ЛЬВІВ ‒ Через політичні переслідування у Білорусі громадяни цієї країни і далі втікають з батьківщини. Але дедалі менше їх залишається в Україні. Хоча саме тут, кажуть, залишались б найбільш охоче. Бо їм близька ментальність, мова, а ще приваблюють невеликі податки для фізичних осіб-підприємців (ФОП). Однак білоруські втікачі їдуть у Польщу, Грузію, Литву.
Як дають собі раду поза межами своєї батьківщини білоруси в Україні та Польщі?
Розповідаємо історії людей, які вимушені були покинути свій дім, роботу і почати життя з «нуля».
Історія перша
23-річний Максим Праженик нелегально потрапив в Україну торік у грудні. Проти нього була порушена кримінальна справа і навіть винесений вирок. Правозахисні організації визнали його політичним в’язнем. Коли він перебував поза межами батьківщини, порушено вже і другу справу.
Нікуди не можу поїхатиМаксим Праженик
«Я розумів, що буде ще одна сфабрикована справа, тому мусів виїхати. Бо ж приїхав навіть без паспорта, який у мене вилучили, який у суді. Мав при собі військовий квиток і ще документи. Але нікуди не можу поїхати далі, єдиний для мене варіант отримати статус біженця і я подав відповідне прохання», ‒ розповідає Максим Праженик.
Притулок у Львові йому надали монахи при монастирі.
Молодий чоловік може працювати лише неофіційно. Отримавши статус біженця, шукатиме роботу. Хотів би служити у Збройних силах України, адже військову службу пройшов удома, але розуміє, що з ним контракт не підпишуть. Вочевидь, політичному біженцю доведеться шукати притулок у Польщі або ж Литві. Хоча Україна, каже Максим, дуже для нього комфортна країна.
Історія друга
Дмитро (прізвище попросив не називати з огляду безпеки) з дружиною і двома дітьми-школярами вирішив залишитись в Україні. У травні минулого року йому ще пощастило прилетіти з Білорусі літаком, а жінка з дітьми їхала вже через Росію, нелегально, різними автобусами протягом 36 годин.
Він зважився на переїзд, бо брав активну участь в акціях протесту, розумів, що його арештують. Чоловік працює дистанційно на одну з європейських компаній. Діти навчаються дистанційно у приватній білоруській школі. У Львові сім’я орендує квартиру.
Діти сумують по БілорусіДмитро
«Я працюю, як ФОП. Ми з дружиною працюємо і як волонтери, а це дає можливість залишатись в Україні. Найбільша складність для нас це легалізація в Україні. А інша, реєстрація.
Бояться реєструвати нас, пояснюючи, що ми претендуватимемо на житло і нас буде неможливо виписати. Я маю тут знайомого і він нам допоміг.
Діти сумують за Білоруссю, друзях. Донька вчиться у 8 класі і хоче піти в українську школу. А ось син в останньому класі і дистанційно він не зможе отримати диплом. Екзамени потрібно складати в Білорусі. Мусить туди поїхати.
Мені Україна більше подобається, хоч і Польща гарна країна. Але тут мені більш комфортно, ментально простіше, душевніше. Багато таких людей, як ми, втікачів, воліли б тут залишатись, але проблема з легалізацією не дає такої можливості.
Мені тут добре, що не такі великі податки. У Польщі б платив 30-35% , а в Україні виплачую, 5% і соціальний внесок.
До того ж, немає мовного бар’єру. Подобається, що українська близька до білоруської і українці кажуть, що їм приємно чути білоруську мову.
Найбільша тривога зараз через те, що російські війська біля кордонів України і ймовірність війни лякає. Але думаю, що Україна дасть собі раду, вірю», ‒ говорить Дмитро в коментарі Радіо Свобода.
Історія третя
Іншому співрозмовникові ‒ громадянинові Білорусі Павлові (прізвище не названо, бо на батьківщині залишилася його родина) довелось поїхати у Польщу. Сьогодні він перебуває у міжнародному розшуку в Білорусі та Росії.
Зараз чоловік проживає у польському місті Лодзь, працює електромонтером на будові, орендує помешкання.
Він потрапив в Україну нелегально торік у листопаді, провівши 18 днів у СІЗО в Гомелі. Проти нього порушена кримінальна справа і єдина перспектива на батьківщині була опинитись за ґратами. Він брав участь в акціях, його влада Лукашенка звинувачує у тому, що він нібито збирав інформацію на керівника підприємства, де працював. Хоча жодних доказів йому так і не пред’явили.
Україна ускладнює життя для білорусівПавло
«Доїхав у Могильов, переплив Дніпро, потрапив у Росію, нелегально перейшов український кордон. Через колючий дріт проліз і доїхав у Київ, жив у хостелі для білоруських втікачів.
Я б не задумуючись залишився б в Україні. Багато білорусів залишались би і приносили користь Україні.
Мені тут було б простіше знайти роботу по спеціальності, я ‒ економіст, у мене три вищі освіти. У Польщі не можу працювати по спеціальності, бо рівень польської мови не дозволяє. Але Україна ускладнює життя для білорусів, виписує штрафи, може депортувати на вимогу Білорусі і такі випадки були.
У Польщі можу себе забезпечити і почуваюсь у безпеці. У Лодзі прийшов у прикордонну службу, у мене забрали паспорт, видали мені зелену книжку. Я маю право працювати, не боюсь, що мене зупинить поліцейський. Люди, які виїхали з Білорусі, звісно, сподіваються, що повернуться на батьківщину. Всі хочуть повернутись, а коли це прийде? Білорусь окупована Росією.
Там у мене все залишилось. Почав життя від початку у прямому розумінні слова», ‒ розповідає свою історію білорус Павло.
Війна лякає
Білорусів лякає той факт, що Україна співпрацює з правоохоронними органами Білорусі, реагує на запити сусідньої держави і кількох білоруських втікачів видала білоруським органам. Інша причина, яка не дозволяє їм залишатись в Україні, це проблема тут легалізуватись. Навіть для айтішників, хоча ІТ-фахівці мають переваги. Але останнім часом вони переїжджають у Грузію.
Керівник «Білоруського кризового центру у Львові» Олексій Францкевич зауважує, що Україна втрачає нагоду затримати у себе добрих спеціалістів. Тим часом Польща приймає велику кількість білорусів, які вимушено втекли від переслідувань на батьківщині.
Ціла бюрократична процедураОлексій Францкевич
«Якщо б Україна пішла на зустріч білорусам, то люди, які вимушені виїжджати з Білорусі, залишались би тут. І ці десятки тисяч білорусів не їхали б у Польщу. Це податки. А так люди проходять через Україну і виїжджають в Європу. Айтішники отримують постійну посвідку на проживання, мають надати всю папку документів. Ціла бюрократична процедура, тому їдуть у Грузію, де можуть перебувати без проблем 360 днів», ‒ говорить Олексій Францкевич.
Скільки сьогодні білорусів проживає в Україні ‒ невідомо. Адже люди потрапляють сюди нелегально, мігрують в інші країни. Правозахисники наголошують, якби Україна надавала білорусам, які втекли від переслідувань на батьківщині, статус людини, яка потребує тимчасового захисту, то це полегшило б життя білорусам і вони охоче залишались в Україні.
Знайти механізми легалізації громадян Білорусі, безпечного перебування їх в Україні, тобто гарантування не депортувати їх на вимогу Білорусі, ще у минулому році пообіцяли парламентарі Комітету Верховної ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
