Чи повторить РФ наступ у лютому, що буде з УПЦ (МП) та навіщо Путіну Медведчук? Інтерв'ю із секретарем РНБО

Російський президент Володимир Путін готує новий наступ на Україну, який може розпочатися у лютому-березні цього року. Про це пише видання Bloomberg із посиланням на російських чиновників, радників та інших осіб, близьких до Кремля. Тим часом секретар РНБО Олексій Данілов натякає на передачу Україні винищувачів F-16.

Чи стане наступним кроком закриття неба над Україною, як цього просив президент Володимир Зеленський на початку повномасштабного вторгнення, чи буде перемога ЗСУ у 2023 році та чого очікувати від нового наступу Росії? Про це в ексклюзивному інтерв'ю з Олексієм Даніловим у Свобода Live.

– 27 січня агентство Bloomberg із посиланням на джерела, наближені до Кремля, написало, що президент Росії Володимир Путін готує новий наступ, який може розпочатися вже в лютому-березні цього року. Чи можете ви, спираючись на свої джерела інформації, які ви маєте, підтвердити, що Росія справді може здійснити повторний наступ на Україну в лютому-березні?

– Вона не припиняла наступ, починаючи з 24 лютого. Просто зараз вони готуються до максимальної активізації з урахуванням того, що це ж люди з радянського «совка». І вони вважають, що якщо є якась річниця, вони до цієї річниці мають мати якісь «досягнення». Тут немає ніякої таємниці, що вони до 24 лютого готуються до нової хвилі, як вони самі кажуть. Є розуміння, на яких ділянках вони хочуть щось зробити. І це не є ніякою новиною.

– Ви сказали, що є розуміння, на яких ділянках вони хочуть це зробити. Ви можете деталізувати, на яких ділянках і що вони хочуть зробити?

– Перш за все, у них є завдання, що стосується Донецької і Луганської областей для того, щоб вони повністю вийшли на кордони. Вони зараз вже тиждень мають спроби зрозуміти, що відбувається на Запорізькому напрямку у нас з точки зору оборони. Там пробують займатися тими питаннями, якими вони у військовій справі займаються, починаючи з 24 лютого. І зараз є певне накопичення військ. Нам це відомо. Ми розуміємо, що відбувається в Російській Федерації з цього приводу. Ще раз наголошую, що для нас ніякої новини немає.

– А чи можливе повторення 24 лютого минулого року, коли російські танки проривають українські кордони, висаджується десант і російські війська швидко займають українські населені пункти?

– Наша країна лютого 2022 року і лютого 2023 року – це трошки вже інша ситуація. Більш того, ми не розуміємо, в який спосіб це зараз може відбутися. Тому що на сьогодні пильність на кордонах і пильність наших ЗСУ перебувають в зовсім іншому стані.

На превеликий жаль, на 24 лютого 2022 року, коли ми благали, починаючи з листопада 2022 року, щоб наші партнери нам надавали допомогу, – такої допомоги в тих обсягав, які ми потребували, не було. На лютий 2022 року ми мали тільки чотири чарівні слави NLAW , Stinger , Javelin і Bayraktar. Сьогодні зовсім інше лінгвістичне словосполучення ми використовуємо в наших ЗСУ. Тому це буде зовсім інша спроба.

І мають росіяни розуміння, що так, як було в лютому 2022 році, у них точно не вийде. Але це не привід нам спочивати на лаврах, розуміти, що все закінчено, навпаки, ми маємо максимально готуватися, ми маємо бути максимально згуртовані і готові до цих викликів. Тому що це війна, ворог підступний, у нього є ще певна кількість заліза, у нього є ще певна кількість тих людей, яких вони на сьогодні мобілізували. Маємо розуміння, що у нас має бути максимальна концентрація і готовність до усіх тих дій, які вони на сьогодні мають велике бажання зробити на нашій території.

– Видання «Блумберг» констатує, що є побоювання, що Київ не встигне отримати західні танки до того, як Росія почне цей наступ. Чи розділяєте ви ці побоювання?

– Справа тут не в побоюваннях, а справа в тому, що ми прорвали той дипломатичний фронт, який тримався доволі довго. Ви пам’ятаєте, певна кількість країн взагалі не мали бажання нам допомагати. Дехто казав, що 5 тисяч касок – це було достатньо. А зараз вже абсолютно інша позиція, абсолютно інша зміна на сьогодні позицій керівництва цих країн. Вони вже ухвалюють рішення надати нам танки, надавати нам інше важке озброєння.

Питання в тому, що в будь-якому випадку перемога обов’язково буде за нами. Тому що ми розуміємо, що відбувається на Росії. Єдине питання – часу. І, на превеликий жаль, тієї дорогої ціни, яку ми сплачуємо кожного дня з урахуванням того, що кожного дня гинуть наші захисники, захисниці на фронті. Це для нас, звичайно, величезна втрата. Тому що для нас життя кожної людини є абсолютною цінністю, на відміну від азійської Росії.

– Ви сказали, що ми розуміємо, що перемога обов’язково буде за нами, це питання часу. У вас є уявлення, питання якого це часу?

– На жаль, на сьогодні сказати точну дату, що це буде завтра або післязавтра, я не можу. Попереду ще важка, складна, тяжка робота на фронті, на великій відстані фронту.

На сьогодні у нас відстань фронту більше ніж 2 тисяч кілометрів. Маємо розуміння, що ми маємо почистити повністю всю нашу державу, включно з Кримом, від тієї мерзоти, яка до нас сюди приперлася. Це важка, складна робота. Ще раз наголошую, що якщо хтось каже, що це можна зробити за тиждень, за два, я не є таким занадто оптимістичним. Я вважаю, що в цьому році на нас чекає дуже багато роботи.

– Тепер винищувачі. Ви сьогодні опублікували відео в соцмережах, де розповідалося про технічні характеристики винищувачів F-16. Це якийсь був натяк на те, що вони скоро можуть з’явитися в Україні?

– Коли ми починали цю війну, ще раз наголошую, на превеликий жаль, на той час в нас не вірили партнери, в нас не вірило багато країн світу, вважали, що ми дуже швидко здамося Російській Федерації і не надавали нам відповідну допомогу. І кожен вид озброєння давався з боєм, з дипломатичним боєм, який кожного дня веде наш президент Володимир Олександрович, маючи два, три, чотири спілкування, зустрічі зі своїми колегами, з прем’єр-міністрами країн, з президентами країн, з людьми, які вирішують питання.

І я можу сказати, що все обов’язково буде, питання тільки часу. Ми навіть ніколи не могли, там 3-4 місяці як в минулому, мріяти, що у нас будуть «Абрамси». Ви пам’ятаєте, яка довга була дискусія по «Леопардах». Врешті-решт все стає на свої місця – буде такий час і буде такий день, коли F-16 буде в нашому небі з нашими героями, з нашими військовими, з нашими хлопцями, які будуть сидіти за штурвалами цих літаків.

– Це ваші сподівання і надії. Чи ведуться вже конкретні домовленості?

– Коли я в березні місяці робив заяву, що кримський міст обов’язково буде йти туди, куди йому треба було піти, було дуже багато скептиків. Повірте, це буде. Треба трошки набратися терпіння. І все буде у нас гаразд.

На сьогодні те, що відбувається на Росії, ми розуміємо. Я можу сказати, що 23-го числа цього місяця там відбулися певні збори певних людей, які вже визнають, що вони стратегічно програли цю війну, лише лишається такий період, який нам треба обов’язково витримати. Ще раз наголошую, що нам ні в якому разі не можна розслаблятися. Але ті люди, які мають розум і мають розуміння на Росії, вже розуміють, що шанси у них виграти війну проти нашої країни, проти наших партнерів дорівнюють нулю.

– Чи може Україна отримати дозвіл для використання вже отриманих озброєнь для завдання превентивних ударів по військових цілях на території Росії або Білорусі?

– Те, що стосується військових цілей на території Росії, я не маю ніяких застережень. Я не розумію, звідки з’являються такі дані, що ми не можемо влучати саме по військових цілях. Ми – не росіяни. Ми не знищуємо об’єкти критичної інфраструктури, ми не знищуємо лікарні, дитячі садочки, школи. Якщо ми будемо працювати, то це будуть обов’язково військові об’єкти, які мають відношення до таких процесів, які відбуваються на фронті.

– Але хіба той факт, що Україна не отримує далекобійні ракети, не свідчить про те, що Україна поки що не отримала зелене світло від союзників на атаку цілей на території Росії?

– Звичайно, ми всі хотіли би, щоб воно було все і відразу. Але в житті так не буває. Є процеси. Кожна країна спостерігає за війною, яка відбувається в нас на сьогодні.

Я ще раз наголошую, перелом вже пройдений. Так, буде складно. Я наголошую вже тричі за такий короткий проміжок часу, що нам не можна розслаблятися. Але все буде. Давайте почекаємо. Ще раз наголошую, що коли ми починали, у нас були NLAW, Javelin. Це абсолютно інше знаряддя, яке ми маємо на сьогодні. Тому терпіння, витримка, максимальна робота 24 години на добу зі всіма нашими партнерами і все буде.

– Чи може найближчим часом (і чи взагалі стоїть це зараз на порядку денному, так само, як воно стояло і на початку вторгнення) бути закриття неба над Україною? Про це Київ просив від самого початку. І, мабуть, це зараз так само актуально. Які прогнози?

– Я хочу нагадати, що коли була мова про Patriot, ніхто не вірив, що нам їх нададуть, що вони будуть на території нашої країни. Але я можу сказати, що на сьогодні наші хлопці і дівчата вже проходять навчання на цій непростій, складній системі. І все буде обов’язково.

Ще раз наголошую: терпіння, витримки, залізних нервів для того, щоб ми зараз пройшли складний період. Він зараз буде, щонайменше, місяць, півтора, два, а, може, і три. Нам треба пройти цей складний шлях.

– А в чому буде полягати складність? І чому саме місяць, два, три?

– Ці дати, які на сьогодні визначає для себе банда терористів на чолі з Путіним, 24 лютого треба щось звітувати, треба щось своєму суспільству російському розповідати на пропагандистських каналах, які у них є. Ми ж з вами розуміємо, що у них немає ЗМІ, в них є тільки пропагандистські канали. Якщо й лишилася якась невеличка частина ЗМІ, то вони мають, як Гітлер свого часу позначав євреїв знаком зірки Давида, всі знали, що це вони, так само зараз на Росії, коли видання, яке має якусь іншу точку зору, має писати, що воно є «іноземним агентом», їхня точка зору є якоюсь особливою.

Тому, ще раз наголошую, спокійно воно все буде налагоджено. Наше завдання зараз стиснути зуби, протриматися цей складний період. Вони зараз будуть збирати в кулак все, що можна. Вони на сьогодні активізували максимально 5-е управління ФСБ, 1-е управління ФСБ. Вони на сьогодні збирають все, що можна зібрати, і будуть мати спробу, намагання щось зробити. От, бачите, зараз стоїть людина, руки у кишенях, звичайно. Так і президент має стояти на таких заходах.

Маємо розуміння, що найближчим часом в них буде, як свого часу під час Першої світової, Другої світової, такі психологічні виступи. Зараз ми їх відчуваємо на Бахмуті, на інших напрямках, коли люди йдуть під наркотичними речовинами, коли люди йдуть, коли позаду стоять загороджувальні загони так званих «тік-токівських» військ Кадирова. Ну, і багато інших речей. Але ми кожного дня виконуємо свої функції. Наші ЗСУ кожного дня косять те, що лізе на нашу територію. Терпіння, сталевих нервів і все буде добре.

– Ви вже кілька разів сказали «терпіння». 22 листопада (востаннє, коли ми з вами зустрічалися і говорили) ви казали, що Росія має ресурс на 3-4 масовані ракетні удари рівноцінні тій атаці, яка була 15 листопада. Для розуміння, 15 листопада Росія по Україні приблизно 90 ракет випустила.

Ті 3-4 удари давно минули. Виходить, що ви помилилися у своїх прогнозах ­– Росія має значно більше ракет і здатна їх виробляти?

– Я не помилився. Ми чітко рахуємо всі ракети, які направляються на нашу країну. Саме мова йшла про ракети, якщо б відправляли по 100-120 ракет, як вони відправляли їх раніше. Маємо розуміння, що у них відбувається.

Вчора (26 січня – ред.), наприклад, був обстріл. Вони використали 55 ракет. Із математикою у нас все гаразд. Розуміємо, що відбувається. І якщо ви будете дуже уважно робити ці обліки... Вони у нас рахуються в апараті РНБО по кожній одиниці, яка відправляється на нашу територію. Спроможності виробляти в такій кількості для того, щоб вони нас постійно на довгий проміжок часу тероризували, у них вже немає. І це не тільки інформація апарату РНБО. У нас є зведена інформація від усіх наших структур.

Єдине застереження. Якщо, не дай Боже, їм будуть допомагати Іран або якісь інші країни, ми відразу про це будемо знати і будемо на це реагувати. Я хочу зауважити, що це не рахується, ракети – це ракети. А от «Шахіди», які відправляються на нашу територію, на превеликий жаль, нам наносять певну шкоду. Ми їх не рахуємо як ракети. Це зовсім інша ситуація, яка на сьогодні, з урахуванням контактів з Іраном, що отримує Російська Федерація.

– То скільки зараз ракет в Росії залишилося?

– Ракет залишилося в Росії... По кількості я вам точно можу говорити, але не маю такого права. Я вам можу сказати, що вони вже знижують інтенсивність. Більше того, я можу сказати, що якщо раніше ці ракети збивалися не з такою влучністю нашими ППО, то учора (26 січня – ред.) з 55 ракет 47 було збито.

– Так, це відомі дані. Напередодні про це повідомляли у ЗСУ.

Поговоримо тоді про корупцію. Ви ж точно не станете заперечувати, що корупція так само шкодить нацбезпеці та обороні. Чи здивували вас яйця по 17 гривень за штуку і картопля по 22 гривні за кілограм у контрактах Міноборони?

– На жаль, це неприємна річ. Я можу це визнати. І тут мова йде не про ціну. Це мова йде про мораль, совість цих людей. Якщо вони таким питанням займалися, то це є абсолютно неприпустимі речі. Я вже казав і ще раз можу наголосити, що якщо хтось вважає, що він може жити в тому житті, яке було у нас до війни, що тут казати, або було за минулі часи... Зараз така буде ситуація, що кожне, умовно кажучи, яйце, кожна картопля буде на видноті. Ви в сучасному світі нічого приховати не можете. Я на цьому неодноразово наголошував. Якщо хтось цього не розуміє, то він живе в якомусь іншому світі. Є чітке розуміння, що навіть якщо ви сьогодні щось робите, то завтра це все буде відомо.

Звичайно, неприємна річ. Ви знаєте, що були ухвалені президентом відповідні рішення. І одна з людей, що були звільнені за короткий проміжок часу, буквально за дві доби, є підтвердженням того, що ніхто не збирається заплющувати очі, якщо будуть якісь питання стосовно того, що хтось має бажання на чомусь заробляти.

Є відповідні органи. Вони на сьогодні займаються цими питаннями. Повірте, я розумію наше суспільство. І точно розумію, що наше суспільство нікому не попустить. Я нікому не радив би з нашим суспільством грати в якісь ігри і розуміти, що вони цього не будуть помічати.

Крім того, наші дівчата і хлопці, які знаходяться на фронті – як ці люди потім будуть їм дивитися в очі, то мені складно сказати. Я більш ніж впевнений, що якщо це буде відповідати дійсності, то люди будуть обов’язково покарані, відповідні органи будуть цим питанням займатися. Ще раз кажу, що ці звільнення – це підтвердження того, що ніхто з цим миритися не буде.

– Не знаю, як ви, але я, наприклад, не побачила, зі свого боку, що Міноборони якось жорстко відреагувало на те, що може мати місце корупція в їхньому відомстві. Навпаки, перший день були заяви, що це обман і маніпуляція, а потім звільнили людей. Невідомо, чи ці люди були дотичні до корупції, чи просто, так би мовити, знайшли сакральних жертв. Нічого для мене незрозуміло. Може, для вас зрозуміло?

– Ви ж журналісти, тим паче такі, як ви, ви точно докопаєтеся до всіх цих речей. Ніхто вам у цьому заважати не буде. Тому давайте дочекаємося остаточних висновків і будемо розуміти, що відбувалося насправді.

– А вам цікаво докопатися, що відбувалося насправді?

– Мені, звичайно, як громадянину. І всім нам цікаво. А чому ви розділяєте мене з вами? Ми з вами єдині, відповідаємо за все, що є, спільно. І спільне наше завдання зробити так, щоб це вже на території нашої країни ніколи не повторювалося. Якщо ви хочете зі мною на цю тему говорити, я готовий говорити, починаючи з першого президента, закінчуючи сьогоденням. І тут немає нічого такого дивного. Чому ви вважаєте, що я стою не на боці спільно українського народу, спільно з вами, спільно з усіма порядними людьми? Я не знаю, чому ви такий для себе висновок зробили?

– Тому що ніхто з українських високопосадовців не зробив якісь жорсткі заяви і не засудив можливі прояви корупції у відомстві Міноборони, впродовж двох перших діб.

– Ви ж кажете: можливі прояви корупції. Давайте дочекаємося: це «можливі» чи «реальні», а після цього будемо з вами про це говорити. Те, що журналісти це відкривають – ви чули заяву президента в той же ж день. Він подякував журналістам за те, що вони займаються своєю роботою.

– А як ви думаєте, чи має на час хоча б розслідування, допоки це питання «можливо» чи «неможливо» не завершене, міністр оборони піти якщо не у відставку, а хоча б бути тимчасово відстороненим?

– Те, що стосується посади міністра оборони – це дуже небезпечна річ, під час війни займатися такими речами. Якщо будуть якісь висновки, якщо будуть доведені факти – це одна справа. На сьогодні, коли ви робите заяву, що міністра оборони треба прибрати на час розслідування, ще раз наголошую, що це дуже небезпечно під час...

– Я не роблю заяви. Я у вас запитую.

– Якщо б у нас не було би війни, то, можливо, у цивільному житті так і відбувалося б.

Сьогодні ми перебуваємо у війні. На плечах Олексія Юрійовича (Резнікова) величезна робота. Ви бачите, у нього кожного дня зустрічі, кожного дня контакти, на нього зав’язана дуже велика робота того, що стосується постачання озброєння, а ви пропонуєте зараз відправити його на час розслідування.

Давайте дочекаємося, чим воно буде закінчуватися. Я нікого не покриваю. Якщо, не дай Боже, це буде підтверджено, то рішення будуть ухвалені відразу. А зараз відправляти міністра оборони, як ви кажете, відсторонювати – це доволі безвідповідальна річ на цей час.

– Я не роблю заяви, я запитую вашу думку стосовно цього.

– Ви ж натякаєте як журналіст, що це треба зробити. Послухайте, я дуже добре чую. У мене дуже добре зі слухом.

І зараз, ви бачите, я собі зробив операцію на очах. І з очима у мене стало по-іншому. Я вже не ношу окуляри. Тому що дуже багато читав, особливо перших два-три місяці. І так вимушено зробив. У мене зараз штучні очі. Напівкіборг.

– Прекрасно! Тоді ви, мабуть, в деталях бачите, як відпочивають українські топпосадовці за кордоном.

Нещодавно президент ввів у дію рішення РНБО стосовно перетину державного кордону в умовах воєнного стану. І уряд навіть вже впровадив це рішення в дію. Згідно з цим рішенням, депутати, чиновники, інші службовці не можуть виїжджати за кордон, лише у відрядження.

Скажіть, будь ласка, а чи не здається вам, що якось запізно ухвалене це рішення, що це можна було зробити раніше, наприклад, ще до того, як про іспанську відпустку прокурора Симоненка розповіли журналісти? Це ж точно було відомо правоохоронцям ще до того, як стало відомо журналістам.

– Це ж про мораль, це про совість. Про трошечки інші речі.

– Хіба? Ви думаєте? Ви думаєте що це питання лежить в площині моралі і совісті? Ви думаєте, він законно перетнув кордон і ще й охоронця з собою прихопив?

– Так, як працює наша прикордонна служба, він мав підстави, він оформив, наскільки я розумію, відпустку. І людина мала право по тому нормативно-правовому законодавчому полі, яке в нас було до рішення РНБО, це зробити.

Інше питання, чи треба було під час війни взагалі покидати територію України для того, щоб їхати у відпустку? Це право кожної людини, наскільки вона моральна, наскільки вона відповідає тим критеріям, яким мала би відповідати... Я можу сказати, що я у 2019 році у складні часи був запрошений президентом на посаду, я відпочивав рівно 12 днів за цих три роки. Якщо люди вважають, що вони мають під час війни їхати відпочивати, то ви бачите, чим закінчився цей відпочинок.

– А з якого дива він мав право на відпустку? Хіба чоловікам призовного віку не заборонено виїжджати за кордон? Чи прокурори можуть?

– Ця людина займала посаду. Людина була відповідним чином оформлена. Ніхто не може перетинати кордон, якщо немає на це офіційних підстав. Те, що стосується відпустки, то дійсно була така ситуація, що люди, які були на «броні», могли під час відпустки перетинати кордон нашої країни. І тут порушення законодавства не було.

Тут треба говорити про інші речі. І треба думати було декому головою, треба було на новий рік відправлятися у відпустку, ще й, перепрошую, фотографуватися, показувати, що я саме перебуваю у відпустці, коли у нас йде фронт...

– Якби ви ще сказали, хто саме «не подумав головою», було б взагалі добре.

– Звичайно, дуже легко всіх звинувачувати, крім себе. Ми ж у цьому всі. Ви ж знаєте. І тому, коли ми з вами навіть сьогодні спілкуємося, ви ж знаєте, що у нас постійно такі доволі гострі етери з вами. Я дуже хотів би, щоб ми заздалегідь все передбачували і заздалегідь все робили. Але, так неможливо.

Був випадок – відразу було реагування президента, відразу зібралася РНБО, відразу подивилися, що не у всіх є розуміння, як треба себе поводити під час війни. І рішення РНБО зафіксувала. І Кабмін відповідну постанову ухвалив. Сьогодні чітко розуміння є.

– Поговорімо ще про УПЦ (МП). 19 січня Кабмін вніс до парламенту законопроєкт, яким пропонує заборонити діяльність УПЦ (МП) в Україні. Чи варто забороняти, як ви думаєте, одним лише законом цілу релігійну організацію?

– По-перше, одним законом релігійну організацію ніхто не забороняє. Давайте не плутати.

Давайте називати речі більш коректно. Якщо організація має зв’язки з країною-агресором, вона не має права працювати на нашій території. Зробіть переоформлення, відхрестіться від країни-агресора, піддайте анафемі Путіна, гундяєвих і всіх цих покидьків, які на сьогодні принесли війну на нашу територію, будь ласка, працюйте.

Ніхто, я ще раз наголошую, ніякі церкви, ніякі установи не має права закривати. Але ще раз наголошую, якщо ви маєте зв’язки з країною-терористом, якщо ви славите її керівництво, якщо ви славите гундяєвих, путіних і тощо, то я розумію (і це не тільки моя точка зору, будь-якого громадянина) вони тут не мають права працювати. І все.

– То, як ви вважаєте, заборонити треба законом, чи не треба?

– Там же ж все в законі є. Якщо ви маєте зв’язки з країною-агресором, ви не маєте права працювати на території нашої країни. Якщо по-людськи це розповісти людям. Так воно зветься. Якщо у вас устав, статутні документи – там вважається, що у вас «хресна мати» (чи як воно там зветься?) є у Москві, то нас це абсолютно не влаштовує. От і все. Перереєстровуйте документи. Як ви там вже далі будете, те, що стосується і канонічності, те, що стосується інших речей, чи є у вас томос, чи є у вас інші документи, то це вже інша справа, це вже інша складова всієї цієї процесії.

– А якщо вони цього не зроблять?

– Якщо вони цього не зроблять, вони не будуть мати права працювати на території нашої країни як релігійна установа. І все. Це стосується не тільки їх. Це ж стосується всіх інституцій.

– Так. Але при цьому у них багатотисячна чисельна паства є в Україні. Чи ви...

– І що? Що ви пропонуєте? Щоб ми заплющували очі на те, що вони цілують в лоба цього Путіна і хрестяться на цього Гундяєва? Ми цього не будемо терпіти.

Більше того, я можу сказати, що з 1991 року були величезні помилки зроблені, коли саме цій інституції видавалася величезна кількість земельних ділянок. Це відбувалося майже по всій Україні. І на сьогодні вони хизуються, що у них є приходи. І рахують, що саме вони Московського патріархату. Там дуже непроста ситуація. Ви майте на увазі, що це ж не їхня власність. Це власність релігійної громади, яка розташована на території тієї чи іншої громади. І саме вона має визначатися, яка церква має бути, з ким вони мають молитися, як мають відбуватися ті обряди і ті речі, які не заборонені нашим законодавством.

Забороняти релігію – це якась повна дурня. Якщо людина має бажання спілкуватися з Богом через посередників, то вони обирають цих попередників і ходять до них. Інша справа – наші. Це вже не моя справа. І це кожна людина визначає собі самостійно.

– Почекаємо, поки цей законопроєкт буде ухвалений. Ще навіть тексту немає, але вже було повідомлення від уряду, що є такий законопроєкт.

– Я хочу сказати, що цей законопроєкт був на рішення РНБО, який давав певний термін, до речі, Кабміну. Вони мали до 1 лютого це зробити. І вони це зробили.

– Але тексту, я маю на увазі, ще ніхто не бачив.

– До 1 лютого всі ми з вами все побачимо. Ми постійно хочемо відразу і з сьогодні на сьогодні. Але життя по-іншому влаштоване. Якщо б ми з 1991 року всі спільно будували нашу Україну, а не займалися тими питаннями, які, так сталося, були у нас на порядку денному, у нас, мабуть, була б інша країна і ми на сьогодні не перебували б у тій ситуації, в якій перебуваємо.

– Поговорімо про Віктора Медведчука. Це, мабуть, один із перших політиків, кого наздогнали санкції РНБО. Не без вашої волі, мабуть, так само. Так от, він заявив в інтерв’ю прокремлівським медіа, що він має якісь там плани створити якийсь політичний рух, начебто щоб об’єднати «опонентів» Володимира Зеленського.

Очевидно, що Медведчук не по своїй волі з’явився в російському інформаційному просторі після того, як його обміняли. Очевидно, що Кремль перед ним ставить якісь задачі. Чи зрозуміло вам, які? Навіщо взагалі Медведчук Путіну? Здавалося, Медведчук в Україні провалив усі задачі, які ставив перед ним Путін. Але, тим не менш, Путін його не списує. Чому?

– Хворі люди. Хворі люди.

– Все так просто?

– Вони вважають, що тут всі азарови, медведчуки комусь тут потрібні. Це ж вони сиділи на вухах у Путіна і розповідали, що вони тут мають вплив, що у них тут повністю все під контролем, що вони мають тут величезне, що тут «люблять» Путіна, багато інших нісенітниць вони тут розповідали через тих людей, які працюють у ФСБ. І все це клалося на стіл Путіну.

Насправді ми ж точно знаємо, що це зовсім не відповідає дійсності. Коли вони 24 лютого сюди заходили, вони були впевнені, що тут будуть квіти, що тут будуть обійми, що тут буде братерське застілля тощо. Але те, що вони тут побачили, вони Путіну чотири дні не доповідали, що тут сталося. Ця людина живе у зовсім іншому світі.

Ми ж з вами продовження того, з ким ми спілкуємося. З ким останній час спілкується Путін? Після того, як почався цей рік, він ні з ким не спілкувався. Він десь там сидить на столі, не знаю, скільки метрів цей стіл, і сидить інша людина. І все. Те, що показують нам по телебаченню, що спілкування у нього відбувається по таких каналах зв’язку – це ж не спілкування. Якщо ви з людиною не спілкуєтеся наживо, то ви не відчуваєте людину. Вони йому брехали і до цього часу брешуть. І він вважає, що Медведчук тут якась поважна людина, що у нього тут «медведчуківська діаспора» і ще якісь «прихильники».

– І які тепер у Путіна очікування від Медведчука?

– Які очікування? Путін знаходиться вже, як то у кажуть, «на останніх гастролях» і хоче поміняти ситуацію. Тому хапається, як людина, яка тоне, за будь-яку соломинку.

Ніяких очікувань у нього не може бути, тому що Медведчук ніхто і звуть його ніяк. І тут ніякого впливу його немає. Хай Богу дякує, що його взагалі поміняли. Але його поміняли на величезну кількість наших захисників. Богу дякувати, що ці хлопці і дівчата зараз знаходяться вдома завдяки цьому покидьку, якого ми поміняли.

А те, що він зараз на цих пропагандистських каналах розповідає, я дуже уважно дивився аналітику, мені її давали, відносно заяв цього Медведчука. Це вже його не перша заява. Це вже його другий виступ на «гастролях». Ну, смішно виглядає. Він каже, що у нього є якась ідея, в Україні є люди... Ну, послухайте...

– Я зрозуміла. Нічого серйозного і тривожного ви в цьому не бачите.

– Тривожне було, коли він тут з 2014 року налагодив бізнес, тривожно було, коли він з 2014 року тут пішов у політику, тривожно було, коли він тут розгорнув пропагандистські канали. Тоді було трішечки тривожно. Але вистачило розуміння, вистачило сил, духу для того, щоб ми всю цю жабоїдську ферму прикрили раз і назавжди.

Я пам’ятаю, коли прийшли тоді на канали Савіка Шустера оці діти, які вважали, що вони є журналістами. Була така доволі непроста ситуація. Там нібито й наша журналістська спільнота мала би розуміти, що це суто пропагандистські речі, які до журналістики не мають ніякого відношення. Вони там ще говорили: так ні, так не можна, таке інше. І потім ми цю дитину (чи хто вона там?), схожа на дитину, побачили, як Маріуполь «захищала», Донецьк «захищала». Зараз, до речі, 111-а стаття цій людині вже прописана. Наша СБУ займається.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

СБУ повідомила підозру телеведучій Панченко – підтримала окупацію Маріуполя

– Я зрозуміла про кого ви. Але зараз не про неї.

Я хотіла у вас запитати про авіакатастрофу у Броварах, внаслідок якої загинули цивільні, у тому числі і дитина, також співробітники МВС включно з керівництвом. Ви також втратили своїх колег. У той день ви заявили, що обставини трагедії будуть з’ясовані.

СБУ у той же ж день повідомила, що розглядаються три версії: порушення правил польоту, несправність гелікоптера або умисні дії на знищення гелікоптера. Яка з цих версій вам видається найбільш ймовірною?

– Я відношуся до тих людей, які мають велике бажання дочекатися остаточного висновку всіх експертів. Є чорні скриньки. Коли вони будуть повністю досліджені, ми на 100% з вами будемо знати правду. Тому що коли ці припущення, то вони не надають нам ніяких відповідей. Коли остаточно будемо розуміти, коли будуть досліджені чорні скриньки, коли буде розуміння того, що сталося... Це цікаво всім нашим громадянам, мені у тому числі. Зараз робити припущення з тих версій, які на сьогодні існують, я дуже не хотів би.

– А є у вас розуміння часових рамок, коли можуть бути перші чи попередні результати розслідування?

– Я не думаю, що це буде довго. Це не буде так, як це було з тією катастрофою, яка у нас була в Тегерані, коли ці чорні скриньки не мали бажання нам віддавати. Пам’ятаєте цю ситуацію? Коли не було бажання Ірану визнавати, що це вони зробили. Але ми робили на той час все належне для того, щоб була правда. Врешті-решт, вони визнали, що вони двічі стріляли з російського комплексу «Тор-М1», про що заяву ми зробили буквально на наступний день. Тоді було дуже багато закидів на наш бік. Не тільки тут, в нашій країні. Я пам’ятаю виступ президента США, на той час Трампа, який розповідав, що це були технічні помилки, коли ми вже доводили, як апарат РНБО, що це було збито ракетою «Тор-М1».

Давайте дочекаємося. Ви в сучасному світі нічого приховати не можете. Світ зараз такий. Він цифровий, він швидкий, він зовсім інший, ніж був навіть 5 років тому, 3 роки тому. Кожного року швидкість всіх цих речей збільшується. І все буде відомо похвилинно, що відбувалося кожної хвилини після того, як гелікоптер став на крило і відправився, на жаль, у свою таку трагічну подорож.

– Пане Данілов, повернімося до війни. На початку року ви нагадали про те, як світ змінював своє ставлення до війни в Україні: спочатку українцям хотіли допомагати вести партизанську війну, потім оборонно-контрнаступальну, третій етап, як ви писали – це наступальна у 2023 році, а четвертий – це буде війна справедливості і відплати. У вашому розумінні, як виглядатиме чи має виглядати війна «справедливості і відплати»?

– Перш за все, те, що стосується справедливості, ми маємо розуміння, що ми маємо побудувати країну справедливості, там, де не буде того, що ми з вами буквально 10-15 хвилин тому в цьому етері проговорювали. Це мають бути абсолютно неприпустимі речі.

Те, що стосується відплати, то Російська Федерація має повністю сплатити за всі ті речі, які вона накоїла на території нашої країни. Єдина ситуація, єдине, що ми з вами не можемо зробити – це повернути життя тих наших громадян, які, на жаль, загинули на цій війні.

І головне. Я можу сказати, що ці діточки, які загинули на цій війні, їх вже приблизно 500, точно ні в чому не були винні. І я не знаю, що ці покидьки мають зробити для того, щоб відбулося покаяння саме за ці речі, які вони зробили на території нашої країни.

Я хочу сказати, що все залежить тільки від нас. Якщо хтось вважає, що нам хтось тут прийде будувати якесь суспільство, що нам будуть допомагати будувати нашу країну.... Тільки ми можемо її побудувати. Тому що інших зацікавлених осіб на планеті Земля для того, щоб наша країна була міцна, справедлива, потужна, велика, не існує. Це тільки ми маємо зробити. Це наше завдання. Це наш обов’язок.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

У Раді зареєстрували законопроєкт, яким може бути припинена діяльність УПЦ (МП)

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Путін зрозумів, Україна не зникне». Навіщо Кремлю потрібний Медведчук?