді: «Так нові обличчя в парламенті! У нас не було… У виконавчій владі нові обличчя можуть нашкодити насправді, а не навести лад», – зазначив у коментарі Радіо Свобода голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
А ось що говорять про це експерти.
«Це гасло (про нові обличчя – ред.) було технологічно виграшним, але не відповідало суті. Що значить «нові обличчя»? Де їх взяти? В принципі цей підхід неправильний. Є люди, які склалися до 2014 року, є люди, які прийшли в політику після 2014 року. А якщо ми відкидаємо і тих, і тих, з кого набирати? Яка відповідь? Із «95 кварталу». Так воно і вийшло», – пояснює професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань.
При цьому присутність людей часів Порошенка і Януковича у Зе-команді Олексій Гарань оцінює по-різному. Щодо першого випадку, то поганого у цьому нічого не бачить. А от щодо ексоратників президента-втікача, каже, є нюанси.
«Дійсно, є спроба повернути цих людей, на яких тавра нема де ставити. Призначення Богдана було просто порушенням, плювком в закон. Сам Зеленський казав, що він обговорював посаду прем’єра з Тігіпком, із Хорошковським, тобто тими людьми, які власне створювали режим Януковича», – пояснює Гарань.
Він також додає, що не всі представники влади часів Януковича є за визначенням злочинцями чи корупціонерами. Тому під час потенційних призначень чиновників тієї епохи радить звертати увагу на два аспекти: чи підпадає людина під дію люстраційного закону та на її професійний шлях.
Загалом кадрову політику президента Зеленського Гарань характеризує, як таку, що побудована головним чином на політичній відданості, а не на моральних чи професійних якостях кандидатів.
